Может ли отсутствие юриста или средств на оплату его услуг считаться причиной пропуска процессуального срока?
Стороны нередко считают, что отсутствие у них необходимых юридических знаний является достаточным основанием для возобновления процессуальных сроков. Суды, как правило, придерживаются противоположного мнения. Однако единственной практики решения этого вопроса нет.
Трактування на вибір
На сьогодні в господарському законодавстві немає чіткої норми, яка б визначала поняття «поважна причина», її загальні ознаки. Також немає переліку поважних причин чи певного кола обставин, які можна вважати підставою для поновлення пропущених процесуальних строків.
Натомість законодавець передбачив, що причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обгрунтування та надані докази. Така оцінка здійснюється з дотриманням норм ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу, яка встановлює, що «господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом».
Певна річ, така свобода суду в оцінюванні поважності причин пропущення строків має суб’єктивний характер. У зв’язку із цим особливої цінності набуває стала судова практика.
Утім, як показує досвід, наявність судової практики — не панацея. Вона теж не гарантує єдності правових позицій суддів першої та вищої інстанцій у досить простих питаннях.
Додатковий час
Як приклад розглянемо випадок з відновленням строку пред’явлення наказу до виконання. 25 березня 2014 р. Господарський суд Миколаївської області виніс ухвалу у справі №11/459/07 за позовом Березнегуватського професійного ліцею до колгоспу «Прометей» про відмову в задоволенні заяви ліцею про поновлення строку пред’явлення наказу до виконання.
Як відомо, згідно з ч.1 ст.119 ГПК «у разі пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено». Про необхідність визнання поважною причини пропуску встановленого законом процесуального строку (для його відновлення) зазначено й у ч.1 ст.53 ГПК.
Заяву ліцею про відновлення строку пред’явлення наказу до виконання було мотивовано відсутністю в штаті позивача юрисконсульта. Це, на думку позивача, унеможливило вчасне пред’явлення наказу до виконання. За словами позивача, факт невиконання наказу суду було виявлено під час перевірки (ревізії) Баштанської міжрайонної фінансової інспекції.
Розглянувши обставини справи, Господарський суд Миколаївської області вирішив, що відсутність юрисконсульта в штаті позивача не може бути об’єктивною та поважною причиною пропуску процесуального строку для пред’явлення наказу до виконання, оскільки функції, спрямовані на захист і представництво інтересів позивача (зокрема і в органах державної виконавчої служби), може здійснювати також інша особа на підставі довіреності, навіть без зарахування до штату підприємства, а шляхом укладення окремих договорів на виконання необхідних дій та надання юридичних послуг. До речі, пред’явити наказ до виконання в змозі будь-який працівник підприємства. Для цього необхідно лише вчинити найпростіші дії — надіслати наказ рекомендованим поштовим відправленням до органу державної виконавчої служби. Отже, в задоволенні заяви було відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Березнегуватський професійний ліцей звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У ній позивач послався на те, що під час прийняття оскаржуваної ухвали Господарський суд Миколаївської області в неповному обсязі дослідив усі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для розгляду заяви про відновлення строку для пред’явлення наказу до виконання.
Ознайомившись із матеріалами та обставинами справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що суд першої інстанції не врахував того факту, що ліцей є навчальним закладом і не мав можливості утримувати в штаті юриста, що становило певні труднощі для пред’явлення наказу до виконання. Таким чином, апеляційний суд визнав відсутність юриста поважною причиною для пропуску процесуального строку, чим став на протилежну правову позицію.
Постановою ОАГС від 19.05.2014 у справі №11/459/07 апеляційну скаргу ліцею задоволено, а ухвалу суду першої інстанції — скасовано.
Альтернативна позиція
Варто проаналізувати правові позиції, накопичені в українській судовій практиці поновлення пропущених процесуальних строків. До того ж вона багата на приклади розгляду спорів з аналогічних питань.
Є в ній і приклад розгляду судом першої інстанції аналогічної справи, яку з вищеописаною справою №11/459/07 єднає низка спільних рис: і тип позивача (навчальний заклад, Вінницький технічний коледж), і предмет спору (про поновлення пропущеного строку пред’явлення наказу до виконання), і посилання позивача на поважну причину (відсутність юриста в штаті навчального закладу). Йдеться про справу №14/306-05, в якій Господарський суд Вінницької області виніс ухвалу від 18.11.2011 про відмову в поновленні строку на подання наказу до органів ДВС. На переконання суду, відсутність юриста жодним чином не могла вплинути на своєчасність звернення до виконання судового рішення, і надані докази та мотиви, наведені в заяві, не підтверджують поважності причин пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання.
Яскравим прикладом розгляду в першій інстанції справи про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання, в якій позивач є бюджетною організацією, є справа №6/234. Державний заклад «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров’я України» (позивач) мотивував свою заяву про поновлення пропущеного строку тим, що лікарня є бюджетною організацією, основним видом діяльності якої є надання медичної допомоги та в штаті якої відсутній юрист або інший фахівець у галузі права. Позивач послався на повну необізнаність у питаннях юриспруденції. Розглянувши обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що некомпетентність позивача в юридичних питаннях, а також відсутність у його штаті фахівця в галузі права не свідчать про поважність причини пропуску строку, установленого законодавством для пред’явлення наказу до виконання.
Було б цікаво дослідити історію оскарження цих ухвал у судах вищих інстанцій (якщо такі спроби були), але в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей щодо цього немає. Тому далі вважаємо за доцільне розглянути приклади інших справ, судові рішення в яких було оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Так, Донецький апеляційний господарський суд в ухвалі від 1.08.2012 у справі №27/5014/953/2012, розглянувши скаргу про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, зазначив, що з огляду на зміст ст.53 ГПК поважними причинами пропуску строку визнаються тільки ті обставини, які є об’єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, ДАГС визнав, що тимчасова відсутність директора та юриста, який представляв підприємство (обидва перебували у відрядженні), не може вважатися поважною причиною в розумінні ст.53 ГПК. Дійшовши такого висновку, суд узяв до уваги ту обставину, що заявник не позбавлений права та можливості за необхідності забезпечити участь у підготовці апеляційної скарги іншого представника (з-поміж як своїх представників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами). Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (стст.32—34 ГПК), причому брак коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини пропуску відповідного строку. Крім того, у цій ухвалі ДАГС зауважив, що вказані скаржником обставини свідчать не про поважність причини пропуску процесуального строку, а про недбалість скаржника.
В аналогічному випадку з відмовою у відновленні пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги Вищий господарський суд в ухвалі від 9.02.2011 у справі №38/429 зазначив, що посилання скаржника на відсутність юриста в штаті підприємства стосується виключно організації скаржником власної внутрішньої діяльності. Тому касаційну скаргу було повернено без розгляду.
У справі №62/223-10 колегія суддів касаційної інстанції зазначила в ухвалі від 24.01.2011, що можливість учасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб’єктивний характер. На відсутність юриста на підприємстві як на поважну причину для пропуску процесуального строку також посилалися скаржники у справах №20/26/10 (ухвала ВГС від 23.03.2011), №35/512-05 (ухвала ВГС від 29.09.2006), №39/30пн (ухвала ВГС від 29.03.2010), але в суді касаційної інстанції в задоволенні скарг відмовили.
Як бачимо, судова практика не визнавати відсутність юриста на підприємстві як поважну причину для пропущення процесуального строку є вже усталеною. Про це свідчить, зокрема, ухвала ВГС від 29.09.2006 (справа №35/512-05), в якій чітко сформульовано: «Відсутність юриста не може вважатися поважною причиною в розумінні змісту ст.53 ГПК».
Аналогічна практика закріпилась і в цивільному судочинстві. Наприклад, 31.03.2014 Корольовський районний суд м.Житомира виніс ухвалу в справі №296/11037/13-ц, відмовивши житлово-будівельному кооперативу в поновленні строку пред’явлення наказу до виконання. Розглянувши причини пропуску процесуального строку (відсутність посади юриста на підприємстві та тяжке матеріальне становище), суд визнав їх неповажними, оскільки вони не становили перешкоди для звернення до органів ДВС із заявою про виконання судового наказу. Аналогічну ухвалу винесено у справі №296/11062/13-ц.
Загрози розбіжностей
Поряд з такою одностайністю суддів різних інстанцій щодо визнання відсутності юриста неповажною причиною правова позиція Одеського апеляційного господарського суду в справі №11/459/07 викликає щонайменше подив. По суті, задоволення скарги в цій справі є виправданням недбальства скаржника.
Передбачити подальший розвиток подій неважко — діаметрально протилежні погляди суддів можуть породити замкнене коло звернень до суду. У цьому колі щораз опинятимуться позивачі із заявами про поновлення пропущеного процесуального строку, сподіваючись на прийняття вигідного для них судового рішення. Теоретично такий шанс існуватиме, адже спрогнозувати в умовах існування різної судової практики, яким буде судове рішення, неможливо.
Забезпечення єдності судової практики, навпаки, зумовлює позитивні наслідки — зменшення кількості випадків звернень до суду та оскаржень судових рішень. Усталеність, однотипність судової практики є дієвим засобом підвищення довіри суспільства до судової влади.
Чи може суддя при розгляді конкретної справи відійти від усталеної практики? Блискучу відповідь на це запитання дав Голова Верховного Суду Ярослав Романюк, який зазначив: «Суддя повинен знати про єдину судову практику й відобразити її у своєму рішенні; проте при цьому ретельно, обгрунтовано мотивувати, чому він, знаючи про усталеність судової практики, вважає за необхідне відійти від неї й ухвалити інше рішення».
Підсумовуючи викладене, можемо дійти таких висновків. Сьогодні норми ГПК не пов’язують право суду відновити пропущений процесуальний строк із певним колом обставин, які призвели до пропуску цього строку. Передбачити всі такі обставини було б неможливо. Інша річ — перелік причин, які не можуть бути підставами для відновлення строку, як, наприклад, постійна або тимчасова відсутність юриста на підприємстві, але, на жаль, такого переліку законодавці теж не передбачили.
Отже, у кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та дати мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. За браком відповідних законодавчих норм під час визначення ступеня поважності причин пропуску строків у пригоді може стати судова практика, передусім апеляційної та касаційної інстанцій. Не слід забувати і про те, що строки для вчинення певних дій, визначені в процесуальному законодавстві, мають дисциплінувати осіб, які звертаються до суду.
Що ж стосується справи №11/459/07, в якій ОАГС поновив строк пред’явлення наказу до виконання Березнегуватському професійному ліцею, то юриста в штаті ліцею досі немає…
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!