В случае нарушения обязательства наступают правовые последствия, установленные договором или законом, в частности возмещение убытков
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних
і кримінальних справ
Іменем України
Рішення
23 листопада 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого — Сімоненко В.М.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., Олійник А.С., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 3 до Особи 4, Особи 5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою Особи 3 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.08.2010 та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.11.2010,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року Особа 3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив стягнути з Особи 4 та Особи 5 сплачену ним подвійну суму відповідачам у розмірі 20400 грн., витрати на проведення ремонту та сплачені комунальні послуги — 15800 грн., а також моральну шкоду — 10000 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 18.07.2005 він уклав із відповідачами попередній договір, за умовами якого вони зобов’язалися продати йому квартиру за Адресою 1 за 150450 грн. При цьому він передав відповідачам 10200 грн., а вони зобов’язалися до 20.09.2005 передати йому квартиру та знятися з реєстрації.
Після укладення попереднього договору сторони усно домовилися, що він буде проводити ремонт у квартирі. Вартість проведених ним у квартирі ремонтних робіт та придбаних будівельних матеріалів становить 9400 грн.
З 15.08.2005 він разом із дружиною та онукою стали проживати у квартирі. За час проживання у квартирі він неодноразово нагадував відповідачам про порушення умов попереднього договору. Проте відповідачі умов попереднього договору не виконали.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.08.2010 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача аванс у розмірі 10200 грн., моральну шкоду — 3000 грн. та судові витрати. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.11.2010 рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача моральної шкоди скасовано. У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.08.2010 залишено без змін.
У касаційній скарзі Особа 3 просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з умовами попереднього договору сплачена позивачем відповідачам сума (10200 грн.) є авансом, а оскільки відповідачі не є власниками квартири, то договір є нікчемним. Із такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції. Моральну шкоду в розмірі 3000 грн. суд стягнув на користь позивача на підставі ст.1167 ЦК.
Водночас суд не взяв до уваги, що нікчемний правочин не породжує будь-яких прав та обов’язків, а сторони такого правочину не зобов’язані виконувати його умови.
Відмовляючи у стягненні на користь позивача понесених ним коштів на проведений ремонт квартири, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог у цій частині.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди та відмовляючи у позові в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до чинного цивільного законодавства у договірних відносинах не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Проте повністю погодитися з висновками судів не можна з таких підстав.
Статтями 526, 610, 611 ЦК передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.635 ЦК сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Згідно із ч.2 ст.570 ЦК, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Судом встановлено, що 18.07.2005 між сторонами було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу, за умовами якого сторони зобов’язалися до 20.09.2005 укласти договір купівлі-продажу квартири №267, яка розташована за Адресою 1. Відповідно до змісту попереднього договору квартира належить відповідачам на праві приватної власності.
Відповідно до ст.570 ЦК завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов’язання.
Судом встановлено, що відповідно до умов попереднього договору від 18.07.2005 Особа 3 сплатив Особі 4, Особі 5 аванс у розмірі 10200 грн.
У ч.2 ст.570 ЦК встановлено презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.
На відміну від завдатку, аванс — це лише платіж. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов’язаний до повернення авансу в подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.
Не можна погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами попередній договір від 18.07.2005 є нікчемним правочином з тих підстав, що відповідачі не є власниками квартири.
Згідно із ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду від 6.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до ст.215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини — якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 тощо), та оспорювані — якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
З огляду на положення гл.16 ЦК укладений між сторонами правочин є оспорюваний. Оскільки його недійсність не встановлена рішенням суду, висновки судів про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача авансу в розмірі 10200 грн. є обгрунтованими та грунтуються на вимогах закону.
Доводи касаційної скарги про незастосування судами п.4.1 попереднього договору, відповідно до якого у випадках, якщо внаслідок ухилення (прострочення) однієї зі сторін друга сторона втратила інтерес щодо укладення основного договору, вона відповідно до ст.571 ЦК може відмовитися від укладення основного договору і вимагати відшкодування збитків, тобто якщо Сторона 1 (Особа 5 та Особа 4) без поважних на те причин відмовляється згідно з цим договором укласти за обумовлені гроші та в обумовлений строк договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, вона повинна відшкодувати Стороні 2 (Особа 3) сплачену їй суму на момент укладення цього договору в подвійному розмірі; якщо Сторона 2 без поважних на те причин відмовляється укласти та підписати договір в обумовлений строк та за обумовлені гроші продати вищевказану квартиру, сплачені нею гроші Стороні 1 на момент укладення цього договору не повертаються, є необгрунтованими, оскільки судами встановлено факт сплати позивачем відповідачам авансу. У цьому випадку відсутні передбачені законом підстави для стягнення із відповідача на користь позивача авансу в подвійному розмірі.
Відповідно до п.4 ст.611 ЦК у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до п.3.1 попереднього договору від 18.07.2005 сторона, яка необгрунтовано, без поважних причин ухиляється від укладення договору купівлі-продажу (основного договору) квартири за Адресою 1 повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, та моральну шкоду. Друга сторона має право звернутися з вимогою про спонукання до укладення договору та про відшкодування моральної шкоди та збитків, завданих простроченням укладення основного договору.
Судами встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, основний договір не укладено з вини відповідачів.
Відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції на підставі ст.1167 ЦК, яка регулює її відшкодування у позадоговірних зобов’язаннях, є помилковим, зазначені норми закону на спірні відносини не поширюються.
У правовідносинах, які виникли між сторонами, з урахуванням змісту попереднього договору, моральна шкода підлягає відшкодуванню на підставі п.4 ст.611 ЦК.
Оскільки судами обставини справи встановлено повно й правильно, але застосовано закон, який не поширюються на відносини, які виникли між сторонами, ухвалені у справі рішення в частині відшкодування на користь позивача моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову та стягнення з кожного відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі по 1500 грн.
Судові рішення в частині відмови у позові про відшкодування понесених позивачем витрат на ремонт квартири та придбанні будівельні матеріали є законними та обгрунтованими.
Керуючись стст.335, 338 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ
ВИРІШИЛА:
Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.08.2010 та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.11.2010 скасувати в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове.
Стягнути з Особи 4 на користь Особи 3 моральну шкоду в розмірі 1500 грн.
Стягнути з Особи 5 на користь Особи 3 моральну шкоду в розмірі 1500 грн.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Весь номер в формате PDF
(pdf, 4.34 МБ)
Материалы по теме
Вниманию обманутых инвесторов компании ТММ
04.02.2024
Расширен список сервисов, доступных в ЦПАУ
10.07.2023
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!