Совершение преступления в составе ОПГ требует доказательств ее устойчивости, что является необходимым признаком существования такого объединения
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
20 жовтня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенди О.В.,
суддів: Скотаря А.М., Школярова В.Ф.,
за участі: прокурора Деруна А.І.,
захисників Особи 5, Особи 6, Особи 7, Особи 8, Особи 9, Особи 10,
засуджених Особи 11, Особи 12, Особи 13, —
розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених Особи 11, Особи 12, Особи 13, захисників Особи 5, Особи 8, Особи 7, Особи 6, Особи 9, Особи 10 на вирок Апеляційного суду Київської області від 28.12.2009, яким засуджено:
Особу 11, Інформація 1, громадянина України, уродженця та мешканця м.Лисичанськ Луганської області, раніше не судимого,
за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ч.3 ст.358 КК на два роки обмеження волі.
На підставі ст.70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, Особі 11 визначено остаточне покарання — п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
Особу 12, Інформація 3, громадянина України, уродженця м.Молодогвардійськ, мешканця м.Лисичанськ Луганської області, раніше не судимого,
— за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
— за ч.3 ст.358 КК на два роки обмеження волі.
На підставі ст.70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, Особі 12 визначено остаточне покарання — п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
Особу 13, Інформація 5, громадянина України, уродженця та мешканця м.Молодогвардійськ Луганської області, раніше не судимого,
за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Особу 11, Особу 12 та Особу 13 визнано винними у вчиненні таких злочинів.
У 2005 році особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у зв’язку з оголошенням її у розшук, на замовлення організувала для вчинення злочинів проти життя та здоров’я особи злочинну групу, в яку в квітні 2006 року на пропозицію цієї особи увійшли Особа 11, Особа 12 та Особа 13, що раніше працювали охоронниками ринку «Озерка» в м.Дніпропетровськ.
Особа 11, Особа 13 та Особа 12 під керівництвом зазначеного організатора групи займалися фізичною підготовкою, освоювали навички стрільби з вогнепальної зброї, слідкування та керування автотранспортом для можливості в будь-який момент виконати вказівки організатора групи щодо вчинення злочинних дій.
Під час перебування в складі організованої групи Особа 11, Особа 12 та Особа 13 отримували від організатора групи щомісячно по $500, а з літа 2006 року — по $1000. Крім того, організатор групи фінансував придбання ними автотранспорту, мобільних телефонів та оренду квартир, де вони проживали разом зі своїми сім’ями.
Також Особа 11 та Особа 12 з моменту вступу до організованої групи передали організатору цієї групи свої фотографії, використовуючи які, той виготовив підроблені паспорти. В подальшому ці паспорти Особа 11 та Особа 12 використовували під час вчинення злочинних дій.
За вказівкою організатора групи, з лютого 2007 року до 16.03.2007 Особа 11, Особа 12 та Особа 13, діючи умисно та узгоджено з іншими учасниками організованої злочинної групи, здійснювали в м.Києві та Київській області спостереження за автомобілем «Тойота Ленд Крузер», р.н. Номер 1, на якому пересувався Особа 15 (колишній начальник охорони російського бізнесмена Максима Курочкина. — Прим. ред.), зокрема, біля ресторану «Фелліні» на вул. Городецького у м.Києві, біля ресторану «Розгуляєво» на Столичному шосе, на автошляху від Старообухівської траси до с.Плюти Обухівського району Київської області. При цьому Особа 11, Особа 12 та Особа 13 використовували автомобілі «Шевроле Лачетті», р.н. Номер 2, «Хюндай Гетц», р.н. Номер 3, «Деу Ланос», р.н. Номер 4, «Шкода Октавія», р.н. Номер 5, «Міцубісі Лансер», р.н. Номер 6, а також засоби мобільного зв’язку. В результаті цих дій ними було встановлено, що Особа 15 часто відвідував ресторан «Фелліні», після чого на своєму автомобілі в супроводі Особи 16 та Особи 17 по Столичному шосе повертався до місця свого тимчасового мешкання в с.Плюти.
Вказані відомості відносно Особи 15 в лютому 2007 року Особа 11, Особа 12 та Особа 13 передавали організатору групи для планування подальших дій щодо ліквідації Особи 15 та осіб, що його супроводжували.
Використовуючи вказану інформацію, організатор групи вирішив вчинити умисне вбивство Особи 15 та осіб, що його супроводжують — Особи 16 та Особи 18, на автодорозі, яка веде від Старообухівської траси до с.Плюти, для чого дав Особі 12 вказівку придбати вантажний автомобіль з метою використання його для здійснення вищезазначеного злочину.
Особа 12, усвідомлюючи, що вказаний автомобіль буде використано для вчинення умисного вбивства Особи 15 та осіб, що його супроводжують, 21.02.2007 придбав автомобіль «ГАЗ 2752», р.н. Номер 7, при цьому, для приховання слідів злочину використав підроблений паспорт на ім’я Особи 19. Після цього Особа 12, виконуючи вказівки організатора групи, придбаний автомобіль поставив на автостоянці, розташованій за адресою: вул. Березняківська, буд. №5, м.Київ.
Крім того, на початку березня 2007 року організатор групи дав вказівку Особі 11, Особі 12 та Особі 13 виготовити пристрій для зупинки автомобіля Особи 15 з метою використання його під час вчинення злочину. Особа 11, Особа 12 та Особа 13 виготовили з цвяхів та дроту близько 20 металевих хрестів, але вони, як виявилося, були непридатні для використання з огляду на технічні характеристики.
Реалізуючи злочинний план, Особа 20 та Особа 12 в період з 10 до 12.03.2007 перемістили автомобіль «ГАЗ 2752», р. н. Номер 7, до м.Українка Обухівського району Київської області, де Особа 11 біля будинку №2 на майдані Радянському передав його невстановленим слідством особам, які безпосередньо повинні були вчинити умисне вбивство Особи 15 та осіб, що його супроводжують.
16 березня 2007 року приблизно о 16-й год. Особа 11, Особа 12 та Особа 13, знаючи про злочинний намір організатора групи та за його вказівкою, зустрілися на АЗС «Укртатнафта», що розташована на Столичному шосе в м.Києві. Після чого Особа 11 залишив Особу 12 та Особу 13 в місцях можливого пересування автомобіля Особи 15 для отримання відомостей про маршрут і час його руху.
Особа 12 перебував в автомобілі «Мазда-3», р.н. Номер 8, біля ресторану «Розгуляєво», а Особа 13 — на автомобілі «Деу Ланос», р.н. Номер 4, у заздалегідь обумовленому місці вздовж автодороги в напрямку м.Обухова по Обухівській трасі.
Приблизно о 18-й год. 46 хв. 16.03.2007 Особа 12 побачив біля ресторану «Розгуляєво» автомобіль Особи 15, який рухався в напрямку с.Плюти, про що одразу повідомив по мобільному телефону організатора групи, який дав вказівку Особі 11, Особі 12 та Особі 13 залишити місця спостереження та вимкнути мобільні телефони.
Приблизно о 19-й год. організатор групи разом із невстановленими слідством особами на автодорозі у напрямку с.Плюти, використовуючи автомобіль «ГАЗ 2752» р. н. Номер 7, зупинили автомобіль «Тойота Ленд Крузер», р.н. Номер 1, і, застосувавши вогнепальну зброю, вчинили умисне вбивство Особи 15, Особи 16 та Особи 17.
Смерть Особи 15 настала від численних проникаючих вогнепальних поранень тулуба з пошкодженням внутрішніх органів та з розвитком комбінованого травматично-геморагічного шоку.
Смерть Особи 16 настала від вогнепального проникаючого кульового поранення голови з багатоосколковими переломами кісток склепіння черепа з пошкодженням речовини головного мозку.
Смерть Особи 17 настала внаслідок численних вогнепальних проникаючих наскрізних кульових поранень голови, шиї, тулуба з пошкодженням головного мозку, спинного мозку та внутрішніх органів грудної та черевної порожнини.
За сприяння у вчиненні умисного вбивства Особи 15, Особи 16 та Особи 17 організатор групи в квітні 2007 року передав Особі 11 через Особу 21 винагороду в сумі $15000, які той розділив між собою, Особою 12 та Особою 13.
Крім того, під час підготовки до вчинення умисного вбивства Особи 15, Особи 16 та Особи 17 Особа 11 та Особа 12 за обставин, викладених у вироку, використали завідомо підроблені документи.
У своїй касаційній скарзі засуджений Особа 11 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону.
Зокрема, у скарзі йдеться про те, що не було встановлено власника автомобіля «Тойота Ленд Крузер», р.н. Номер 1, на якому рухалися Особа 15, Особа 16 та Особа 17, не було допитано усіх свідків, показання яких можуть мати значення для встановлення істини в справі.
Також, на думку засудженого, суд не дав належної оцінки показанням свідків Особи 22 та Особи 21, які були затримані працівниками міліції й утримувалися під вартою п’ять діб, внаслідок чого були змушені дати ті показання, які від них вимагали правоохоронці.
У скарзі Особи 11 ідеться також про нав’язування йому слідчим адвокатів, які неналежним чином здійснювали свої обов’язки, чинення перепон у допуску обраного ним захисника Особи 8 тощо.
Зазначає засуджений і про те, що судово-медичні експертизи щодо наявності у нього тілесних ушкоджень проведено формально та з порушенням закону, при цьому в задоволенні клопотання про допит в судовому засіданні експерта судом відмовлено. Безпідставно, на думку засудженого, суд відмовив й у задоволенні клопотання про призначення медичної експертизи.
Йдеться у скарзі засудженого й про те, що суд без достатніх на те підстав послався у вироку як на доказ його вини явку з повинною, хоча вона була написана під диктовку слідчого. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що дані протоколів допиту його як підозрюваного та обвинуваченого не відповідають даним відеозаписів цих слідчих дій, де він розповідав про застосування до нього незаконних методів досудового слідства.
Зазначає засуджений також, що судом не були досліджені усі речові докази в справі.
Твердить Особа 11 і про те, що судом не дано оцінки обставинам його затримання правоохоронцями 11.04.2007, тиску з їх боку, а потім і фальсифікації справи про адміністративне правопорушення.
У скарзі засуджений зазначає, що наведені у вироку докази не підтверджують його винуватість у вчиненні злочину проти Особи 15, Особи 16 та Особи 17.
Просить вирок апеляційного суду в частині його засудження за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК скасувати, а справу в цій частині — закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. У решті — вирок щодо нього залишити без зміни.
Захисник Особа 5 у своїй касаційній скарзі посилається на доводи, аналогічні викладеним у скарзі Особи 11 та просить вирок апеляційного суду щодо її підзахисного в частині його засудження за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК скасувати, а справу в цій частині — закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
У скарзі захисника Особи 8 з наведенням відповідних доводів йдеться про застосування до його підзахисного Особи 11 незаконних методів досудового слідства, порушення права на захист, що залишилося поза увагою суду.
Захисник зазначає також про те, що висновок суду про входження Особи 11 до складу організованої злочинної групи, його обізнаність щодо вбивства Особи 15, Особи 16 та Особи 17 на замовлення, з корисливих мотивів не грунтується на матеріалах справи.
Захисник просить вирок апеляційного суду щодо Особи 11 в частині його засудження за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК скасувати, а справу в цій частині закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. У решті вирок щодо нього залишити без зміни.
Засуджений Особа 12 у своїй касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Зазначає, що про намір на вбивство Особи 15, Особи 16 та Особи 17 він не знав, вважав, що мікроавтобус він купує для охоронної фірми, де отримував щомісячно заробітну плату, ніяких грошей в сумі $15000 він разом із Особою 11 та Особою 13 не отримували і не ділили між собою, крім того, зазначає, що в Особи 13 є алібі про яке говорилося в судовому засіданні, але суд належним чином його не перевірив.
Йдеться в скарзі й про порушення права засудженого на захист, зокрема, нав’язування слідчим свого друга адвоката Особу 23, чинення перепон у допуску обраного Особою 12 захисника Особи 9.
Крім того, зазначає засуджений Особа 12 про те, що судом безпідставно було покладено в основу обвинувального вироку його явку з повинною, дані якої, як й інші докази в справі, не підтверджують його винуватості у вчиненні злочинних дій щодо Особи 15, Особи 16 та Особи 17.
Просить скасувати вирок апеляційного суду в частині його засудження за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК.
Захисник Особа 6 у своїй скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази винуватості Особи 12 у вчиненні умисного вбивства, було порушено його право на захист.
Просить вирок апеляційного суду в частині засудження Особи 12 за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК скасувати, а справу в цій частині закрити.
У своїй касаційній скарзі захисник Особа 9 зазначає, що умислу на вбивство Особи 15, Особи 16 та Особи 17 у Особи 12 не було, а тому він не повинен підлягати кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцями. Відсутні, на думку захисника, в матеріалах справи й докази того, що вбивство вчинене на замовлення та з корисливих мотивів. Наводить у скарзі захисник і доводи про те, що роздруківки телефонних дзвінків, отримані від оператора мобільного зв’язку «Київстар», є фальсифікованими.
Крім того, захисник твердить, що викладені у вироку докази не підтверджують винуватість засуджених у вчиненні злочинних дій щодо Особи 15, Особи 16 та Особи 17.
У скарзі йдеться й про порушення права Особи 12 на захист та застосування до нього незаконних методів досудового слідства, внаслідок чого він обмовив себе, написавши явку з повинною, а суд безпідставно послався у вироку на її дані як на доказ вини.
Захисник просить вирок апеляційного суду в частині засудження Особи 12 за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК скасувати, а справу в цій частині — закрити. У решті — вирок залишити без зміни.
Засуджений Особа 13 у своїй касаційній скарзі також посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, допущені порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, зокрема, зазначає, що його засуджено за злочин, якого він не вчиняв, що в нього є алібі, яке судом не перевірено, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази його винуватості. Йдеться в скарзі й про те, що було порушено право засудженого на захист — йому не давали побачитися із захисником. Зазначає й про застосування незаконних методів досудового слідства.
Просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу закрити.
Захисник Особа 7 у своїй касаційній скарзі посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази винуватості її підзахисного, у вироку суд належним чином не мотивував, чому взяв за основу його показання на досудовому слідстві й відкинув показання, дані в суді.
Захисник також зазначає, що суд не дав оцінки показанням свідків Особи 22 та Особи 21, які твердили в судовому засіданні про те, що на досудовому слідстві давали показання під фізичним та психологічним тиском з боку працівників правоохоронних органів.
Не перевірено судом, на думку захисника, і алібі Особи 13.
Захисник просить вирок апеляційного суду щодо Особи 13 скасувати, а справу щодо нього — закрити.
Захисник Особа 10 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перебування Особи 13 у складі організованої злочинної групи, його обізнаності про наміри певних осіб позбавити життя Особу 15, Особу 16 та Особу 17.
Захисник вважає, що суд взагалі не дослідив доказів, які виправдовують Особу 13.
Йдеться в скарзі захисника з посиланням на відповідні доводи й про порушення права Особи 13 на захист та застосування до нього незаконних методів досудового слідства.
Вважаючи вирок апеляційного суду щодо Особи 13 незаконним та необгрунтованим, захисник просить його скасувати, а справу щодо його підзахисного — закрити.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду; пояснення засуджених та захисників на підтримку касаційних скарг; думку прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду — без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів уважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.323 КПК вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обгрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.
Відповідно до вимог ст.334 КПК у мотивувальній частині вироку має бути наведена оцінка доводів, на які підсудний послався на свій захист. Якщо підсудний у судовому засіданні змінив свої показання, які давав на досудовому слідстві або дізнанні, суд повинен ретельно перевірити як ті, так й інші показання, з’ясувати причину зміни показань і в результаті ретельного дослідження дати їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є у справі.
Проте ці вимоги закону під час розгляду справи щодо Особи 11, Особи 12 та Особи 13 у повній мірі виконані не були.
Так, відповідно до ч.3 ст.28 КК злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його вчиненні брали участь троє і більше осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та інших злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Проте визнавши Особу 11, Особу 12 та Особу 13 винними у вчиненні злочину в складі організованої групи, суд не навів у вироку доказів її стійкості, яка є необхідною ознакою існування такого об’єднання. Так, вирок суду не містить доказів того, що організована група, до складу якої, на думку суду, ввійшли Особа 11, Особа 12 та Особа 13, була здатна забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти внутрішнім чи зовнішнім факторам, що можуть її дезорганізувати. Не наведено у вироку і доказів того, що між учасниками групи існували досить стабільні відносини у зв’язку з підготовкою та вчиненням злочину.
Не містить оскаржуваний вирок і переконливих доказів того, що Особі 11, Особі 12 та Особі 13 був відомий план діяльності організованої групи, а їхні дії були об’єднані цим планом, який передбачав би чіткий розподіл функцій усіх учасників щодо його досягнення.
За таких обставин висновки апеляційного суду про вчинення Особою 11, Особою 12 та Особою 13 злочинів у складі організованої групи та відповідно кваліфікація їх дій за ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115 КК як пособництво у вчиненні умисного вбивства у складі організованої групи не грунтуються на викладених у вироку доказах і є передчасними.
Передчасним є також висновок апеляційного суду про те, що Особа 11, Особа 12 та Особа 13 були обізнані про намір особи, справа щодо якої виділена в окреме провадження, на позбавлення життя декількох осіб, і саме у вчиненні такого вбивства вони виступали пособниками. Вирок суду не містить переконливих доказів того, що засуджені достовірно знали про те, хто саме перебуває в автомобілі «Тойота Ленд Крузер», р.н. Номер 1, рух якого вони відстежували, і того, що вбивство зазначених осіб охоплювалось умислом Особи 11, Особи 12 та Особи 13, що є необхідним для кваліфікації їх дій за ч.5 ст.27, п.1 ч.2 ст.115 КК.
За змістом п.6 ч.2 ст.115 КК вбивство з корисливих мотивів наявне тоді, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв’язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди.
Оскільки з об’єктивної сторони пособництво характеризується умисною формою вини, визнаючи Особу 11, Особу 12 та Особу 13 винними у вчиненні пособництва в умисному вбивстві Особи 15, Особи 16 та Особи 17 з корисливих мотивів, суд мав навести у вироку докази того, що саме з цих мотивів виконавці злочину позбавляли потерпілих життя, про що було достовірно відомо підсудним, проте вирок таких доказів не містить.
Відповідно до вимог ст.334 КПК у мотивувальній частині вироку має бути наведена оцінка доводів, на які підсудний послався на свій захист. Якщо підсудний у судовому засіданні змінив свої показання, які давав на досудовому слідстві або дізнанні, суд повинен ретельно перевірити як ті, так й інші показання, з’ясувати причину зміни показань і в результаті ретельного дослідження дати їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є у справі.
У судовому засіданні Особа 11, Особа 12 та Особа 13 не визнали себе винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК та дали показання, які суттєво відрізняються від показань, даних ними на досудовому слідстві і покладених в основу вироку.
Проте, як видно з оскаржуваного вироку, всупереч вимогам ст.334 КПК як ті, так і інші показання судом ретельно не перевірено, причину зміни показань не з’ясовано і належної оцінки зазначеним показанням в сукупності з іншими доказами, що є у справі, не дано.
Отже, колегія суддів уважає, що вирок апеляційного суду в частині засудження Особи 11, Особи 12 та Особи 13 за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК не відповідає вимогам стст.323, 334 КПК, а викладені у ньому висновки не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, у зв’язку з чим вирок у цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Крім того, оскільки обвинувачення Особи 11 та Особи 12 за ч.3 ст.358 КК пов’язане з обвинуваченням цих засуджених за ч.5 ст.27, пп.1, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК, а погоджуючись з кваліфікацією дій щодо використання завідомо підроблених документів, засуджені оспорюють фактичні обставини вчинення цих дій, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду і в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду необхідно усунути вказані недоліки і постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального і кримінально-процесуального законодавства, ретельно перевіривши при цьому й інші доводи касаційних скарг засуджених та їх захисників, зокрема про порушення права Особи 11, Особи 12 та Особи 13 на захист, застосування до них незаконних методів досудового слідства.
Керуючись стст.395, 396 КПК та п.2 «Перехідних положень» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційні скарги засуджених Особи 11, Особи 12, Особи 13, захисників Особи 5, Особи 8, Особи 7, Особи 6, Особи 9 та Особи 10 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Київської області від 28.12.2009 щодо Особи 11, Особи 12 та Особи 13 скасувати, а справу — направити на новий судовий розгляд.
Весь номер в формате PDF
(pdf, 3.23 МБ)
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!