В условиях долговой независимости

Закон позволяет заемщику затягивать процедуру банкротства и осложняет возвращение средств кредиторам

Новая редакция закона «О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом», по мнению экспертов, не оправдала возложенных на нее надежд. Кредиторы, как и раньше, имеют призрачную надежду на возвращение своих средств, а досудебная санация используется для затягивания процедуры банкротства.

Невтішні цифри

Питання щодо труднощів з поверненням кредитів стало одним із ключових під час обговорення на ІІ щорічному судово-правовому форумі, що відбувся у Кловському палаці.

Як зауважила керуючий партнер «Юридичної групи LCF» Анна Огренчук, механізм і ефективність проведення процедури банкрутства — один з головних чинників під час визначення Світовим банком місця держави у рейтингу легкості ведення бізнесу. «Якість «банкрутного» законодавства дорівнює рівню конкурентоспроможності держави», — наголосила експерт.

При цьому А.Огренчук зізналась: як і всі учасники ринку, покладала великі надії на нову редакцію закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але вони не справдилися. При цьому, визнає експерт, в законі було закладено значний потенціал. Зокрема, робився акцент на відновленні платоспроможності, було розмежовано статуси конкурсних та заставних кредиторів, що мало дозволити останнім розраховувати на задоволення їхніх вимог позачергово. Крім цього, значну увагу було приділено проведенню позасудових процедур відновлення платоспроможності, зокрема досудовій санації.

Водночас, повідомила А.Огренчук, упродовж останніх років збільшувався загальний розмір заявлених грошових вимог кредиторів, але кількість справ, у яких затверджувався звіт керуючого санацією та в яких були укладені мирові угоди, — зменшувалася. Фактично можна констатувати, що мети, яку ставили перед собою законодавці, досягти не вдалося.

Підтверджує це і статистика, відповідно до якої сподіватись на повернення коштів може лише незначна частина кредиторів. Так, за даними Світового банку, коефіцієнт відшкодування кош­тів кредиторам у минулому році становив лише 8,7%. При цьому в країнах Східної Європи цей показник дорівнює в середньому 37%, а в державах з високим рівнем доходів — 70%.

Стихійне регулювання

А.Огренчук переконана, що чинний закон можуть використовувати недобросовісні боржники для того, аби уникнути повернення кредитів. Зокрема, для того, щоб затягувати банкрутство, а не відновлювати платоспроможність, почасти застосовується процедура санації, наголосили експерт. При цьому, за її словами, навіть у Вищому господарському суді визнають, що обставини складаються саме таким чином.

До того ж менеджмент та акціонери боржника мають достатньо важелів для того, щоб заважати роботі арбітражного керуючого. Натомість дієвого механізму, який змусив би представників боржника надати необхідні для роботи арбітражного керуючого первинні документи, у законодавстві немає. Не завжди готові до співпраці з арбітражним керуючим і державні органи.

Звернула увагу А.Огренчук і на те, що не вирішено питання щодо оплати праці арбітражного керуючого. «Про яку паритетність захисту інтересів боржника і кредиторів можна говорити, якщо арбітражні керуючі, які мають захищати інтереси кредиторів, не можуть отримувати належну плату? Це свідчить про відсутність балансу інтересів», — зауважила експерт.

Ще одна проблема, на якій наголосила А.Огренчук, — непрозорість призначення арбітражного керуючого. З одного боку, нібито працює автоматизована система розподілу справ між арбітражними керуючими, але у багатьох випадках «обрані» керуючі відмовляються від ведення справи. Після цього суд самостійно призначає арбітражного керуючого.

Виникають труднощі і при розміщенні оголошення про проведення аукціону. Зокрема, зазначила експерт, відповідно до інформаційного листа ВГС №01-06/606/2013 від 28.03.2013 торгуюча організація має стати учасником банкрутної справи і тільки після винесення такої ухвали отримає право проводити торги. При цьому сам закон такої норми не містить, тому не дивно, що відповідна вимога викликала невдоволення учасників ринку і спричинила численні звернення до суду щодо скасування цієї норми.

За словами А.Огренчук, «стихійна видача інформаційних листів» унеможливлює прогнозованість законодавства. «Ми не можемо спрогнозувати, що буде завтра, адже ВГС може підготувати нові зміни», — наголосила юрист. Окрім прогнозованості позиції суду, для врегулювання питання щодо проведення процедури банкрутства необхідні й законодавчі зміни. Буде ухвалено новий закон чи внесено зміни до чинного — неважливо, головне, щоб нововведення нарешті почали діяти.