Закон і Бізнес


Увольнение по правилам и без

В каких положениях закона о люстрации ВС увидел несоответствие Конституции


№47-48 (1189-1190) 29.11—05.12.2014
Евгений Березовский
1947

Является или нет пребывание на определенной должности основанием для применения к лицу санкций, вскоре решит Конституционный Суд с соответствующим представлением к которому обратился Пленум Верховного Суда. По мнению последнего, привлекать человека к ответственности нужно после того, как он совершит противоправный поступок. Однако законодатель придерживается противоположной точки зрения.


Місце прокляте?

На засіданні 17 вересня Пленум Верховного Суду вирішив звернутися до КС щодо конституційності окремих норм закону «Про очищення влади» №1682-VII. У цьому акті судді побачили низку положень, які суперечать як Основному Закону, так і рішенням Європейського суду з прав людини та рекомендаціям міжнародних експертних організацій.

Перше, на що звертають увагу у ВС, — звільнення громадян через обіймання ними певних посад. Так, відповідно до п.6 ч.1 ст.3 закону членам Вищої ради юстиції (крім Голови ВС — він уходив до Ради за посадою), Вищої кваліфікаційної комісії суддів, голові Держаної судової адміністрації та його заступникам, які обіймали відповідні посади не менше року в період з 25 лютого 2010 до 22 лютого 2014 р., заборонено протягом 10 років обіймати посади, щодо яких застосовуються заходи люстрації.

При цьому такі особи не зможуть протягом 10 років працювати не тільки у ВРЮ чи ВККС, а й звичайними суддями. Адже посаду «професійний суддя» також унесено до переліку тих, стосовно яких реалізуються люстраційні заходи.

У свою чергу Пленум ВС звернув увагу на те, що звільнення таких осіб пов’язується із самим фактом зайняття посади, а не певними протиправними діями. При цьому відповідно до ч.2 ст.61 Конституції юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

«На необхідності дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів наголошується і в документах органів Ради Європи», — зазначив ВС. Так, у 1996 р. Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію «Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем» №1096, якою дала рекомендації щодо реалізації люстраційних заходів. У документі, серед іншого, вказано, що люстраційні заходи можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо дотримуватиметься принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена в кожному конкретному випадку. Особа, яка піддається люстрації, повинна мати право на захист та судове оскарження вердикту.

Визначені цією резолюцією підходи знайшли своє відображення й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні «Любох проти Польщі» Європейський суд наголошував, що люстраційна процедура не може бути покаранням, адже це прерогатива кримінального права. Якщо національний закон допускає обмеження прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, то таке обмеження має бути індивідуальним, зауважили в ЄСПЛ.

Крім цього, ВС звертає увагу на висновок Венеціанської комісії від
14—15 грудня 2012 р. №CDL-AD(2012)028
щодо ухваленого в Македонії закону про люстрацію. У цьому висновку також наголошується на необхідності доводити вину кожної особи, яка піддається люстрації.

Тому, наголосили у ВС, установлення заборони обіймати певні посади через факт членства у ВРЮ або ВККС чи роботу в ДСАУ суперечить принципу індивідуального підходу при виникненні юридичної відповідальності.

Ризиковане рішення

Ще одна норма закону №1682-VII, яка викликала занепокоєння Пленуму ВС, — п.13 ч.2 ст.3. Відповідно до нього протягом 10 років забороняється обіймати окремі посади (включаючи й суддівську) законникам, які постановили ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалили рішення про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, звільнених від санкцій відповідно до законів «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» та «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнан­ня такими, що втратили чинність, деяких законів України».

П’ятирічну заборону працювати на «люстраційних» посадах пропонується встановити для тих суддів, котрі ухвалювали рішення стосовно осіб, які підпадають  під дію закону «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів».

Звичайно, відповідно до закону №1682-VII судді, які підпадають під люстраційні обмеження, підлягають перевірці. «Однак метою вказаної перевірки не є з’ясування того, чи були судові рішення незаконними, несправедливими або політично вмотивованими та чи відповідали ці рішення принципам верховенства права», — зазначили судді ВС у своєму поданні.

У той же час, підкреслили в найвищому судовому органі, відповідно до ст.126 Конституції законники є незалежними, а їхня незалежність гарантується, серед іншого, й особливим порядком притягнення до відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.83 закону «Про судоустрій і статус суддів» суддю можна притягнути до відповідальності в разі скасування або зміни його судового рішення, але лише якщо порушення допущено внаслідок умисного ігнорування норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Водночас, ідеться в поданні до КС, у законах щодо амністії політичних в’язнів передбачалося тільки звільнення від відповідальності або від покарання. А це, наголошують судді, є не реабілітацією особи, а актом доброї волі держави. Іншими словами, якщо держава вирішила «помилувати» громадян, це не означає, що їх ув’язнення відбувалося з порушенням закону.

Звернули члени Пленуму увагу й на той факт, що відповідальність майже за ті самі судові рішення вже передбачено законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Відповідно до ст.61 Конституції ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Війна чи мир

Подання до КС значна частина громадських активістів сприйняла як оголошення війни та спробу «суддівського реваншу». Мовляв, ті, хто мав би скласти свої повноваження, вчепилися за крісла й ні на крок відступати не збираються.

Очевидно, у ВС очікували такої реакції, а тому виступили з пропозиціями до Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра, в яких пояснили причину свого подання.

«Пленум ВС підтримує прагнення суспільства до очищення влади в нашій державі та наголошує, що  судова влада не має бути винятком у цьому процесі. Судді зацікавлені в очищенні судового корпусу, зокрема, від тих, хто дискредитував себе та судову владу прийнятими незаконними, несправедливими  чи політично вмотивованими рішеннями, які не відповідають принципам верховенства права», — йдеться у зверненні. Водночас судді вказали представникам влади й на положення закону, які не відповідають Конституції.

Тому у ВС пропонують представникам влади розробити законопроект, яким усунути названі проблеми. Однак чи піде на такий крок новообрана Рада — інше питання. Не виключено, що відстояти свою позицію керівництво держави спробує в КС.