8 месяцев — без изменений

ВККС советует укладываться в разумные сроки и «переосмыслить свое отношение к работе»

Как сообщали ранее в Высшей квалификационной комиссии судей, зачастую основанием для открытия дисциплинарного производства становится чрезмерное затягивание рассмотрения дела. И сколько бы раз члены комиссии не советовали судьям не злоупотреблять сроками, прислушиваются к этому не все. Правда, большинство из обладателей мантий объясняют: имели на то объективные причины.

На останні, власне, посилався суддя з Хустського районного суду Закарпатської області Сергій Савицький. Як повідомила член комісії Ніна Фадєєва, у провадженні судді перебувала справа за скаргою В.Чопея на вис­новок дільничного інспектора Хустського УМВС у Закарпатській області про припинення подальшого розгляду звернення, яке надійшло до Хустського районного суду 22 лютого минулого року. Н.Фадєєва зазначила, що спочатку скарга «потрапила» до одного судді, а 29.05.2013 її передали С.Савицькому. Того ж дня відбулося перше судове засідання. Проте за наявності невирішеної заяви про відвід С.Савицькому розгляд справи було відкладено для витребування доказів, які суд отримав 7 червня минулого року.

«Із квітня до листопада 2013 р. процесуальні рішення щодо скарги В.Чопея суддя не ухвалював. Протягом майже 8 місяців жодного разу не відбувся її розгляд. До того ж згідно з журналами судових засідань у червні — жовтні 2013 р. розгляд справи в чотирьох судових засіданнях відкладався через відсутність В.Чопея з невідомих суду причин, проте матеріали справи свідчать про те, що скаржника не повідомляли про засідання. При цьому без виклику суду залишилась і посадова особа, рішення якої оскаржував громадянин», — поінформувала Н.Фадєєва.

Також вона повідомила, що заяву про власний відвід С.Савицький розглянув усупереч ст.81 КПК — через 6 місяців після її подання.

При цьому в грудні 2013 р. суддя постановив ухвалу про закриття провадження. «У мотивувальній частині суддя дійшов двох взаємовиключних висновків: про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за скаргою та про необхідність закриття провадження у справі», — підсумувала Н.Фадєєва. Таким чином, С.Савицький ухвалою закрив провадження за скаргою В.Чопея, хоча ухвала про відкриття провадження за цієї скаргою не постановлялася, як повідомила член комісії. Тож протягом 8 місяців судовий розгляд скарги так і не відбувся.

Членів ВККС обурило таке ставлення судді до виконання покладених на нього обов’язків. Н.Фадєєва переконана: «Таке порушення порядку вирішення питання про відвід суперечить принципам об’єктивного та неупередженого судового розгляду, дискредитує висновки судді про невмотивованість відводу та за визначених КПК обставин може бути підставою для скасування судового рішення».

С.Савицький пояснював тяганину постійною неявкою В.Чопея до суду. «Він зривав судові засідання. Я зобов’язував його надати письмові пояснення, але В.Чопей їх не надавав. Окрім того, я був тривалий час на лікарняному», — відповів суддя, але визнав, що все ж таки строків розгляду скарги не дотримався.

Заступник голови ВККС Микола Пінчук поцікавився, чому суддя розглядав питання про власний відвід. У відповідь почув, що В.Чопей дуже часто звертається до суду, систематично оскаржує рішення та ухвали, тож у суді й так вистачає справ, у яких фігурує В.Чопей.

«Але ж ви знаєте, в який термін має бути розглянута така скарга?» — запитала в судді Н.Фадеєєва. «10 днів», — відповів той. «А у вас — 8 місяців!» — наголосила член комісії.

Розуміння власної провини від догани суддю не врятувало. Крім дисциплінарного стягнення, він отримав пораду, яку традиційно ВККС адресує багатьом суддям: «Переосмисліть своє ставлення до роботи».

Скористатися цією порадою зможуть й інші законники, щодо яких комісія того ж дня відкрила дисциплінарні провадження. Так, згодом причини допущеної тяганини вкотре пояснюватиме суддя Дарницького районного суду м.Києва Євген Куренков. Заслухає ВККС пояснення ще двох столичних суддів — Оксани Царевич із Печерського райсуду м.Києва та Лариси Калініченко з Голосіївського районного суду, на яких поскаржився народний депутат, а нині міністр юстиції Павло Петренко.