Обязательства со сроком годности

Можно ли отчуждать облигации, если прошла дата их запланированного погашения?

В условиях чрезвычайно «слабого» украинского рынка ценных бумаг, видимо, одна из действительно реальных ценных бумаг, находящихся в обращении, - облигаця. Однако, несмотря на свою востребованность, эта сфера содержит много невыясненных вопросов. Например, как действовать дальше, если эмитент не погашает облигаций? А если эмитент не погашает облигаций в срок, можно ли тихонько кому-то их перепродать и как в анекдоте: «Пусть теперь у Изи голова болит»? Попробуем ответить на эти вопросы. Причем именно с юридической точки зрения, без учета того, что «весь рынок так делает».

У чому суть облігацій?

Насамперед подивимося на економічний зміст відносин, які виникають при здійсненні угоди про розміщення облігацій. Що відбувається? Одна особа (емітент) бере кошти в борг в іншої особи або групи осіб (інвесторів). Потім окремі члени цієї групи осіб можуть змінюватися — відбувається обіг цінних паперів на вторинному ринку. Проте в юридичної особи — емітента виникає зобов’язання в певний, визначений проспектом емісії термін погасити заборгованість.

Чи спроможна юридична особа — емітент це зробити? Якщо виключити випадки шахрайства, то непогашення облігацій свідчить тільки про одне — фінансову неспроможність емітента, відсутність фінансових джерел для такого погашення.

З огляду на юридичний зміст поняття такого виду цінного папера, як облігація, зазначимо, що чинним законодавством, а саме — ст.7 закону «Про цінні папери та фондовий ринок», установлено: облігації — це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії спосіб.

Відносини позики, застосовувані в цьому випадку, регулюються Цивільним кодексом. Його ст.1046 установлює, що, за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (гроші у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Отже, істотними умовами договору позики у вигляді емісії облігацій є вартість облігацій, їх кількість і термін, на який така позика береться.

При емісії облігацій договором позики є проспект емісії. Проспект емісії цінних паперів — документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені законом «Про цінні папери та фондовий ринок» та іншими законами, які визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.

Виходячи з норм цивільного законодавства, проспект емісії є невід’ємним від облігації документом.

Вимоги до інформаційного наповнення проспекту емісії облігацій врегульовано Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 №322.

Не варто дублювати зміст положення №322, але зазначимо, що, як правило, проспект емісії складається з 25 розділів, 20 з яких тільки перевантажують документ. Однак такі розділи, в яких ідеться про термін погашення, кількість емітованих облігацій, їх вартість, умови, за котрих емітент оголошує дефолт, на наш погляд, повністю кореспондують із вимогами стст.1016 та 1049 ЦК.

Під загрозою дефолту

Окремо слід зупинитися на понятті «дефолт емітента цінних паперів», оскільки це одне з найменш урегульованих та болючих питань фондового ринку. Відповідно до визначення дефолт — невиконання договору позики, тобто несплата своєчасно відсотків або основного боргу за зобов’язаннями або за умовами договору про випуск облігаційної позики. Дефолт може бути оголошено як компаніями, приватними особами, так і державою («суверенний дефолт»), неспроможними обслуговувати всі або частину своїх зобов’язань.

У чинному законодавстві визначення поняття «дефолт» міститься лише в рішенні ДКЦПФР «Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик» від 7.10.2003 №414 та в згадуваному вже положенні №322. Цю дефініцію викладено в такій редакції: «неспроможність емітента облігацій виплатити власникам облігацій у строк, установлений умовами розміщення, відсотковий дохід за облігаціями та/або погасити частину чи повну номінальну вартість облігації». І в положенні №322, і в положенні №414 «дефолт» згадується тільки в тому контексті, що емітент повинен у прос­пекті емісії чітко визначити свої дії в разі його настання. Все! Ні процедури, ні наслідків у нормативній площині не визначено.

Отже, кожний проспект емісії містить розділ про дефолт, причому, оскільки в нас усі проспекти пишуться з одного кимось колись розробленого проспекту та в цій частині майже ідентичні, процитуємо його:

«Порядок оголошення емітентом дефолту та порядок дій емітента у разі оголошення ним дефолту.

У разі неспроможності емітента сплатити (погасити) облігації в термін та строки, передбачені цим проспектом, емітент публікує інформацію про таку неспроможність в офіційному виданні, в якому буде опубліковано проспект емісії облігацій не менш як за 20 (двадцять) календарних днів до початку строку погашення облігацій.

Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повне або часткове задоволення вимог кредиторів здійснюються відповідно до вимог закону «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом».

Тобто наведений порядок дій розрахований на добросовісного, свідомого емітента. Добросовісність такого емітента повинна бути виражена двома діями:

• публікація інформації про таку неспроможність в офіційному виданні, в якому опубліковано проспект емісії облігацій;

• самостійне подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду про свою неплатоспроможність.

А якщо емітент таку інформацію не опублікував? Ну, не розпочав він передбачену проспектом емісії процедуру погашення облігацій, і що? На нашу думку, у такого емітента «дефолт» настав автоматично, на наступний день після кінцевої дати, зазначеної в проспекті емісії.

В економічній літературі трапляється термін «технічний дефолт». Це ситуація, коли позичальник не виконує умов договору позики, але фізично він може виконати цей договір у майбутньому. Під невиконанням умов договору може передбачатися як відмова платити відсотки або основну частину боргу, так і відмова надати необхідні документи (наприклад річний звіт) чи будь-яке інше порушення пункту договору позики. Тоді позичальник може оголосити технічний дефолт кредитору. Подальша доля позичальника та кредитора залежить від причин дефолту й можливостей урегулювання боргу в майбутньому на основі законодавства країни. Досить часто технічний дефолт не призводить до банкрутства позичальника.

Однак при міфічності в українському законодавстві поняття «дефолт», поняття «технічний дефолт» узагалі переходять у площину «Це про що?».

Які можливі варіанти дій, коли емітент не в змозі в строки, визначені проспектом емісії, погасити облігації. Варіантів три:

• домовлятися з емітентом, фіксувати суму заборгованості (в такому випадку зобов’язання, що випливали з придбання облігацій, трансформуються в інше зобов’язання);

• якщо сума непогашених облігацій становить більш ніж 344100 грн., ініціювати процедуру банкрутства;

• якщо менш ніж 344,1 грн. — просто подавати в суд про стягнення грошової суми з емітента та відслідковувати оголошення та публікації в газетах, чи не подав хтось на цього емітента заяву про банкрутство.

Інші цивілізовані та визначені законодавством варіанти відсутні.

Не вклались у строк

Далі розглянемо можливість відчуження облігацій після терміну погашення, зазначеному в проспекті емісії. Знову ж таки, звернемося до узагальненого проспекту емісії:

«Дії, що провадяться у разі несвоєчасного подання облігацій до погашення.

У разі якщо власник облігацій у визначений термін не перерахував облігацій, що підлягають погашенню, зі свого особистого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах емітента, то погашення облігацій здійснюється після особистого звернення власника облігацій до емітента протягом одного місяця з дати закінчення погашення облігацій. Власнику відшкодовується вартість облігацій за номіналом протягом 3 місяців з дати пред’явлення облігацій».

Тобто обов’язком емітента при зворотному своєчасному отриманні облігацій є обов’язок погасити їх у визначений проспектом термін.

Якщо утримувач облігацій не пред’явив їх своєчасно до погашення, то за умови формального пред’явлення вимоги в емітента виникає обов’язок погасити такі облігації за номінальною вартістю після погашення всіх облігацій, які були своєчасно пред’явлені іншими утримувачами облігацій.

Облігація має точний період погашення, по закінченні якого емітент зобов’язаний розрахуватися. Законодавство не передбачає можливості продовження періоду погашення після визначеного в проспекті строку.

Пунктом 1 розд.І положення №322 передбачено, що погашення облігацій — сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігації або надання товарів (послуг) у строки, передбачені умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску.

Отже, на дату погашення облігації фіксуються взаємовідносини емітента та останнього утримувача облігації (оскільки до дати погашення облігації можуть бути продані та перепродані безліч разів). Після відкриття процедури погашення облігацій у силу специфіки законодавства про цінні папери облігації можуть бути переказані лише на рахунок емітента. Із цього моменту, тобто з настання терміну погашення облігацій, такий вид цінного папера є обмеженим у своїй обігоздатності та не може бути відчужений у будь-який спосіб особою, котра була власником облігацій на момент настання терміну погашення.

Зупинена торгівля

Після терміну погашення, зазначеного в проспекті емісії, облігації як об’єкт обігу існувати не можуть, що випливає з такого. Відповідно до ст.190 ЦК облігація — це майно, особливий режим обігу якого встановлений законодавством.

За ст.177 ЦК, «об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага».

Згідно з положеннями ч.1 ст.178 ЦК всі об’єкти цивільних прав (включаючи цінні папери) «можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту чи не обмежені в обороті або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи».

Статтею 526 ЦК встановлено, що «зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до стст.3, 7 закону «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація — це емісійний борговий цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК, «якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події».

В силу приписів ст.1049 ЦК, обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику настає «у строк та в порядку, що встановлені договором».

За ч.1 ст.509 ЦК, «зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку».

Відповідно до ч.3 ст.509, ст.526 ЦК суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Окремо хочу звернути увагу на поняття «укладеності» договору позики. З огляду на засади цивільного законодавства ч.1 ст.638 ЦК встановлює, що «договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов».

Такими «є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду».

Дата погашення в договорі позики є істотною умовою, проспект емісії — договір позики засвідчений облігацією, отже, якщо облігацію відчужувати після дати погашення випуску, то такий договір позики буде просто «неукладеним», оскільки істотна умова — дата повернення — вже сплинула.

Отже, з огляду на норми закону «Про цінні папери та фондовий ринок» є неможливим після закінчення терміну погашення облігацій виконання з ними будь-яких дій, крім тих, що передбачені проспектом емісії випуску облігацій.

Підсумовуючи, можемо зробити короткі висновки. Перший: поняття «дефолт емітента» звучить красиво, ємко, його економічний зміст глибокий, але в площині юридичній геть нічого не дає. І другий: не купуйте товари з «простроченим» терміном придатності, облігації, за якими термін погашення сплинув, втрачають свою здатність обертатися на ринку як товар.