Закон і Бізнес


Обязательство необязательного характера

Первые месяцы работы парламента покажут: коалиционное соглашение — это план реформ или формальность.


№49 (1191) 05.12—12.12.2014
ДЕНИС БУГАЙ, президент Ассоциации законодателей Украины, адвокат, партнер ЮКК VB PARTNERS
3001

Начала работу новая, более чем на 50% обновленная Верховная Рада. Наступило время политикам возвращать долги. Последний месяц новости из зоны проведения АТО конкурировали с новостями о создании коалиции. Политики заверяли, что споры продолжаются не вокруг кадровых вопросов, а вокруг порядка внедрения и реализации реформ. Что полезного для бизнеса содержат 73 страницы коалиционного соглашения?


Половинчастий підхід

Загальний висновок — документ готували політики. Автори хочуть сподобатися передусім електорату, а не бізнесу та професіоналам. Важко назвати угоду планом реформ, швидше — декларацією. Тільки частина документа містить фахові оцінки та конкретні цифри й завдання.

Загальне враження — реальної дерегуляції не буде. Політики не готові до грузинського чи сінгапурського сценарію. Ідеї з книжок «Чому в Грузії вийшло» та «Сінгапурська історія. Із третього світу — в перший» не здаються їм реальними для України.

Ключові розділи з промовистими назвами: «Створення сприятливого для інвестицій середовища» та «Перехід від адміністративного контролю до підтримки бізнесу» не містять чітких завдань, тому їх можна назвати меморандум про добрі наміри. Наприклад: «Сторони коаліції бажають: забезпечити протягом одного року заміну існуючої системи регулювання на європейську; усунути надмірне регулювання господарської діяльності; зменшити кількість документів та процедур дозвільного характеру; зменшити перелік ліцензованої діяльності та продукції, що підлягають сертифікації; зменшити кількість регуляторних і контролюючих органів та обмежити їхні повноваження; здійснити інвентаризацію регуляторних документів».

Якщо ми хочемо змін, то інвентаризацію «регуляторки» необхідно було робити до виборів, а після них — масово скасовувати шляхом використання «дерегуляторної» гільйотини. Успішні країни скасовували сотні актів протягом одного місяця без страху перед недієздатною бюрократичною системою.

Натомість такі напівміри, як інвентаризація, координація та скорочення лише породжують нові бар’єри та генерують нову деструктивну чиновницьку активність.

Автори угоди називають стратегічною метою потрапити у двадцятку рейтингу Doing Business. Ми вже 10 років маємо таку мету, проте процес регулювання лише набирає обертів. Минуло 9 місяців після перемоги революції, а бізнес так і не відчув полегшення та спрощення. Тільки радикальні підходи здатні змінити ситуацію.

Досить іронічно звучить назва розділу — «Реформа трудових взаємовідносин». Це найкоротший розділ і найкоротша реформа. Лише 3 слова:  «Ухвалити Трудовий кодекс». Немає жодного слова про його головні позиції. Сторони або не дійшли згоди, або не мають бачення реалізації цієї реформи.

З огляду на любов до популізму є ризик отримати пострадянський кодекс, в якому за крадіжку неможливо звільнити, а порушення етичних правил компанії не вважається дисциплінарним порушенням.

Податкові сподівання

Водночас окремі положення угоди містять позитивні моменти. По-перше, це податкова реформа. Цей розділ досить конкретний і містить справді актуальні пропозиції. Протягом І кварталу 2015 року новообрані депутати обіцяють:

• зменшити кількість податків до 9;

• скоротити витрати часу та коштів громадян на нарахування та сплату податків шляхом зменшення обсягу звітності, дистанційного звітування, екстрактних сервісів. Середній показник витрати часу на податкові процедури в Україні — 390 год. на рік, тоді як у розвинутих країнах — 175 год. (В угоді необхідно встановити чітку межу, якої ми маємо досягти протягом півроку, і застосувати принцип «або оптимізувати, або скасувати».);

• створити публічну базу індивідуальних податкових консультацій та запровадити процедури апеляції на рівні експертної ради з питань оподаткування при Міністерстві фінансів;

• скасувати штрафні санкції, якщо громадянин без оскарження податкового повідомлення сплатив донараховані платежі. Це більш ніж прогресивна норма, яка дасть можливість платнику податків визнати свою помилку, скоригувати плани без страху кримінального переслідування та витрат на суди;

• надати можливість для податкового компромісу (укладання податкової угоди) у 2014 році та проведення податкової амністії капіталів після зміни податкової системи шляхом одноразового добровільного декларування з 1.01.2016.

Що стосується «кримінальних ризиків» податкових правовідносин, то тут пропонується:

• підвищити до 1218000 грн. (нині — 609000 грн.) розмір «значного ненадходження» до бюджету в розумінні стст.212, 2121 Кримінального кодексу;

• заборонити кримінальне переслідування особи за ухилення від сплати податків до остаточного узгодження податкових зобов’язань.

Цими нововведеннями парламентарі виб’ють із рук податкових міліціонерів та прокурорів дієвий інструмент шантажу та заслужать овації тисяч підприємців, які хоч раз були на допиті. З особливим ентузіазмом сприймається обіцянка парламентарів передбачити особисту фінансову відповідальність працівників податкових і митних органів за втрати, яких бізнес зазнав через незаконні дії чи бездіяльність чиновників.

Другий позитивний момент — перетворення в антимонопольній сфері. Відчувається, що розділ готували спеціалісти юридичної компанії, а не політики чи бюрократи. Планується значно спростити систему контро­лю за концентраціями, що є досить актуальним для великого та закордонного бізнесу. Зокрема: підвищити вартісні показники, запровадити скорочену процедуру оцінки концентрацій, зменшити обсяг інформації, що подається в АМК, та запровадити обов’язковість проведення поперед­ніх консультацій для прийняття заяви до розгляду.

Також пропонується вирішити низку простих, але важливих процедурних питань для розгляду справ про порушення антиконкурентного законодавства, а саме:

• врегулювати повноваження АМК на різних етапах розгляду справ та запровадити обов’язок публікувати його рішення;

• дозволити заявникам брати участь у засіданнях АМК щодо надання дозволів на концентрацію та узгоджені дії;

• запровадити чіткі принципи калькуляції штрафних санкцій;

• встановити строки розгляду справ;

• урегулювати питання підстав і порядку проведення перевірок АМК та спорів, що виникають у зв’язку з їх проведенням.

Перші місяці роботи Ради мають показати: коаліційна угода є реальним планом реформ чи це лише формальність і ширма для кулуарних домовленостей політиків.