Закон і Бізнес


Реформа на грани самоубийства

К каким последствиям для экономики Украины приведет ликвидация системы хозяйственных судов?


№47-48 (1189-1190) 29.11—05.12.2014
АНДРЕЙ ПОТЕМКИН, вице-президент ОО «Всеукраинская самоуправляемая организация специалистов конкурсного процесса»
3807

Прежде чем решиться на ликвидацию хозяйственных судов, представителям власти следовало бы внимательно проанализировать, какие категории дел «хозяйственники» рассматривают и какое значение для страны имеют вынесенные ими решения. Если же дела о банкротстве, корпоративные споры или по защите прав интеллектуальной собственности попадут к неподготовленным судьям общих судов, это может привести к затягиванию рассмотрения и потере наработанной годами судебной практики.


В очікуванні змін

У перших числах жовтня Мін’юст репрезентував проект «Про внесення змін до Закону України «Про судо­устрій і статус суддів» та інших законодавчих актів щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів». Ініціатива, зокрема, передбачає ліквідацію системи господарських судів. Таким чином Кабмін сподівається, як заявляв заступник міністра юстиції Ігор Алексєєв, досягти «нормального функціонування судової влади, а також повернення до неї довіри з боку суспільства».

Невдовзі після цього Голова Верховного Суду Ярослав Романюк, виступаючи на ІІІ судовому форумі Асоціації правників України, говорив про необхідність скасування спеціалізації судів, побудову триступеневої системи на чолі з Верховним Судом як судом касаційної інстанції та ліквідацію судів господарської юрисдикції.

Про необхідність повернути ВС усі повноваження щодо розгляду касаційних скарг говорив і Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Це буде, зауважив він, справедливо, чесно й, що найважливіше, конституційно. Також, на його думку, господарські суди повинні бути ліквідовані, їхні функції мають виконувати суди загальної юрисдикції.

Після цього відбулося кілька круг­лих столів, присвячених майбутній судовій реформі. Участь у заходах брали як судді різних інстанцій, так і науковці, народні депутати, представники Генпрокуратури, адвокати, інші фахівці в галузі права. При цьому ініціатива ліквідації господарських судів підтримки не знайшла.

На початку ж листопада Адміністрація Президента репрезентувала свій проект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з ним система та спеціалізація судів загальної юрисдикції зберігається в нинішньому вигляді.

Однак, незважаючи на позицію експертного середовища, високопоставлені посадові особи держави продовжують переконувати суспільство в тому, що саме після ліквідації господарських судів стане можливим досягти нормального функціонування судової влади, а також повернення до неї довіри з боку суспільства.

Головний аргумент прибічників ліквідації спеціалізованих судів полягає в тому, що навантаження в господарських і адміністративних судах є нижчим, ніж у загальних. Так, у 2013 році місцевими загальними судами розглянуто майже 4 млн справ, тоді як окружними адміністративними судами — 234 тис., а місцевими господарськими — 329 тис. При цьому навмисно замовчується той факт, що в загальних судах працює у 
4 рази більше суддів, ніж у господарських і адміністративних разом узятих.

Крім того, будь-які порівняння показників кількості надходження справ до судів кожної юрисдикції є неприйнятними. Оскільки не лише кількість, а й складність справ, внесок конкретного судді (якщо справа розглядається колегією) при слуханні справи, кількість часу, необхідна судді для вивчення різних категорій справ, мають ураховуватися при оцінюванні рівня навантаження на суддів. Ще слід зважати на те, що, працюючи в умовах надмірного навантаження, неналежного організаційно-технічного забезпечення роботи, неповного забезпечення засобами оргтехніки, невідповідності приміщень санітарно-гігієнічним нормам, низького рівня освітленості робочих місць, грубого порушення норм кратності обміну повітря й температури в робочих приміщеннях тощо, суддям важко забезпечити право на справедливий та публічний розгляд справи в розумні строки.

Багаторічний досвід

Сьогодні Україна розпочала новий виток судової реформи, в ході якої влада сподівається підвищити рівень демократії та верховенства права, розробити дієві механізми боротьби з корупцією, створити сприятливий інвестиційний клімат, відновити довіру до судової системи. Проте чи можна зміцнити судову владу, підвищити її ефективність, гарантувати незалежність та неупередженість, подолати корупцію шляхом ліквідації системи господарських судів? Напевно, ні. Адже зміна сходинок судової системи, перерозподіл компетенції між окремими ланками, ліквідація тієї чи іншої юрисдикції в умовах сьогодення — це не шлях змін, а боротьба з вітряками.

Утілення в життя необгрунтованих реформаторських рішень щодо ліквідації господарських судів призведе тільки до того, що країна втратить єдину юрисдикційну ланку судової системи, яка найкраще гарантує право особи на доступ до правосуддя, розгляд справи компетентним, незалежним і неупередженим судом з дотриманням розумних строків.

Створення судової системи європейського зразка передбачає формування таких же інституцій, які існують у багатьох країнах Європи, де спеціалізація є запорукою якісного судочинства, адже напрацювання будь-якого суду в певному напрямку спонукає до вдосконалення законодавчої бази відповідно до вимог сьогодення, сприяє однаковому правозастосуванню.

Протягом усього часу своєї діяльності господарські суди постійно перебували в епіцентрі всіх соціальних проблем нашого суспільства. Нині вони являють собою спеціалізовану судову систему, яка не лише забезпечує захист економічних інтересів кожного суб’єкта господарювання та народного господарства в цілому, а й активно впливає на формування нових економічних відносин у державі, прискорює структурні та інституціональні зміни в економіці, сприяє поліпшенню інвестиційного клімату, підвищенню ефективності інвестиційних процесів.

Понад 20 років функціонування системи господарських судів України засвідчили невичерпний професійний потенціал працівників, більшість яких віддали багато років чесному служінню обраній справі. Сьогодні ми не маємо права втратити ту мудрість і неординарність, виваженість і глибоке усвідомлення обов’язку, притаманні переважній більшості суддів, котрі працюють у господарських судах, чий внесок у розвиток вітчизняного правосуддя став міцною основою сьогодення системи судів України.

Лише уявімо, що господарські суди будуть ліквідовані й господарські справи почнуть розглядати судді загальних судів, котрі не мають потрібного досвіду та знань, у межах уже не звичних нам строків розгляду справ господарськими судами — 3 інстанції за 6-8 місяців, а в межах строків розгляду справ, характерних для загальних судів, — 3 інстанції за 2—3 роки.

Особлива категорія

Відчути різницю розгляду справ у кожній спеціалізації нам допоможуть справи про банкрутство. Так, ефективний судовий захист прав і охоронюваних законом інтересів учасників відносин у сфері реструктуризації та банкрутства був і залишається одним з найважливіших чинників підтримки стабільності економіки України в цілому. Загальновідомо, що в ринковій економіці за допомогою механізмів банкрутства відбувається раціональний та до певної міри справедливий перерозподіл майна неспроможного боржника між учасниками відповідних майнових відносин з метою його подальшого ефективного використання й оздоровлення не тільки самого банкрута, а й економіки країни в цілому.

У 2013 р. у справах про банкрутство заявлялося до стягнення грошових вимог на загальну суму 125,1 млрд грн., у 2012-му — 35 млрд, у 2011-му — 31 млрд. Загальна сума грошових вимог, присуджених до стягнення в такій категорії спорів у 2013 р., становила 49 млрд грн., у 2012-му — 28 млрд, у 2011-му — 27 млрд.

Два десятиліття регулювання відносин реструктуризації та банкрутства, три редакції закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», численні зміни та доповнення до нього не призвели до відчутних зрушень і наближення України до міжнародних регуляторних норм і відомих стандартів у питаннях подолання наслідків тимчасової неспроможності приватної особи. Причому більшість проблем у цій царині, що виникали, були подолані саме завдяки судовій практиці, а не зусиллям законодавця.

У разі ліквідації господарських судів яку судову практику почнуть утворювати недосвідчені судді загальних судів, котрі не знають і не розуміють навіть загальної суті конкурсних процедур? Навіть страшно уявити, наскільки деградує судова влада й до яких жахливих наслідків для економіки країни може призвести некомпетентність в економічних питаннях суддів загальних судів, що почнуть розглядати цю надскладну категорію справ, у якій обертаються мільярди гривень.

Господарські суди швидко, що дуже важливо, і переважно правильно розглядають справи, які індикують рух величезного обсягу коштів, виявляють факти вилучення їх з економічного обігу країни, передання до рук неефективних господарчих агентів, установлюють неплатоспроможність підприємств тощо.

Кредитний колапс

Говорячи про можливу ліквідацію господарських судів, необхідно проаналізувати кредитні відносини й ринок кредитних ресурсів. Адже він забезпечує умови для цілеспрямованого руху коштів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективніше, закладають підвалини економічних процесів будь-якої країни з ринковою економікою. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується організація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створення додаткових виробничих потужностей та цілих промислових об’єктів.

Незважаючи на кризові явища в економічній системі України, які підривають фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, унаслідок чого різко скоротилася кількість надійних фірм-позичальників, кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, у які вкладається переважна більшість залучених останніми ресурсів.

У зв’язку із цим ефективний судовий захист прав і охоронюваних законом інтересів учасників кредитних правовідносин був і залишається одним з найважливіших чинників підтримання стабільності економіки країни в цілому.

У 2013 р. за результатами розгляду господарськими судами справ щодо кредитних відносин було присуджено до стягнення грошових вимог на загальну суму 29,7 млрд грн. (у 2012-му — 47 млрд, у 2011-му — 25 млрд).

Важко оцінити, скільки сил за два десятиліття доклали судді та правники апарату, а також адвокати на те, щоб у господарських судах сформувалась об’єктивна й однозначна практика розгляду справ у спорах щодо кредитних відносин. Чи готові ми втратити ці багаторічні напрацювання, які підтримують стабільність банківської системи й економіки України в цілому?

Аналіз справ за участю банків з іноземними інвестиціями, а також справ за участю банківських установ, створених без участі іноземних інвестицій, розглянутих господарськими судами протягом 2011—2012 рр., показав, що:

1) за позовами банків з іноземним капіталом (у тому числі зустрічними позовними вимогами) у 2012 р.:

• заявлялося до стягнення грошових вимог на загальну суму 44,4 млрд грн., у 2011-му таких було 21,4 млрд;

• присуджено до стягнення — 37 млрд грн., у 2011 р. — 15,6 млрд;

2) за результатами розгляду справ, у яких банки з іноземним капіталом були відповідачами у 2012 р.:

• заявлялося до стягнення 1,2 млрд грн., у 2011-му — 906 млн;

• присуджено до стягнення 532 млн грн., у 2011-му — 264 млн.

Знову ж таки, за багато років склалася передбачувана, переважно єдина судова практика розгляду справ за участю банків з іноземними інвестиціями, а також справ за участю банківських установ, створених без участі іноземних інвестицій. Передбачуваність судової практики є головною запорукою сприятливого інвестиційного клімату.

Чи готові ми сьогодні втратити всі ці напрацювання й досягнення? Чи на користь країні піде непередбачуваність і тривалість розгляду цієї категорії справ загальними судами? Чи державна стратегія створення сприятливого інвестиційного клімату має будуватися на відлякуванні інвесторів?

Корпоративна практика

Ще одна категорія справ, у розгляді яких «господарники» мають значний досвід, — корпоративні відносини. У 2013 р. місцеві господарські суди розглянули близько 1 тис. справ, що виникають з корпоративних відносин (у 2012-му — 900, у 2011-му — 1300), повністю або частково задоволені з яких були 39,8% (у 2012-му — 50,9%, у 2011-му — 47,3%).

Майже половину розглянутих у 2013 р. справ, що виникають з корпоративних відносин, становило оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління. Господарські суди задовольнили повністю або частково вимоги у 210 справах (42,5%). Також у 2013 р. місцеві господарські суди розглянули:

152 справи в спорах, пов’язаних із правами на акції та частку в статутному капіталі, з яких у 42 справах (27,6%) позовні вимоги задовольнялися пов­ністю або частково;

127 спорів з визнання недійсними установчих документів, унесення змін до них, з яких задоволено повністю або частково вимоги в 60 справах.

Низький рівень задоволення позов­них вимог цієї категорії справ засвідчує їх складність, зумовлену:

значним обсягом питань, які можуть бути предметом спору;

складом сторін (фізичні особи, які не мають достатньої правової обізнаності з питань, які можуть бути предметом позову та доказування);

неоднозначним тлумаченням одних і тих самих правових норм різними судовими інстанціями;

недостатнім правовим врегулюванням правовідносин, що випливають з виникнення, реалізації та припинення корпоративних прав учасників господарських товариств.

Вирішення цієї категорії справ потребує значного обсягу знань і досвіду, яких немає в суддів загальних судів. Тут ще слід нагадати, що наприкінці 2006 р. основним чинником, що обумовив зменшення кількості рейдерських атак, стала передача розгляду корпоративних спорів на вирішення господарських судів за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Широкий спектр відповідальності

Загалом усім категоріям господарських справ, що виникають між суб’єктами господарювання, притаманна складність і величезна економічна складова.

Так, у 2013 р. договорами перевезення було присуджено до стягнення грошових вимог на загальну суму 178,6 млн грн. (у 2012-му — 59,3 млн, у 2011-му — 9,4 млн); за договорами підряду — 1,5 млрд грн. (у 2012-му — 1 млрд, у 2011-му — понад 950 млн); за орендними правовідносинами — 654 млн грн. (у 2012-му — 484,3 млн, у 2011-му — 558,2 млн); за лізинговими правовідносинами — 301,5 млн грн. (у 2012-му — 368,4 млн, у 2011-му — майже 900 млн); щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, розпорядження майновими правами інтелектуальної власності — 19,5 млн грн. (у 2012-му — 6,2 млн); за позовами Антимонопольного комітету та його територіальних відділень або прокурорів у їхніх інтересах присуджено до стягнення в державний бюджет штрафів на загальну суму 39,5 млн грн. (у 2012-му — 31,8 млн, у 2011-му — 5,4 млн), у тому числі пені за несвоєчасність їх сплати на підставі ст.56 закону «Про захист економічної конкуренції».

Також упродовж 2013 р. господарські суди за результатами розгляду справ у сфері земельних відносин присудили до стягнення грошових вимог на загальну суму 115,6 млн грн.; за договорами страхування — 115,7 млн (стягнення заборгованості за неоплаченими страховими платежами, індексу інфляції, 3% річних, стягнення виплачених страхових виплат, відшкодування шкоди в порядку регресу); пов’язаних із застосуванням природоохоронного законодавства — 115 млн; що стосуються обігу цінних паперів, — 823,2 млн.

Упродовж 2013 р. господарські суди за результатами розгляду справ за позовами прокурорів присудили до стягнення грошових вимог на загальну суму 2,7 млрд грн. (у 2012-му — 4,5 млрд, у 2011-му — 3,3 млрд).

Наведені статистичні показники дають можливість дійти висновку, що спори, які вирішуються судами господарської юрисдикції, мають виняткове економічне значення для держави. Тому підвищенню якості роботи господарських судів, а не їх ліквідації, відновленню довіри до судових рішень господарських судів, посиленню конт­ролю за законністю й об’єктивністю їх судової практики, подоланню виявлених наукою і практикою проблемних питань застосування норм матеріального і процесуального закону при розгляді справ у спорах, що виникають між суб’єктами господарювання, має сьогодні надаватись пріоритетне значення. Без належного здійснення правосуддя саме в господарській сфері будь-які економічні чи правові реформи будуть приречені на невдачу.

Що робити?

Очевидно, що судова влада в Украї­ні корумпована. Проте до реальної боротьби з нею сьогодні мало хто готовий. Головним чином тому, що в Україні немає корупції в системі влади, а є корупція як система влади. Корупція — це зловживання владою для отримання особистої вигоди. Її формула проста: корупція = монополія + свобода дій — підзвітність.

Розрізняють дві основні форми корупції: низову (дрібна, повсякденна, побутова) та вершинну (велика, елітарна). В існуючих умовах пропонується вдатися до таких методів протидії корупції в судовій владі, як:

• гласність у ЗМІ. Якщо факти корупції виносяться на суд громадськості, то над корупціонерами нависає загроза і вони миттєво припиняють свою діяльність;

• максимальна відкритість інформації про діяльність кожного суду і судді. За відсутності громадського контролю та необхідності звітувати перед суспільством суддю нічого не стримує;

• забезпечення можливості отримання від сторін та учасників судових справ анонімних повідомлень про відомі їм факти корупції за допомогою мережі Інтернет, поштових відправлень, телефону довіри тощо;

• ретельна перевірка діяльності суддів.

Професія судді є найскладнішою юридичною професією. Тому його правові позиції завжди повинні грунтуватися на вільній від суперечностей і логічно точній аргументації, а сам суддя — слугувати суспільним інтересам. Здійснюючи правосуддя, судді виконують головний обов’язок — максимально сприяти авторитету права, вихованню громадян у дусі високої поваги до його вимог і не допускати рішень, які спотворюють і викривляють діяльність державних органів влади.

В жодній країні світу не буває стовідсотково бездоганних рішень судів першої інстанції. Виправляти їх помилки покликані суди вищого рівня, щоб громадяни були впевнені в справедливості і законності вирішення спору. Водночас найвищим судовим органам, і навіть Верховному Суду, не завжди вдається узгодити свою діяльність.

Головна причина розбіжностей у правозастосуванні, як правило, полягає у тому, що чинне законодавство не відповідає вимогам чіткості, ясності та недвозначності правових приписів, без чого неможливо забезпечити однакове застосування норм права. Як наслідок, положення правових актів не виключають необмеженості трактування, що неминуче призводить до відступу від принципу законності.

В окремих випадках суб’єктам правовідносин взагалі не вдається розмежувати правомірну поведінку і протиправну, зрозуміти і передбачити юридичні наслідки своєї поведінки і застосування приписів законів. Якщо проаналізувати діяльність, зокрема, Конституційного Суду, стає очевидно, що в українському праві дуже багато нечітких правових приписів, колізій та прогалин, що свідчить про суттєві недоліки правового порядку.

Такі недоліки, безумовно, негативне явище, але вони об’єктивно (особливо під час реформувань) неминучі. В жодну історичну епоху, в жодній країні світу не існувала система законодавства, яка б відображала все розмаїття життєвих ситуацій, що вимагають правового регулювання, а також передбачала б появу усіх можливих нових ситуацій, що виникають в результаті постійного розвитку су­спільних відносин. Тому тільки через наявність певних законодавчих прогалин робота законодавця не повинна оцінюватися негативно.

Сьогодні учасникам реформаторських процесів слід приділяти увагу саме питанням підвищення якості законодавчих актів, а не пошуку неіснуючого порятунку від ліквідації системи господарських судів України.

Підсумовуючи, слід сказати, що без справедливого, безстороннього суду будь-яка держава — це абсурд і анархія. Господарські суди мають бути збережені, незважаючи ні на яку критику, бо їх ліквідація в умовах соціально-економічної кризи, падіння вартості національної грошової одиниці, шаленого відтоку інвестицій, падіння виробництва — це державне самогубство та ідіотизм.