Заострение проблемы обращений граждан и усиление воинственного давления на КС накануне очередного «конституционного переворота»
Едва ли не наибольшей проблемой как для единственного органа конституционной юрисдикции, так и заявителей в ІІ половине 2013 г. все еще оставалось очень большое количество отказов в открытии производства по конституционным обращениям граждан. Именно поэтому очень важной задачей были поиски путей эффективного решения этого вопроса.
Причини загострення проблеми
Скажімо, якщо в І половині минулого року серед відмовних ухвал половина була прийнята за зверненнями громадян (15 випадків), то за останні 6 місяців року таке співвідношення сягнуло майже 90%: 42 ухвали про відмову у відкритті провадження із загальної їх кількості 47 виявились такими, що приймались у відповідь на клопотання громадян. Це набагато більше, ніж будь-якого року в історії Суду.
Тут навряд чи можна дорікати Конституційному Суду або його апарату за відсутність уваги до розв’язання цієї проблеми чи за прагнення обмежити права громадян. Тим часом зазначена проблема в останні роки стрімко загострюється ще й в умовах помітного зменшення кількості клопотань від суб’єктів владних повноважень, справ щодо компетенційних спорів і очікування різкого збільшення безпосередніх звернень громадян до Суду після запровадження інституту конституційної скарги.
Так, у 2010—2013 рр. кількість конституційних подань до КС становила 111 (у попередні 4 роки — 320), а конституційних звернень громадян — 1466 (у попередні 4 роки — 957). І, мабуть, така тенденція зберігатиметься, про що свідчить рік 2013: кількість звернень громадян протягом року в 37 (!) разів перевищила кількість подань від Верховної Ради, нардепів та органів місцевого самоврядування (подань від глави держави, Кабінету Міністрів, Верховного Суду, кримського парламенту, інших органів державної влади та місцевого самоврядування не надходило зовсім).
Заходи Суду щодо підвищення якості звернень
Відчуваючи таку тенденцію, КС став проводити зустрічі за круглим столом, семінари, консультації з юридичною громадськістю задля підвищення якості звернень громадян, а отже, і кількості рішень по суті за клопотаннями останніх. На це ж спрямований розділ «Корисна інформація», вміщений на офіційному веб-сайті Суду, який насичено інформаційно-методичними матеріалами щодо підготовки конституційних звернень, рекомендаціями із цього приводу, що базуються не тільки на законі про КС та його Регламенті, а й на позиціях Суду, сформульованих у відмовних ухвалах.
На підвищення якості звернень націлені й повідомлення відповідних служб КС авторам невдалих клопотань. У таких відповідях аналізуються допущені помилки й висловлюються рекомендації щодо шляхів їх усунення, удосконалюються спеціальні пам’ятки для заявників
тощо.
Типові похибки в клопотаннях громадян
Проте проблема залишається нерозв’язаною, мабуть, найбільше через слабку організацію підвищення правової культури населення взагалі та низьку якість юридичної освіти багатьох фахівців. Не зменшується кількість типових недоліків і похибок у зверненнях громадян, а саме:
• сприйняття повідомлень секретаріату як відмов Суду в прийнятті звернень до розгляду;
• невміння довести неоднозначність застосування норм Конституції та законів найчастіше через нерозуміння самого змісту неоднозначності;
• відсутність чіткого визначення предмета інтерпретації;
• вимоги тлумачення окремих юридичних норм, які ще не набрали чинності або вже втратили її;
• подання звернень неналежним суб’єктом правовідносин;
• плутанина в поняттях «тлумачення закону» та «юридична консультація»;
• долучення до клопотань документів, які не можна вважати доказами порушення прав заявника або можливості такого порушення;
• сприйняття КС як суду загальної юрисдикції;
• прохання офіційного тлумачення не тільки окремих положень Конституції та законів України, а й інших нормативно-правових актів;
• прагнення заявників «посилити» обгрунтування шляхом штучного збільшення переліку норм, зокрема й таких, що не пов’язані між собою й не мають спільного предмета правового регулювання;
• вимоги скасування рішень судів загальної юрисдикції, інших державних та органів місцевого самоврядування;
• прохання усунути прогалини в законодавстві тощо.
На жаль, не стала винятком у цьому аспекті й друга половина 2013 р. Як і раніше, лідерство в підставах відмов у відкритті проваджень тримав п.2 ст.45 закону про КС: більш ніж половина із 42 відмовних ухвал за зверненнями громадян спиралися саме на цю норму.
Невизначеність предмета офіційного тлумачення
Саме вона стала на заваді вирішенню справи по суті за зверненнями громадян:
• Б.Скоропада (щодо проблеми спільної сумісної власності подружжя);
• О.Погорілової (про не отримані своєчасно пенсії);
• С.Дудіна (про зміст поняття «непрацюючий член сім’ї»);
• В.Снєжкова та О.Снєжкової (стосовно права на касаційний перегляд справи);
• К.Гаєвої (про підстави допуску справи до провадження у ВС);
• Є.Докука (щодо регулювання містобудівної діяльності);
• Т.Цаави (стосовно правових наслідків правочину, вчиненого під впливом помилки);
• Р.Яцини (про підстави відповідальності за завдану майнову шкоду).
Неналежне обгрунтування звернень
Не вдалося належно обгрунтувати неоднозначність застосування певних норм Кодексу адміністративного судочинства щодо права на оскарження нормативно-правового акта гр.Л.Картозії, окремих положень Цивільного кодексу про компенсацію за частину спільного майна — гр. О.Макарову, деяких норм ЦК і КЗпП щодо оплати праці — гр. Швеції Г.Якобссону, окремих положень закону «Про доступ до публічної інформації» — гр. М.Євстіфієву, ч.1 ст.1297 ЦК про порядок прийняття спадщини — гр. О.Пономарьову, деяких норм Кримінального процесуального кодексу щодо підстав для перегляду судових рішень у кримінальних справах — гр. Ю.Євку, низки законодавчих норм про перерахування пенсії — гр. Л.Марченку, окремих положень стст.8 і 124 Конституції при ухваленні рішень у судах загальної юрисдикції — гр. Д.Чагіну, норм ст.23 Кодексу законів про працю при укладенні трудового договору — гр. Ю.Трачуку, навність правових проблем визначення об’єктів спільної сумісної власності подружжя — гр. Т.Полозун, потребу захисту права власності — гр. РФ В.Таранухіну, неоднозначність застосування 7 положень 4 статей Цивільного процесуального кодексу та 11 положень 8 статей КАС — гр. В.Конченку, неоднозначність порядку забудови забруднених земель Чорнобильської зони — гр. С.Грищенку, потребу в тлумаченні норм щодо можливості оскарження бездіяльності суду та слідчого судді громадянам Ю.Цибулі та О.Лепешкіну та іншим особам.
Відсутність права на клопотання
Як одна з підстав для відмови у відкритті конституційного провадження п.2 ст.45 закону про КС фігурував разом з п.1 тієї ж статті (відсутність права на конституційне звернення) у двох ухвалах у справах за клопотаннями громадянок О.Данилової-Вознюк та Є.Петренко. Відсутність обгрунтування необхідності в офіційній інтерпретації окремих положень ЦПК і КПК в обох зверненнях про відмову у відкритті касаційного провадження та про підстави для відводу прокурора та слідчого тут супроводжувалася ще й вимогами визнання неконституційними деяких норм цих кодексів, що не могло бути предметом конституційного звернення.
Непідвідомчість суду питань, поставлених у зверненнях
Ще в чотирьох відмовних ухвалах п.2 ст.45 закону про КС використовувався Судом як підстава для відмови разом з п.3 тієї ж статті. Йдеться про клопотання громадян:
• Ю.Карлаша — щодо права на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг в окремих випадках,;
• В.Сороки — про підстави допуску справи до розгляду у ВС;
• Г.Харачка — про порядок застосування дисциплінарного стягнення;
• А.Устюгова — про орендну плату.
У зверненнях цих осіб невизначеність предмета тлумачення та неналежне обгрунтування неоднозначності застосування певних правових норм супроводжувалися ще й фактичним оскарженням рішень судів загальної юрисдикції або прагненням отримати консультацію щодо застосування правових норм.
В окремих випадках п.3 ст.45 закону про КС використовувався останнім і як єдина підстава для відмови у відкритті провадження у справах за конституційними зверненнями громадян. Зокрема, це стосується клопотання гр. А.Кузнєцової стосовно тлумачення ст.559 ЦК про поруку та поручительство, де фактично ототожнювалися надання юридичної консультації та офіційне тлумачення волі законодавця. Така ж хиба та ще й оскарження окремих рішень судів загальної юрисдикції наявні й у клопотанні досить активного дописувача до КС гр. А.Суботи, котрий ставив питання про оцінку моральної якості суддів. Ще одна його помилка була помічена Судом в іншому зверненні про інтерпретацію окремих положень закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо змісту права на призначення судді на посаду.
Намагання отримати юридичну консультацію від КС виявилися перешкодою для прийняття рішення по суті у справах за клопотаннями громадянок Г.Телегіної та О.Каніболоцької про офіційне тлумачення окремих положень закону «Про підвищення престижності шахтарської праці» та Кодексу законів про працю.
Неналежність суб’єкта звернення
У 7 випадках протягом ІІ півріччя 2013 р. Суд відмовив у відкритті провадження у справах виключно на підставі п.1 ст.45 закону про КС. Це стосується клопотань громадян:
• А.Устіменка — стосовно права на апеляційне оскарження рішень місцевих загальних судів;
• Р.Небельського, який прагнув отримати роз’яснення, що слід розуміти під судовим рішенням;
• П.Кравченка — щодо належності окремих працівників митних служб до правоохоронних органів;
• С.Маловичка — стосовно порушення прав та інтересів Донецької обласної організації профспілки;
• А.Луцика — про відповідальність за заняття гральним бізнесом;
• Г.Савченко — щодо майнових прав виробників фонограм і відеограм;
• В.Шаманського — стосовно припинення поруки.
Всі вони були обгрунтовано визнані неналежними суб’єктами конституційних звернень, оскільки не мали встановленого Конституцією та законами України права на постановку перед КС зазначених питань.
Деякі узагальнюючі цифри
Отже, протягом 2013 р. до КС, з одного боку, надійшла рекордна за всі роки його діяльності кількість конституційних звернень (515, з них 451 — від громадян та 64 — від юридичних осіб), а з другого — найменша за весь час існування Суду кількість конституційних подань (14, із них 2 — від ВР, 6 — від народних депутатів, 1 — від органів державної влади, 2 — від органів місцевого самоврядування та 3 — від уповноваженого ВР з прав людини).
Причини таких «рекордів» аналізувалися раніше. Тут залишилося підкреслити, що 3 роки підряд до КС не звертався Президент, 4 — Кабінет Міністрів. Кількість подань народних депутатів теж стрімко зменшувалась: у перші 6 років функціонування Суду від них надходило щорічно від 19 до 42 таких клопотань, у наступні 6 — від 13 до 42, у 2009 р. — 21, у 2010-му — 18, у 2011-му — 18, у 2012-му — 14, у 2013 р. — 6. Значно зменшувалась активність із цього приводу й ВС, органів державної влади та місцевого самоврядування, Верховної ради АРК.
Глибинні причини втрати інтересу до КС
Таку тенденцію в історії вітчизняної конституційної юрисдикції аж ніяк не можна не назвати тривожною. Вона могла б вважатись позитивним явищем, якби відображала процес зростання поваги до Конституції, стабілізації держави, зміцнення правопорядку, збагачення правової культури народу та владних структур, дійсне, а не удаване перетворення людини в найвищу соціальну цінність. Та причини помітної втрати інтересу до вітчизняної конституційної юрисдикції суб’єктів права на конституційні подання перебувають, на жаль, в іншій площині.
З року в рік уже протягом майже двох з половиною десятиліть після короткочасної ейфорії, викликаної в частині суспільства подарованою їй незалежністю та брехливими заявами про вступ України у «рай небесний», поглиблюється жорстока економічна, фінансова криза, нечуване в історії України цинічне пограбування народного добра, фактичне знищення майже всіх галузей народного господарства, що супроводжується відчайдушною боротьбою за владу, руйнуванням національних традицій, української культури, духовних цінностей, створених попередніми поколіннями протягом багатьох століть.
Усе це поступово призвело до появи й у без того безпорадних владних структурах саме напередодні розглядуваного періоду не тільки правих, а й ультраправих сил — носіїв нечуваного вандалізму та крайнього екстремізму, фактичної втрати незалежності, чи не повного підпорядкування західним (насамперед заокеанським) «цінностям», нагнітання власної нікчемності, неповноцінності. Як наслідок, саме протягом 2013 р. це опустило Україну на рівень, нижчий, ніж країни третього світу, поставило її на край Failed state (держави, що не відбулася).
Конституційний Суд, перший склад якого минув смугу правового нігілізму, а другий пережив етапи антиюридизму, фактичного свого розгрому у 2007 р. тогочасним главою держави, опинився на кінець розглядуваного періоду в ще більш складних обставинах. Антиюридизм в умовах повного паралічу влади на вул. Банковій переродився в явище, що межує з юридичним маразмом, викликаним тотальним ігноруванням Конституції та законів держави з боку як тодішньої влади, так і великої зграї «претендентів» на найвищі посади в Києві та на місцях. Україна, яка стрімко втрачала власне обличчя, гасла відданості принципу верховенства права, особливо в останні два місяці 2013 р., швидко перетворювалася на анархічний хаос, де саме поняття «право» «провалилось» у зяючу прірву, сповнену мряки безладдя та панування відморозків.
Природно, що в тому ж проваллі опинилась як Конституція, так і закони України, а суспільство все помітніше скочувалось у безодню громадянської війни та повної втрати держави як цілісного утворення.
Зважаючи на такі обставини, сподівання, що Конституційний Суд у наступному 2014 р. якось оговтається та швидко активізує свою діяльність, спрямовану на більш ефективну оборону Конституції від (часто цинічного) її потоптання як з боку влади, так і екстремістів з опозиції, є вельми проблематичними.
Більше того, паплюження КС, що посилювалося наприкінці 2013 р., злочинна бездіяльність органів влади, розміщених на вулицях Банковій та Грушевського, лютування численних гетьманів майдану тощо свідчили, що над єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні вчергове нависають чорні хмари…
Материалы по теме
С политической карты мира исчезнет Индия
06.09.2023
С Днем Независимости Украины! — поздравления
24.08.2022
Поздравляем с Днем Конституции Украины!
28.06.2022
Феномен Конституции не исчерпывается ее текстом, а админсудопроизводство использует ее как норму прямого действия
в„–49 (1555), 04.12—10.12.2021
Что не так с предварительным одобрением закона о Большом Государственном Гербе Украины
в„–36 (1542), 04.09—10.09.2021
В Чили проголосовали за то, чтобы конституцию писать без юристов
в„–44 (1498), 31.10—06.11.2020
Можно ли нарушать Конституцию ради кредитов МВФ решит ВС
в„–29 (1483), 18.07—24.07.2020
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!