Постановление оправдательного приговора — не основание считать, что следователем или прокурором лицо незаконно привлечено к ответственности
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
12 липня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Вус С.М.,
суддів: Гриціва М.І., Коротких О.А.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо Особи 5,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2009
Особу 5, Інформація 1, таку, що не має судимості,
за ст.166 КК виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10.12.2009 вирок залишено без зміни.
Окремою ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10.12.2009 було звернуто увагу прокурора Сумської області на наявність підстав для застосування необхідних заходів стосовно конкретних прокурорських працівників у зв’язку з допущенням порушень прав громадянина, пов’язаних з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності Особи 5.
Досудовим слідством Особа 5 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи матір’ю неповнолітнього Особи 6, Інформація 2, не займалась його вихованням, не піклувалась про його розвиток, не стежила за здобуттям ним освіти, внаслідок чого Особа 6 систематично не відвідував заняття у школі, не був атестований за 7 клас навчання, вчинив адміністративне правопорушення та злочин, що спричинило для її неповнолітнього сина тяжкі наслідки.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо Особи 5 з направленням справи на додаткове розслідування у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. На думку прокурора, суд необгрунтовано виправдав Особу 5 за ст.166 КК, оскільки її винність доведена зібраними у справі доказами, які, на думку прокурора, залишені судом поза увагою. Крім того, зазначає про необхідність скасування окремої ухвали апеляційного суду, оскільки прокурор під час розгляду справи в апеляційній інстанції висловлював свою правову позицію щодо порушень кримінально-процесуального законодавства в ході розслідування цієї кримінальної справи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання та просив скасувати судові рішення щодо Особи 5 та окрему ухвалу апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів уважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.4 ст.327 КПК виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участь підсудного у вчиненні злочину.
Згідно з ч.4 ст.334 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як убачається із матеріалів справи, суд належним чином проаналізував зібрані у справі органом досудового слідства докази і, дотримуючись вимог ст.334 КПК, вказав у вироку, з яких саме підстав він дійшов висновку про необхідність виправдання Особи 5 за ст.166 КК.
Відповідно до ст.166 КК об’єктивна сторона цього злочину полягає в злісному невиконанні батьками обов’язків по догляду за дитиною, що призвело до тяжких наслідків.
За змістом цієї норми закону, кримінальна відповідальність настає у випадку, коли злісне невиконання батьками обов’язків по догляду за дитиною спричинило тяжкі наслідки. При цьому обов’язковою умовою кримінальної відповідальності батьків є те, що зазначені наслідки перебувають у причинному зв’язку з їх діяннями. Тяжкі наслідки — це оціночна ознака, яка визначається у кожному конкретному випадку.
Як убачається з матеріалів справи, орган досудового слідства на підтвердження настання тяжких наслідків послався на систематичне невідвідування Особою 6 занять у школі, його неатестованість за 7 клас, вчинення ним адміністративних правопорушень та злочину.
Проте відповідно до об’єктивної сторони цього злочину наведені органом досудового слідства обставини не є тяжкими наслідками для неповнолітнього.
За таких обставин, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про відсутність в діях Особи 5 складу злочину, передбаченого ст.166 КК.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо Особи 5, дотримався вимог ст.377 КПК, належним чином проаналізувавши усі доводи апеляції прокурора, поданої на вирок місцевого суду, обгрунтовано залишив вирок без зміни.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень, у справі не встановлено.
Відповідно до ст.380 КПК, апеляційний суд за наявності підстав, передбачених ст.232 КПК виносить окрему ухвалу, якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів. Окрему ухвалу може бути також винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.
Разом із тим, як убачається зі змісту окремої ухвали, підставою для її винесення стала правова позиція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, щодо скасування виправдувального вироку місцевого суду та повернення справи прокуророві на додаткове розслідування, а також твердження про те, що розслідування справи провадила не уповноважена на те особа.
Однак, правова позиція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не може бути підставою для винесення окремої ухвали щодо її неправильності. Даних про те, що прокурор навмисно порушила закон чи допустила недбале виконання своїх службових обов’язків немає.
Також в окремій ухвалі вказано про наявність підстави для застосування необхідних заходів відносно конкретних прокурорських працівників у зв’язку з допущенням порушень прав громадянина, пов’язаних з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності Особи 5.
Проте, з урахуванням диспозиції ст.166 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за цим законом у разі настання тяжких наслідків, що є оціночною ознакою і її наявність чи відсутність у кожному конкретному випадку встановлюється слідчим, прокурором та судом, колегія суддів уважає, що, враховуючи конкретні обставини цієї справи, позиція, висловлена апеляційним судом в окремій ухвалі щодо порушення прав Особи 5, пов’язаних з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності, є передчасною.
Крім того, сам факт постановлення виправдувального вироку не може являтися підставою вважати, що слідчим чи прокурором особу незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що окрема ухвала апеляційного суду є необгрунтованою та підлягає скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись стст.394—396 КПК (у редакції законів №2533-III від 21.06.2001 і №33230-IV від 12.01.2006), колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2009 та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10.12.2009 щодо Особи 5 залишити без зміни.
Окрему ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10.12.2009 скасувати.
Весь номер в формате PDF
(pdf, 2.82 МБ)
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!