Суды может ждать двоевластие, а «хозяйственников» и «административников» — сужение прав
После принятия закона «О восстановлении доверия к судебной системе Украины» возникла опасность, что обладатели мантий могут запутаться в новых правилах самоуправления, проблемы «хозяйственников» и «административников» некому будет решать. А «однолетние» руководители судов могут стать жертвами кулуарных заговоров коллег.
Вхід заборонено
Народні депутати запалилися ідеєю люструвати служителів Феміди як панацеєю для відновлення до них довіри й поспіхом намагалися втілити її в життя. Тому працювали не покладаючи рук: 27 березня парламентарі за 6 хв. прийняли законопроект «Про відновлення довіри до судової системи України» за основу. А вже 8 квітня за 20 хв. прийняли закон у цілому. Щоправда, лише з другої спроби вдалося зібрати необхідну кількість голосів (234).
Новоспечений акт ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Особливо в частині змін до закону «Про судоустрій і статус суддів». Розглянемо основні новели (в остаточній редакції, підготовленій Комітетом Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя до другого читання, за яку й проголосував парламент), щоб з’ясувати, як судовій системі жити далі.
Так, з моменту набрання чинності законом повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів припиняються. Тобто роботу цих установ на деякий час буде паралізовано. Про це народних обранців попереджала і Венеціанська комісія. «Виникає питання, що відбуватиметься в період часу між набранням чинності законом і визначенням нового складу. Слід розглянути можливість забезпечення членства, доки нові члени не займуть посади», — зазначається у висновку європейських експертів.
Ще одна невтішна новина для членів ВККС та ВРЮ — вони більше не зможуть повернутись у свої крісла. Навіть ті особи, які раніше входили до складу цих органів від моменту їх створення.
«Неправильним є те, що колишні члени ВККС та ВРЮ не мають права знову обіймати посади. Це створює враження, що всі діючі члени виконували свої обов’язки неналежним чином. Це обмеження має застосовуватися тільки до тих членів, щодо яких було встановлено кримінальну або дисциплінарну відповідальність», — рекомендувала Венеціанська комісія. Однак нардепи до порад експертів не дослухалися. Напевне, маючи свій резон нікому не довіряти.
Проблема з головами
Як тільки закон набере чинності, керманичів усіх судів та їхніх заступників позбавлять адміністративних функцій. Автоматично будуть звільнені й секретарі судових палат апеляційних та вищих спеціалізованих судів, а також їхні заступники.
Віднині володарів мантій на керівні посади призначатимуть їхні колеги на зборах строком на один рік. До того ж таємним голосуванням. І вибори виграватиме той кандидат, якого підтримає більшість працюючих законників. Якщо голова суду чи його заступник буде не до вподоби хоча б третині служителів Феміди, вони зможуть ініціювати питання про його дострокове звільнення. Щоправда, таємно проголосувати за недовіру керманичам мають дві третини суддів.
З появою таких новел можуть виникнути «адміністративні» проблеми. Не виключено, що колектив суду занадто часто користуватиметься правом дострокового звільнення свого керівництва. Комусь не сподобаються надто суворі вимоги до дисципліни, комусь — власне навантаження чи умови праці.
Напевне, може виникнути ситуація, коли ніхто не виявить бажання очолити суд. Тоді відповідно до закону повноваження голови має виконувати заступник. Але ж, нагадаємо, в «перехідний» період — після набрання чинності законом — заступників теж не буде, бо всі вони будуть звільнені.
У такому разі, за законом «Про судоустрій і статус суддів», судовий скіпетр має перейти до рук служителя Феміди, який має більший стаж роботи на суддівській посаді. Але ж як змусити такого досвідченого законника тимчасово посісти крісло очільника?
А якщо виявиться, що судді з найбільшим стажем роботи вже виповнилося 64 років? Бо відповідно до внесених змін запроваджується віковий ценз для претендентів на адмінпосаду. Чи багато буде таких випадків — нардепів навіть не цікавило, бо головна мета, яку вони озвучували, — зробити посаду голови непривабливою, що, власне, і зроблено. От і виходить, що храм Феміди може на певний період (а то й надовго) залишитися без керівництва.
До того ж що встигне голова суду зробити для установи лишень за рік? І хто дослухатиметься до думки «тимчасового»? На думку експертів, це може призвести як до зловживань з боку очільників, так і до безвідповідального ставлення до виконання своїх обов’язків.
Не можна відкидати і загрозу виникнення протилежної ситуації — двовладдя. Адже, за законом, тепер немає органу, який би перевіряв легітимність як самих зборів, так і їх рішень щодо обрання голови суду. Коли відсутній зовнішній контроль, усередині колективу можуть відбуватися міжусобиці. Деякі фахівці припускають, що можлива ситуація, коли у двох кандидатів на крісло очільника на руках опиняться рішення зборів про їхнє призначення. Хто і як зможе врегулювати цей конфлікт? Фактично ці функції виконуватиме територіальне управління Державної судової адміністрації, визнаючи підпис того чи іншого кандидата під фінансовими документами.
Подвійні стандарти
Ще одна проблема — правові колізії, які з’явилися в законі «Про судоустрій і статус суддів». Так, законодавці доповнили ст.20 («Порядок призначення суддів на адміністративні посади») новим абзацом: «Секретарі палат апеляційних та вищих спеціалізованих судів призначаються на посаду та звільняються з неї рішенням зборів суддів відповідної палати відповідного суду шляхом таємного голосування більшістю голосів суддів відповідної палати».
Водночас в ст.116 закону з’явилася норма: збори суддів вищого спецсуду за пропозицією очільника цієї установи призначають секретарів судових палат. То хто ж має призначати секретарів палат: збори всіх суддів установи чи конкретної палати?
Також законодавець визначив, що збори в місцевих та апеляційних судах обиратимуть таємним голосуванням делегатів на конференцію суддів (ст.115). І до цієї ж статті додається новий абзац: «Збори суддів апеляційних судів загальної юрисдикції обирають на основі пропозицій, поданих зборами суддів місцевих судів загальної юрисдикції, делегатів цих судів на відповідну конференцію суддів». То місцеві суди будуть обирати своїх делегатів самостійно чи їхнє рішення має затверджувати апеляційна інстанція?
Заковики самоврядування
Нескладно заплутатись і в нових правилах формування органів суддівського самоврядування. Раніше делегатів на з’їзд суддів визначали ради суддів відповідних судів. Відтепер цими питаннями перейматимуться «конференції суддів загальних судів, конференції суддів адміністративних та господарських судів у кожній області, Автономній Республіці Крим, мм.Києві та Севастополі». Вони обиратимуть делегатів за квотою: «один — від 20 суддів».
Отже, з’являється новий вид конференцій — обласні, але порядок їх скликання не визначений. Якою має бути чисельність делегатів на цих конференціях? З’їжджатимуться на такі зібрання всі судді області (міста) чи буде якась квота для представництва? Якщо кожна юрисдикція проводитиме в області свою конференцію, то чим вона відрізнятиметься від зборів окружних адміністративних та господарських судів у тих регіонах, де відсутні суди апеляційної інстанції? Або розробники законопроекту недостатньо обізнані з українським судоустроєм, або поспіх мав той наслідок, як у знаній приказці.
Також у ч.1 ст.125 закону записали, що від кожного вищого спецсуду та Верховного Суду обирається один делегат на з’їзд від 20 суддів. Однак цю норму не узгодили з ч.2 цієї ж статті: «Збори суддів Конституційного Суду та Верховного Суду обирають на з’їзд суддів по три делегати з числа суддів цих судів».
Вочевидь, відтепер на з’їзді кожна з юрисдикцій буде представлена неоднаковою кількістю осіб: «загальників» буде значно більше, ніж «господарників» та «адміністративників». До внесення змін діяв принцип рівного представництва кожної юрисдикції.
З’явилося в законі й невеличке уточнення: делегатами на з’їзд суддів не можуть бути обрані служителі Феміди, які займають адмінпосади, а також судді — члени ВРЮ та ВККС.
Зміниться і склад Ради суддів України: до неї входитиме не 11, а 40 членів. Причому 28 з них представлятимуть загальні суди (місцеві, апеляційні та вищий спецсуд), 6 — адміністративні, 5 — господарські та 1 — ВС. Володарі адмінпортфелів не матимуть права бути членами РСУ. Мабуть, «господарникам» та «адміністративникам» важко буде відстоювати власні позиції, адже вони — у меншості.
Експерти Ради Європи, які аналізували люстраційний проект, неодноразово застерігали українських законотворців, аби вони «лікуванням не погіршили хворобу». Проте, на жаль, ці поради сприймалися вибірково, переважно лише ті, які не ставали на заваді головній меті закону. Тож чи не доведеться невдовзі приймати ще один закон — про відновлення самої судової системи в Україні?
Пряма мова
Наталія АГАФОНОВА, народний депутат України:
— Я була одним зі співавторів цього проекту та оцінюю його вкрай позитивно. Ми робимо перший крок для зміни судової системи, починаючи з самого її верху. Так, ми усуваємо з посад усіх голів судів, але дотримуючись процедури та суддівської недоторканності.
Головним є те, що ВР усувається від процесу призначення суддів, а отже, ми позбуваємося політичних моментів.
Голова суду має виконувати суто адміністративні функції, тобто бути таким собі завгоспом, як це практикується в європейських країнах. Його не повинні наділяти більш суттєвими повноваження.
ДМИТРО ШПЕНОВ, народний депутат України:
— Замість того щоб очистити систему від недостойних суддів, нинішня влада просто намагається взяти її під контроль, залякуючи і здійснюючи тиск на безліч неупереджених професійних суддів. Я особисто готовий зробити все, щоб не допустити свавілля, й обіцяю надати підтримку кожному чесному судді, якому вона знадобиться.
Що стосується звільнення всіх голів судів та їхніх заступників по всій Україні. Хто буде забезпечувати нормальну безперервну роботу «обезголовлених» судів? Хто контролюватиме роботу апарату, видаватиме кадрові накази щодо суддів і виконуватиме інші щоденні завдання? Судову систему очікує хаос і анархія! Ще вчора, перебуваючи в статусі опозиціонерів, нинішня влада присягала у вірності європейським цінностям, проте сьогодні, коли і представники Ради Європи, і представники Європейської комісії кажуть про неприпустимість у нашій країні люстрації як такої, їх уперто «не чують». І ще — ми з колегами будемо звертатися до Конституційного Суду з поданням про скасування цього закону як такого, що прийнятий з порушенням процедури.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!