Доверие в пределах закона

Судьи хозяйственных судов обсудили возможную люстрацию и угрозы, которые она несет

Возможность проверки не особо пугает судей хозяйственных судов. С одной стороны, они убеждены в необходимости повышения доверия к судебной системе, с другой - в том, что субъекты хозяйствования положительно относятся к их работе. Вместе с тем участники конференции призвали нардепов следить за тем, чтобы законодательные новации не нарушали предписаний Конституции и не ограничивали свободы судебной системы.

«Господарники» єдині

Позачергова V конференція суддів господарських судів відбулася 19 березня — паралельно з конференцією «адміністративників». Основоположним питанням, звісно ж, було обрання делегатів на позачерговий ХІІ з’їзд суддів. Власне із цієї метою конференцію й було скликано.

Участь у ній узяли 40 із 42 делегатів. При цьому захід відвідали представники всіх трьох господарських судів, розташованих на території Кримського півострова: Господарського суду АР Крим, Господарського суду м.Севастополя та Севастопольського апеляційного господарського суду.

Делегати від цих установ мають відвідати й з’їзд суддів. Принаймні так вирішила конференція. Можливість їх відсутності на з’їзді навіть не обговорювалась.

У свою чергу заступник голови Вищого господарського суду Артур Ємельянов відзначив, що судді на ­півострові перебувають в ізоляції та важкому становищі, а судова система не має впливу на ситуацію. Тому «господарники» ухвалили рішення про звернення до Верховної Ради щодо захисту суддів на півострові. Крім цього, Раді суддів господарських судів доручили уважно стежити за ситуацією в Криму й у разі потреби реагувати на неї.

Сила — у довірі

Хоча на час оголошення конференції питання проведення люстрації суддів ще не ставилося, воно перетворилося на одне з найважливіших. У ВР зареєстровано цілий ряд «люстраційних» ініціатив, але найчастіше увагу привертає написаний у Мін’юсті проект закону «Про відновлення довіри до судової системи України» (№4378). Саме його профільний комітет рекомендував прийняти за основу.

Пропонується провести перевірку щодо ухвалення низки судових рішень, якими обмежувалися права громадян на проведення зборів і мітингів, обиралися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та виносились обвинувальні вироки для осіб, визнаних політичними в’язнями. Судді, котрі приймали такі рішення, можуть бути звільнені за порушення присяги.

Є норми, що стосуються й «господарників». Так, відповідно до проекту перевірки проводитимуться також щодо «грубого порушення майнових прав фізичних та юридичних осіб, що мали місце в господарських судах після 30 липня 2010 року та призвели до істотних наслідків».

У цілому в господарських судах не виступають проти перевірок, тим більше що мета позитивна — підвищення довіри до судової системи. Як наголосив А.Ємельянов відповідні нормативні акти мають прийматись, із цього приводу не повинно бути супе­речок. Разом з тим залишається відкритим питання, які саме норми зможуть справді підвищити довіру до судової системи, а не просто подарувати органам влади новий важіль тиску на суди.

На думку А.Ємельянова, рівень довіри суб’єктів підприємницької діяльності до господарських судів досить високий. Зокрема, це підтверджує статистика. Так, кількість звернень до господарських судів у 2013 р. суттєво збільшилась, і при цьому зменшилася кількість рішень, які сторони оскаржують.

«Господарські суди ухвалюють такі рішення, щодо яких не виникає сумнівів у їх правомірності. 84% рішень, які ухвалюються суддями господарського суду, не оскаржуються взагалі. Тобто сторони рішенням повністю задоволені», — підкреслив заступник голови ВГС. А.Ємельянов наголосив, що система господарських судів — найбільш стабільна серед судів загальної юрисдикції і досягається це завдяки якісному складу та гнучкому реагуванню на зміни законодавства.

Правила контролю

Перевірка діяльності суддів, переконаний А.Ємельянов, має відбуватись у законний та демократичний спосіб за участю висококваліфікованих юристів. При цьому будь-які висновки комісії не можуть бути обов’язковими — має діяти принцип їх оскарження. Крім цього, заступник голови ВГС сподівається, що з проекту будуть вилучені положення щодо автоматичного припинення повноважень очільників судів.

Водночас важливо, наголосив А.Ємельянов, щоб майбутній закон ухвалювався не відразу в цілому, а для початку в першому читанні. Таким чином із майбутніми змінами могли б ознайомитись як експерти Венеціанської комісії, так і самі судді. Звісно, після цього вони внесли б свої зауваження.

На негативних моментах можливого «люстраційного» закону зупинився у своєму виступі й присутній на конференції голова Вищої ради юстиції Олександр Лавринович. На його думку, шлях «відновлення довіри до суддів», який обрали в Мін’юсті, — антиконституційний. За його словами, запропонований спосіб очищення більше схожий на чергову спробу підпорядкування судової влади політичному керівництву.

На думку О.Лавриновича, ніхто, крім Вищої кваліфікаційної комісії суддів, ні за законом, ні за фаховим рівнем не може здійснювати контроль за рівнем професіоналізму суддівського корпусу. Так само ніхто не має права встановлювати порушення присяги в діях судді, крім ВРЮ. «Інші шляхи є антиконституційними та лише віддаляють Україну від верховенства права», — підкреслив О.Лавринович.

Разом з тим він визнав, що є потреба в законодавчому вдосконаленні засад діяльності цих органів. Так, на його думку, більшість членів ВРЮ повинні працювати на постійній основі. Крім цього, рішення мають ухвалюватися простою більшістю присутніх на засіданні членів Ради, а не більшістю від її конституційного складу.

На недоліки «люстраційних» проектів звернув увагу й ректор Національної школи суддів Микола Оніщук. Він також відзначив, що зареєстровані в парламенті проекти містять антиконституційні положення. Керманич НШС підкреслив, що у випадку, коли проти судді проводиться перевірка, він повинен мати способи відстояти свою правоту. Так само жодним чином не узгоджується з Основним Законом положення, за яким орган перевірки зможе безпосередньо звертатися до парламенту з поданням про звільнення судді.

Зважаючи на підготовку неоднозначних змін законодавства, учасники конференції домовилися не завершувати її роботу, а зробити перерву. Таким чином, якщо виникне потреба, делегати зможуть швидко зібратись і висловити свою позицію з приводу парламентських ініціатив.