Обеспеченное обязательство

Установка новых условий по увеличению размера процентной ставки путем определения конкретных процентных ставок при отсутствии согласия поручителя приводит к увеличению объема ответственности последнего. К такому заключению пришел ВСУ в постановлении от 10 сентября 2014 №6-70цс14, текст которого печатает "Закон и Бизнес".

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

_{10 вересня 2014 року                                                    м.Київ                                                   №6-70цс14}

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого: Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 10 до Пуб­лічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк», Особи 11 про визнання поруки такою, що припинена, за заявою ПАТ «Дельта Банк» про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.01.2014,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року Особа 10 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Особи 11 про визнання поруки такою, що припинена.

Зазначав, що 12.12.2007 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і Особою 11 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі $59300 на строк до 30.11.2028 зі сплатою 12,5% річних, а Особа 11 зобов’язалась у строк та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредит і сплатити проценти.

З метою забезпечення виконання Особою 11 зобов’язань за кредитним договором 12.12.2007 між ним і АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки, за умовами якого він відповідає перед банком за порушення боржником зобов’язань за основним договором.

12.12.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» і Особою 11 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою встановлено нові умови щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, що застосовуються у зв’язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни тощо. Своєї згоди на укладення вказаної додаткової угоди він як поручитель не надавав.

У серпні 2012 року йому стало відомо, що з 30.03.2009 АКІБ «Укр­Сиббанк» нараховується збільшена процентна ставка за користування кредитними коштами.

Посилаючись на те, що внаслідок укладення між АКІБ «УкрСиббанк» і позичальником додаткової угоди без його згоди як поручителя, якою внесено зміни до кредитного договору, зокрема встановлено нові конкретні (збільшені) процентні ставки, що застосовуються у зв’язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни тощо, збільшився обсяг його відповідальності, на підставі ч.1 ст.559 Цивільного кодексу просив визнати поруку такою, що припинена.

Справа розглядалася судами не­одноразово.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.09.2013 в задоволенні позовних вимог Особі 10 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 5.12.2013 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.09.2013 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Особи 10 задоволено.

Ухвалою ВСС від 13.01.2014 відмовлено ПАТ «Дельта Банк» у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.

У заяві про перегляд ухвали ВСС від 13.01.2014 ПАТ «Дельта Банк» порушує питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст.559 ЦК, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обгрунтування заяви ПАТ «Дельта Банк» надало ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 25.09.2013, від 25.04.2012 та від 7.09.2011, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 19.05.2014 цивільну справу за позовом Особи 10 до ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк», Особи 11 про визнання поруки такою, що припинена, допущено до провадження Верховного Суду в порядку гл.3 розд.V ЦПК.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «Дельта Банк» доводи, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.360⁵ ЦПК, суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 12.12.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» і Особою 11 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі $59300 на строк до 30.11.2028 зі сплатою 12,5% річних, а Особа 11 зобов’язалась у строк та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до п.1.3.2 кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених ч.1 п.5.2.

За змістом п.5.2 кредитного договору, сторони погодили, що банк згідно з умовами п.1.3.1 договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення в разі: а) порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема неналежного виконання умов цього договору та (або) умов договорів, за якими надано забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором); б) погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, а також даних щодо дотримання позичальником кредитної дисципліни (зокрема своєчасного погашення заборгованості та (або) виконання інших зобов’язань позичальника за цим договором; в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та (або) кредитами або зміни в грошово-кредитній політиці Національного банку України (наприклад девальвація курсу гривні до курсу долара США більш ніж на 5% порівняно з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ); та (або) підвищення ставки на три відсоткові пункти за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки. При цьому про збільшення та встановлення нового розміру процентної ставки банк повідомляє позичальника не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати її збільшення із зазначенням її розміру та дати початку дії шляхом надсилання поштою відповідного рекомендованого листа; такий новий розмір процентної ставки за цим договором починає застосовуватися з дати, що буде вказана в повідомленні банку до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору.

З метою забезпечення виконання Особою 11 зобов’язань за кредитним договором 12.12.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» і Особою 10 було укладено договір поруки, за умовами якого він відповідає перед банком за порушення боржником зобов’язань за основним договором.

12.12.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» і Особою 11 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, за умовами п.1.5 якої п.5.2 основного договору доповнено новим абзацом такого змісту:

«У випадках настання обставин:

— передбачених пп.«а», «б» п.5.2 договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 договору;

— передбачених пп.«в» п.5.2 договору, процентна ставка за договором збільшується не більш ніж на 10% для кредитів у національній валюті та не більш ніж на 5% для кредитів в іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно з п.1.3.1 договору;

— передбачених пп.«г» п.5.2 договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні діючих процентних ставок банку за програмами кредитування».

Зазначена додаткова угода укладена між банком та позичальником за відсутності згоди поручителя.

8.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило, а ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними договорами, у тому числі й за договором, укладеним із Особою 11.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Особи 10, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що додаткову угоду до кредитного договору, якою встановлено нові умови щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, що застосовуються у зв’язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни тощо, укладено без згоди поручителя, та ді­йшов висновку про наявність правових підстав для визнання поруки такою, що припинена в порядку ч.1 ст.559 ЦК.

Разом із тим у судових рішеннях, які надані заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст.559 ЦК, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, містяться такі висновки:

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 25.09.2013 суд касаційної інстанції вважав, що додаткові угоди до кредитного договору щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом фактично конкретизували умови основного договору й не свідчать про зміну основного зобов’язання, та д­ійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення поруки відповідно до ч.1 ст.559 ЦК;

в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 7.09.2011 та від 25.04.2012 суд касаційної інстанції виходив з того, що поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, зокрема щодо права банку змінювати розмір процентної ставки в бік збільшення, і зобов’язався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником як існуючих зобов’язань, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, тому позовні вимоги про припинення поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК задоволенню не підлягають.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме — ч.1 ст.559 ЦК.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду виходить із такого.

Статтею 553 ЦК встановлено, що, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 ЦК).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (чч.1, 2 ст.553 ЦК).

Згідно із ч.1 ст.651 ЦК зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо іншого не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст.653 ЦК).

За змістом ч.1 ст.654 ЦК, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо іншого не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що додатковою угодою, укладеною між кредитором і боржником 12.12.2007, було внесено зміни до кредитного договору, укладеного 12.12.2007, зокрема допов­нено новим абзацом п.5.2 розділу «Порядок зміни процентної ставки», якими передбачено можливість установлення банком конкретних розмірів процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних обставин, зокрема: подвійної процентної ставки, процентної ставки, збільшеної не більш ніж на 10% для кредитів у національній валюті та не більш ніж на 5% для кредитів у іноземній валюті, та процентної ставки на рівні чинних процентних ставок банку за програмами кредитування.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

Таким чином, з огляду на положення ч.1 ст.559 ЦК необхідно дійти висновку про те, що встановлення додатковою угодою до кредитного договору нових умов щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, що застосовуються у зв’язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни тощо, за відсутності згоди поручителя на укладення такої додаткової угоди призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Отже, у справі, яка переглядається, установивши, що кредитним договором, з умовами якого погодився поручитель, були передбачені порядок та підстави збільшення процентної ставки за користування кредитом, а додатковою угодою до кредитного договору, укладеною без згоди поручителя, встановлено нові умови щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, що застосовуються у зв’язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни тощо, тобто змінено зобов’язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, суд апеляційної інстанції, з виснов­ками якого погодився касаційний суд, правильно застосував норми ч.1 ст.559 ЦК та дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання поруки такою, що припинена.

За таких обставин підстави для скасування ухвали ВСС від 13.01.2014 відсутні.

Керуючись стст.355, 360³, 360⁵ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд Верховним Судом ухвали ВСС від 13.01.2014 відмовити.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.