Между двумя реальностями

или Как юристы искали пути защиты активов бизнеса в Крыму

События, которые в течение последнего времени разворачиваются на полуострове, в частности присоединение АРК к Российской Федерации, создали множество проблем для предпринимательской среды. Как вести бизнес на непризнанной территории, «удержать» право собственности на недвижимость и земельные участки, защитить собственные активы — такими вопросами теперь проникаются как субъекты хозяйствования, так и население Крыма в целом. Однозначных ответов на них не имеют даже юристы, по крайней мере — пока что. Впрочем, практические советы все-таки дают.

Реєструємо двічі?

Віднедавна ведення господарської діяльності на півострові якщо не стало неможливим, то як мінімум опинилося на правовому роздоріжжі. Такі, на перший погляд, нескладні речі, як регулювання права власності на нерухоме майно та земельні ділянки, укладення угод на території Криму, наразі потребують ретельного правового аналізу. Ця місія насамперед лягає на плечі інтелектуальної еліти нашої держави, однак її представники також перебувають у розгубленості. Адже той юридичний вакуум, що наразі виник на півострові, було складно уявити навіть теоретично.

Чи не в першу чергу сумнозвісні події вдарили по кримському бізнесу, який опинився між двома паралельними реальностями — російською та українською, котрі не перетинаються та не хочуть визнавати одна одну. «Власники та користувачі землі в Криму стали заручниками політичної ситуації, за якої на належні їм об’єкти одночасно поширюється дія двох правових режимів: українського та російського. При цьому реалізація прав на землю майже повністю заблокована», — відзначив партнер ЮК Jurimex Олександр Шишканов під час круглого столу «Захист та вивід активів з Криму», що відбувся в інформагентстві «ЛІГАБізнесІнформ».

Так, він звертає увагу на труднощі, з якими наразі стикнулися власники землі, розташованої на території АРК. По-перше, це неможливість підтвердження права власності на земельні ділянки, яке виникло до анексії півострова (адже українські ре­єстри вже не діють, а російські — ще не діють), по-друге, припинення оформлення прав на землю громадянами та юридичними особами (скільки триватиме ця ситуація — прогнозувати ніхто не береться), по-третє, неможливість розпорядження землею й, нарешті, болючий податковий аспект. Зокрема, йдеться про визначення відомства, на рахунки якого суб’єкти господарювання мають сплачувати податок на землю.

У цьому контексті експерт Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Сергій Кравченко звертає увагу на те, що вимоги щодо сплати податкових зобов’язань перед державою надходять відразу від двох країн.

Під час заходу було озвучено думку про доцільність здійснення реєстрації права власності на земельні ділянки одночасно за українським і російським законодавством. Мовляв, у «перехідний» період це може стати своєрідною перестраховкою, адже, з точки зору закону, такої заборони не встановлено.

Однак, якщо поглянути на ситуацію більш глобально, укладення угод за законодавством двох країн, за словами голови Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати Тараса Шепеля, приховує в собі певні ризики, на які мають зважати суб’єкти господарювання. Зокрема, він наголошує на необхідності врахування норм міжнародного приватного права, в якому є такі інститути, як взаємність та реторсія. Метою останньої є відміна обмежень, які встановлені окремою державою, якщо нею вчинено заходи, що завдають необгрунтованої, в порядку дискримінації, шкоди інтересам іншої країни або її громадян.

Як українські володільці землі мають себе поводити в межах російських законів? Таке питання адресував експертам О.Шишканов. Незважаючи на те, що національне земельне законодавство багато в чому подібне до законодавства нашого північного сусіда, є певні відмінності, які слід знати та враховувати. Зокрема, є нюанси щодо права безоплатного користування землею. Так, О.Шишканов відзначає, що доволі специфічним для України є положення стосовно права безоплатного строкового користування землею, яке, за російським законодавством, передбачено для пільгових категорій осіб (приміром релігійних організацій, муніципальних державних установ, працівників певних галузей економіки тощо). Земельний кодекс РФ передбачає також право довічного спадкового володіння земельними ділянками.

Поряд з тим специфічним у використанні землі, за законодавством Росії, є можливість визначення володільцем (користувачем) землі напрямів її використання відповідно до зонування території. Таким чином, як зазначає доповідач, законодавство РФ надає більш широкі повноваження власникам та користувачам земельних ділянок.

До речі, за реєстраційні дії заявникам доведеться сплатити держмито в розмірі від 1000 до 15000 руб. (від 320 до 4800 грн.), а максимальний строк, відведений для проведення реєстрації прав власності, становить 18 днів.

Анексія як форс-мажор

Стосовно захисту майна, розташованого на території півострова, та корпоративних прав інвесторів нерухомості С.Кравченко відзначив, що нині при продажу підприємства в Криму втрачається чи не 60% його ринкової вартості. Крім того, нагальною проблемою є відсутність будь-якого механізму отримання коштів з банківських установ понад установлений ліміт.

Складність ситуації, за словами доповідача, посилюється тим, що в державних органів немає єдиної позиції щодо вирішення кримського питання. Як можливий варіант допомоги підприємцям С.Кравченко запропонував надати певні преференції представникам кримського бізнесу щодо ведення підприємницької діяльності на «материку».

Своєю чергою партнер ЮК Jurimex Богдан Шаповал порушив питання щодо регулювання права власності на нерухоме майно на території півострова. Він нагадав, що законодавство Росії, так само як і національне, надає власникам нерухомості певні гарантії.Зокрема, закріплено недоторканність приватної власності та можливість припинення такого права не інакше як за рішенням суду. Водночас у російському законодавстві існує норма, що передбачає можливість припинення права приватної власності у зв’язку з певними потребами (приміром, у разі націоналізації майна), що може становити загрозу недоторканності останнього.

Відкритим також залишається питання захисту права власності на нерухомість у судовому порядку. Як відзначили експерти, з нормативної точки зору, така можливість, безперечно, існує, однак реальний механізм захисту — відсутній, оскільки суди, розташовані на території півострова, «повисли в повітрі».

Загальновідомо, що, з точки зору права, наявність форс-мажорних обставин тягне за собою неможливість виконання суб’єктом господарювання тих чи інших договірних зобов’язань. Як зауважила директор департаменту юридичного забезпечення Торгово-промислової палати Любов Нестиренко, єдиного підходу до трактування поняття «форс-мажор» донедавна не існувало. Однак ситуація на півострові спричинила низку звернень підприємців до ТПП, а остання своєю чергою почала надавати підтвердження настання форс-мажорних обставин на кримській території.

Водночас Л.Нестиренко наголосила, що мають місце й випадки зловживань з боку суб’єктів господарювання. Зокрема, деякі представники бізнесу, скориставшись ситуацією, намагаються вирішити свої підприємницькі проблеми. Однак такі спроби навряд чи увінчаються успіхом, адже ТПП підтверджує виключно конкретні обставини на основі конкретних документів. Тож у кожному окремому випадку підприємці мають довести неможливість виконання договірних умов.

Учасники круглого столу не оминули увагою й питання, пов’язані зі здійсненням валютних операцій на території півострова, зокрема щодо можливості використання російського рубля в розрахунках між підприємством, розміщеним на території «материка», та компанією-партнером, котра користується рахунками в Криму. У цьому контексті юрист ЮК Jurimex Тетяна Причепа повідомила, що необхідною умовою для здійснення такої операції є наявність індивідуальної ліцензії Національного банку. Однак НБУ наразі не вбачає достатніх підстав для необхідності використання російського рубля для здійснення платежів на території нашої держави, тому відмовляє у видачі таких ліцензій.

Невизнана територія. Що далі?

Від конкретних питань учасники круглого столу перейшли до обговорення глобальних. Що очікує кримську економіку? На які інвестиції може розраховувати півострів? Чи є шанси повернути Крим? Так, висловлювалися думки, що з боку як України, так і країн Заходу грошових вливань не буде. Та й для російського бізнесу це справа досить ризикована з огляду на ймовірність повернення Криму до складу нашої держави. А от до умов, за яких таке повернення стане можливим, експерти віднесли, по-перше, зняття загрози збереженню територіальної цілісності України, по-друге, підвищення рівня життя на вітчизняних теренах, по-третє, зміну політичного режиму в РФ.

Змоделювавши ситуацію, експерти перейнялися запитанням: чи визнаватимуться в судовому порядку нікчемними правочини, укладені в той час, коли Крим перебував у складі Росії? Втім, однозначних прогнозів ніхто не ризикнув зробити, адже як розвиватиметься ситуація з юридичної точки зору — достеменно невідомо, принаймні до прийняття закону про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території.

Перші кроки в цьому напрямку вже зроблено: кримським підприємцям надано можливість перереєструвати бізнес і сплачувати податки в інших областях України. Так, Мін’юстом видано наказ «Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб — підприємців» від 14.03.2014 №525/5, яким, зокрема, передбачено, що підприємці, заре­єстровані на території АРК та м.Севастополя, для зміни свого місцезнаходження (місця проживання) можуть звернутися до будь-якого держре­єстратора України поза межами Криму та м.Севастополя. У той же час відповідно до повідомлення Міндоходів від 25.03.2014 в АРК та м.Севастополі буде запроваджений новий механізм, який дозволить місцевим суб’єктам господарювання сплачувати податки відповідно до національного законодавства.

Залишається сподіватися, що практичне застосування цих документів певним чином полегшить життя підприємцям, котрі провадять діяльність на території півострова.