Может ли нынешняя Верховная Рада изменить Конституцию, не нарушив ее?
Необходимость проведения конституционной реформы признают представители как нынешней власти, так и нынешней оппозиции. Ожидают со дня на день от Украины таких изменений и в Европе. Очевидно, что процесс согласования новых норм будет непростым. К тому же и сам Основной Закон прибавит головной боли и парламенту, и Конституционному Суду.
Реформений спринт
Ще на початку минулого тижня Президент Петро Порошенко заявив, що ось-ось у парламенті з’явиться проект змін до Конституції, згідно з яким, зокрема, більше повноважень буде надано регіонам, перерозподілено бюджетні потоки та уможливлено «вирішення місцевими радами значної частини гуманітарних питань», включаючи мовне. «Я думаю, що цього тижня проект буде мною підписано й унесено до парламенту. Також сподіваюся, що цього ж тижня він буде направлений до Венеціанської комісії», — запевнив П.Порошенко під час засідання Ради національно безпеки і оборони, що відбулося 16 червня. Ще раніше глава держави заявив, що в Конституції необхідно визначити нові засади судової реформи.
Отже, документ обіцяє бути осяжним і торкатися цілої низки розділів Основного Закону, крім «захищених». Попередній проект з’явився у мережі 25 червня, хоча офіційно він до парламенту не вносився, оскільки свої пропозиції ще мають надати парламентські фракції. Це не завадило главі держави спрогнозувати перед поїздкою до Страсбурга, що за кілька тижнів Верховна Рада може ухвалити необхідні конституційні зміни в першому читанні (швидше за все — в серпні, на позачерговій сесії), аби у вересні прийняти їх остаточно. За планами Президента, це дозволить на базі перерозподілених повноважень провести позачергові парламентські вибори та оновити органи місцевого самоврядування.
До речі, до кінця червня очікують проект конституційних змін й у Венеціанській комісії (станом на 26 червня, за нашою інформацією, він до ВК не надходив). Серед іншого, до цього Київ зобов’язує й рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України». Як нагадав у коментарі «ЗіБ» представник України у ВК нардеп Володимир Пилипенко, «йдеться про усунення політичних органів, таких як Президент та Верховна Рада, від впливу на Вищу раду юстиції». Адже ЄСПЛ установив, що існуючий порядок формування персонального складу Вищої ради юстиції, прописаний у Конституції, не забезпечує незалежності цього органу. Відсутність таких змін унеможливить ухвалення нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів», яка включена до Плану заходів з виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, а її прийняття заплановано на вересень поточного року.
Під час 99-ї сесії ВК, яка відбулася всередині червня, експерти комісії запевнили, що висновки на проект змін до Конституції вони підготують у найстисліші строки. Більше того, пообіцяли, що зауваження та рекомендації будуть направлені до Києва навіть без затвердження на пленарній сесії, яка відбудеться аж у жовтні…
Проте, навіть якщо український парламент консолідує 300 прихильників конституційної реформи, а венеціанські експерти не матимуть зауважень до «матеріальної частини» проекту, своє слово ще має сказати вітчизняний Конституційний Суд. А йому доведеться вирішити непросте завдання — обгрунтувати можливість унесення змін до низки положень Основного Закону.
Двічі «ввійти» в одну Конституцію
Як казав Геракліт, не можна двічі ввійти в одну й ту саму річку. Схоже застереження міститься в ст.158 Конституції. Ця норма запобігає поспішним чи непродуманим змінам і забороняє Верховній Раді:
• вносити впродовж року проект щодо змін тих положень Конституції, які були предметом розгляду, але закон не був прийнятий;
• змінювати одні й ті самі положення Конституції протягом строку своїх повноважень.
Нагадаємо, що Верховна Рада почала проводити судову реформу на конституційному рівні ще в жовтні минулого року. У першому читанні було схвалено законопроект «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів» (№2522а). Його основні положення стосувалися розділу «Правосуддя», зокрема, змінювався порядок формування складу ВРЮ, а також скасовувалося перше призначення на посаду, але посилювалися вимоги до претендентів на мантії.
Аналогічних пропозицій в цій частині слід очікувати й від нового проекту, обіцяного П.Порошенком. Але з огляду на ч.1 ст.158 Конституції ці положення можна або прийняти як закон у редакції, що затверджена постановою ВР від 10.10.2013 №636-VII, або… зачекати до жовтня, якщо в якійсь частині цей варіант нову владу не влаштовує. Адже проект №2533а має бути схвалений «на наступній черговій сесії» (ст.155 Конституції), що наразі триває, або він вважатиметься таким, що не був прийнятий у розумінні ч.1. ст.158 Основного Закону.
Такий порядок випливає з п.3 мотивувальної частини рішення КС від 9.06.98 №8-рп/98. І, на думку деяких конституціоналістів, після попереднього схвалення парламентом проекту змін до акта найвищої юридичної сили будь-які коригування законопроекту неможливі. Власне, такі втручання, серед іншого, стали причиною констатації КС у рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 про недотримання процедури під час ухвалення закону №2222-ІV (із чим, до речі, погоджувались і влада, і опозиція, а суперечки точилися лише навколо повноважень Суду повертати в дію Конституцію 1996 року).
Після ухвалення закону «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21.02.2014 №742-VII помилку КС (як уважає нинішня парламентська більшість) було виправлено. Верховна Рада «відновила дію окремих положень Конституції». Чи є таке «відновлення» змінами в розумінні ч.2 ст.158 Основного Закону? Думки експертів із цього приводу розходяться.
Відновити, не змінюючи?
Частина вважає, що в лютому цього року Конституція зазнала змін, оскільки набула вигляду не згідно із законом №2222-ІV, окремі норми були ухвалені пізніше. Тобто не можна говорити про повернення в початковий стан. Цієї думки дотримуються й в апараті ВР, адже на офіційному парламентському сайті вміщено текст Конституції «зі змінами, внесеними згідно із законами від 8.12.2004 №2222-IV, від 1.02.2011 №2952-VI, від 19.09.2013 №586-VII, від 21.02.2014 №742-VII». Тобто окремі положення Конституції в лютому цього року змін усе ж зазнали.
Інша група конституціоналістів стоїть на позиції, що й первісна редакція Основного Закону, й усі внесені до нього зміни складають «тіло Конституції», залишаючись у тексті навіть після втрати чинності. Отже, дію в певний час тих чи інших редакцій норм не можна розцінювати як зміну цих конституційних положень. Утім, якщо пристати на таку позицію та визнати, що в лютому цього року акт найвищої юридичної сили не зазнав парламентського втручання, а ВР лише «ввела в дію» закони, якими внесено зміни до Конституції, то доведеться фактично визнати право ВР у будь-який момент «вмикати» чи «вимикати» певні положення в потрібній для поточного політичного розкладу редакції. Причому робити це буде можна шляхом ухвалення звичайного закону й без дотримання процедури щодо внесення конституційних змін.
Висловлюються й думки, що процес відновлення в принципі неможливий без унесення змін. Тому немає сенсу давати оцінку дотриманню процедури під час ухвалення законопроекту про внесення змін до Конституції, яка в лютому 2014 року набула чинного вигляду всупереч конституційним вимогам.
Нарешті є прихильники точки зору, що Верховна Рада хоч і ввела в дію окремі положення Конституції в новій редакції, але при цьому діяла не як конституцієдавець. Аби зміни до Основного Закону були внесені в окреслені Президентом строки, необхідно, щоб Конституційний Суд обгрунтував правильність саме останньої позиції. Тобто визнав, що ВР цього скликання не вносила змін до положень Основного Закону. Або сам проект не повинен змінювати чинних на теперішній час норм, але в це прокрустове ложе вкластися буде вкрай складно. Інакше в силу ч.2 ст.158 Конституції приймати такий закон може лише ВР VIII скликання.
Є ще третій шлях — узагалі не брати до уваги процедурні нюанси з огляду на «революційну нагальність» у проведенні конституційної реформи. Так було у 2004 році, так склалось у лютому цього року. Проте колись треба повертатись у межі Основного Закону, аби щоразу не повертатися до питання про необхідність відновлення довіри до нього.
Материалы по теме
С политической карты мира исчезнет Индия
06.09.2023
С Днем Независимости Украины! — поздравления
24.08.2022
Поздравляем с Днем Конституции Украины!
28.06.2022
Феномен Конституции не исчерпывается ее текстом, а админсудопроизводство использует ее как норму прямого действия
в„–49 (1555), 04.12—10.12.2021
Что не так с предварительным одобрением закона о Большом Государственном Гербе Украины
в„–36 (1542), 04.09—10.09.2021
В Чили проголосовали за то, чтобы конституцию писать без юристов
в„–44 (1498), 31.10—06.11.2020
Можно ли нарушать Конституцию ради кредитов МВФ решит ВС
в„–29 (1483), 18.07—24.07.2020
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!