Свежеиспеченные несогласованности

Нардепы предлагают исправить «люстрационный» закон, чтобы не сорвать съезд и процесс возобновления доверия парламента к судьям

Еще не успели некоторые суды избрать своих руководителей, как в парламенте — новые веяния. Так зарегистрирован проект, предусматривающий назначение на административные должности советами судей по предложениям собраний. И не на год, а на три. А две другие инициативы содержат запрет для бывшего руководства когда-либо опять занять админдолжность.

Посади — радам

Як пояснив свою ініціативу поза­фракційний Роман Стаднійчук, запропоновані ним зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів» (№4707-2) мають усунути неузгодженості, які виникли у зв’язку з прийняттям акта «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Зокрема, йдеться про те, що, за новою редакцією ст.20 закону, секретарі палат апеляційних та вищих спеціалізованих судів призначаються та звільняються з посад рішенням зборів відповідної палати. Натомість ч.5 ст.26 документа залишає повноваження щодо вирішення цього питання за зборами суддів. Аналогічні положення закріплені у ч.4 ст.31 та ст.116 закону.

Зауважимо: ця неузгодженість виникла через те, що автори «люстраційного» закону визначили посади секретарів палат як адміністративні, порядок призначення на які, власне, і регулює ст.20 документа. Проект цю помилку частково виправляє: залишаючи цю норму в ст.20, уточнює, що секретарів палат мають призначати збори колективу суду таємним голосуванням за пропозицією очільника.

Проте ключовою зміною, яку нардеп пропонує внести до вказаної статті, є узгодження порядку призначення суддів на адмінпосади із ч.4 ст.113 закону. Остання норма відносить до зав­дань суддівського самоврядування, зокрема, «вирішення питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим законом». Вийшло так, що завдання є, а механізму його виконання немає. Тому Р.Стаднійчук пропонує все ж таки надати відповідним радам право призначати на адмінпосади за пропозиціями зборів суддів. Причому до 3 років збільшується термін повноважень судового керівництва, навіть якщо його вже обрали строком на рік.

«Такий порядок запровадить систему стримувань і противаг під час призначення суддів на адміністративні посади», — переконаний парламентар.

Суперечності щодо делегатів

Звернув увагу нардеп і на розбіжності між нормами, які визначають порядок обрання делегатів на з’їзд та конференції суддів. Так, у новій редакції ст.116 закону немає положення про те, що збори суддів Верховного та вищих спеціалізованих судів обирають делегатів на відповідні конференції. За ст.119 закону, до складу конференції входить 6 суддів вищого спецсуду та один представник ВС, але обирати їх ці суди не мають права.

Крім того, як звертав увагу «ЗіБ», залишає чимало питань новий порядок обрання делегатів на з’їзд суддів, який визначений у ст.125 закону.

По-перше, з ч.1 цієї статті можна зробити висновок, що конференції, які визначатимуться з делегатами, мають проходити у кожній області окремо за кожною спеціалізацією. Якщо законодавець мав на увазі, що конференцій буде лише три, тобто тільки на загальноукраїнському рівні (ст.119 акта інших видів конференцій не передбачає), то у першому реченні слід було написати «від кожної області». Якщо ж ідеться про проведення ще й обласних конференцій (а саме у множині перелічені конференції суддів загальних судів, конференції суддів адміністративних та господарських судів у третьому реченні ч.1 ст.125 закону), то виникає чимало питань стосовно порядку їх скликання та складу. Втім, нардеп на цю неузгодженість уваги не звернув, а тому з нею доведеться розбиратися радам суддів.

По-друге, про що вже згадував Р.Стаднійчук, закон не містить чіткої відповіді, чи повинна конференція обирати делегатів на з’їзд тільки від місцевих та апеляційних судів. Він вважає, що саме це мав на увазі законодавець, але пропонує уточнити цей момент.

Нарешті, чинна редакція ст.125 документа містить положення, які виключають одне одного: за ч.1, від кожного вищого спеціалізованого та Верховного судів обирається один делегат від 20 суддів, а ч.3 констатує, що від КС та ВС обираються 3 делегати. Тому пропонується єдиний підхід для цих судів — по 3 делегати на з’їзд. Щоправда, це дещо зменшить представництво вищих спецсудів на форумі.

Отже, скликаючи з’їзд чи конференцію до того, як буде виправлено ці неузгодженості, ради суддів спецсудів та Рада суддів України наражаються на ризик отримати делегатів, легітим­ність яких може бути поставлена під сумнів чи взагалі знівельована наступними законодавчими змінами. Відповідно, сумнівними з погляду законності стануть і ухвалені на з’їзді рішення. Звісно, якщо взагалі хтось звертатиме увагу на такі «дрібниці».

Вибори з обмеженнями

З огляду на цифру «2» у реєстраційному номері вказаного проекту неважко здогадатися, що це не єдина пропозиція стосовно подальшого удосконалення закону «Про судоустрій та статус суддів». Так, колишній колега Р.Стаднійчука по фракції ВО «Батьківщина» Сергій Власенко 15 квітня зареєстрував «базовий» проект №4707, який, напевне, має ще більше посилити незалежність суддів та довіру парламенту до судової гілки влади.

У пояснювальній записці до законопроекту про мету цієї ініціативи не згадується. Втім, можна припустити, що пропоновані зміни зумовлені першими результатами перевиборів керівництва судів (див. стор.6. — Прим. ред.). Проект містить одне, але дуже суттєве доповнення до ст.20 закону: «Головами місцевих, апеляційних та касаційних судів… а також їх заступниками не можуть бути обрані особи, які були призначені та займали ці посади з червня 2010 року по лютий 2014 року».

Інший проект авторства «ударівця» Руслана Сольвара слово у слово повторює пропозицію С.Власенка з доповненням: «Рішення про призначення судді на адміністративну посаду надсилається до Вищої ради юстиції для видачі посвідчення голови суду або його заступника» (з’ясувалося, що законотворці забули визначити орган, який має це робити). На відміну від колеги, Р.Сольвар пояснює свою ініціативу на прикладі «зловживання адміністративними повноваженнями» головою Ленінського районного суду м.Миколаєва. Таким чином, нардеп узагальнює: переобрані колишні керівники «продовжують перешкоджати правоохоронним органам та органам прокуратури в наданні для ознайомлення судових справ з метою захисту конституційних прав і свобод громадян, незаконно втручаються у процес здійснення правосуддя тощо».

Тож, попри застереження європейських експертів щодо недоцільності покладання вини на все судове керівництво, схоже, політиків не влаштовують перші результати застосування «люстраційного» закону. Тому вони не полишають намірів посилити незалежність судової системи через законодавчі вимоги. А якщо і це не спрацює, напевне, повернуться до ідеї призначення на адмінпосади в судах безпосередньо Верховною Радою. Так надійніше.