Повторное рассмотрение дела не может быть адекватным средством защиты, если невозможно выполнить решение суда, которое не противоречит конвенции в сущности, а в действиях государственной исполнительной службы не установлено процедурных ошибок.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
9 грудня 2013 року м.Київ №6-119цс13
Верховний Суд України в складі:
головуючого — Лященко Н.П.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Берднік І.С., Колесника П.І., Романюка Я.М., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Маринченка В.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Фесенка Л.І., Ємця А.А., Патрюка М.В., Шицького І.Б., Жайворонок Т.Є., Пивовара В.Ф., Школярова В.Ф., Заголдного В.В., Потильчака О.І., Яреми А.Г, Канигіної Г.В., Пошви Б.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до відділу державної виконавчої служби Бериславського районного управління юстиції, Державного казначейства про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за заявою Особи 1 про перегляд Верховним Судом рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 19.10.2005, ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 16.03.2006 та ухвали ВС від 12.07.2006,
УСТАНОВИВ:
У травні 2005 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Бериславського районного управління юстиції, Державного казначейства про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21.08.2001 постановлено стягнути на його користь із Відкритого акціонерного товариства «Виноградний» 54437 грн. 15 коп. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У жовтні 2001 року ВДВС відкрив виконавче провадження, проте рішення суду до цього часу не виконано.
Посилаючись на те, що рішення суду не виконано з вини ВДВС, позивач просив стягнути на його користь із відповідачів 77953 грн. 92 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 тис. грн. моральної шкоди.
Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 19.10.2005, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16.03.2006, у задоволенні позову Особі 1 відмовлено.
Ухвалою ВС від 12.07.2006 відмовлено Особі 1 у відкритті касаційного провадження у справі.
У поданій до Верховного Суду заяві про перегляд рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 19.10.2005, ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 16.03.2006 та ухвали ВС від 12.07.2006 Особа 1 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу, — встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом, а саме: п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 №475/97-ВР, та ст.1 Першого протоколу до конвенції.
Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявник уважає рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2013 у справі «Терновік та інші проти України».
Цим рішенням оголошено прийнятними скарги заявників, у тому числі Особи 1, за п.1 ст.6, ст.13 конвенції та за ст.1 Першого протоколу до конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, і щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту стосовно їхніх скарг. Постановлено, що було порушення п.1 ст.6, ст.13 конвенції та ст.1 Першого протоколу до неї; постановлено, що держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців €3 тис. кожному заявнику або його/її спадкоємцю в заявах, зведених у таблицю в додатку 1, та €1,5 тис. заявнику за заявою, наведеною в додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових та інших витрат разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватися на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені заявником обставини в межах його доводів, Верховний Суд уважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21.08.2001 постановлено стягнути з ВАТ «Виноградний» на користь Особи 1 54437 грн. 15 коп. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.
Зазначене рішення 31.10.2001 надійшло на виконання до ВДВС.
31.10.2001 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
У цей самий день направлено запити до установ про наявність майна та розрахункових рахунків боржника. 23.01.2002 описано й арештовано майно ВАТ «Виноградний» на загальну суму 105200 грн. 18.02.2002 винесено постанову про призначення експертизи, виконавче провадження було зупинено. 20.06.2002 до ВДВС надійшла ухвала господарського суду про порушення справи про банкрутство відносно боржника. Виконавче провадження було зупинено, оскільки накладено мораторій на реалізацію арештованого майна боржника. 18.04.2003 до ВДВС за вх. №1261 надійшла постанова Господарського суду Херсонської області від 3.04.2003 про визнання ВАТ «Виноградний» банкрутом і призначення ліквідатора. 19.09.2003 ВДВС направив виконавчий документ голові ліквідаційної комісії Митюку О.П.
Судом установлено, що загальна сума кредиторських вимог до ВАТ «Виноградний» становить 961065 грн. 85 коп., у той час як арештовано майна на 105200 грн. Зазначеної суми було недостатньо для задоволення вимог кредиторів першої та другої черги, тоді як Особа 1 належав до кредиторів четвертої черги, що об’єктивно не давало йому можливості отримати в рахунок погашення боргу частину з арештованого майна.
Відмовляючи в задоволенні позову в справі, яка переглядається, суд виходив з того, що відсутня вина ВДВС у заподіянні шкоди позивачу.
Порядок виконання рішення Європейського суду, яке набуло статусу остаточного, визначається законом «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абз.9 ч.1 ст.1 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення ЄСПЛ включає в себе:
а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;
б) вжиття заходів загального характеру.
Згідно з ст.10 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру:
а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення конвенції та протоколів до неї (restitutіo in integrum);
б) інші заходи, передбачені в рішенні ЄСПЛ.
Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:
а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;
б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
Комітет міністрів Ради Європи в рекомендаціях №R(2000) 2 державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження в певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» наголошує на тому, що компетентним органам держави-відповідача слід самим вирішувати, які заходи, зважаючи на наявні в національній правовій системі засоби, є найбільш відповідними для досягнення restitutio in in tegrum, та звертається, виходячи із цих міркувань, до договірних сторін з рекомендацією забезпечити на національному рівні адекватні можливості досягнення, наскільки це можливо, restitutio in in tegrum.
Закликає Договірні Сторони, зокрема, до перегляду своїх національних правових систем з метою забезпечення адекватних можливостей повторного розгляду справи, включаючи поновлення провадження, у випадках, коли Суд визнав порушення конвенції, особливо:
1) коли потерпіла сторона й далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, — наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту та які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;
2) коли рішення Суду спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить конвенції по суті або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
Отже, керуючись принципом restitutio in integrum, що полягає у відновленні настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення конвенції та протоколів до неї, Верховний Суд дійшов висновку, що скасування ухвалених у справі рішень і повторний розгляд справи не може бути адекватним засобом захисту, оскільки у справі, яка переглядається, установлено неможливість виконання рішення суду ще у 2003 році внаслідок банкрутства ВАТ «Виноградний» та відсутності коштів і майна для погашення боргу, та що оскаржене рішення національного суду не суперечить конвенції по суті й Судом у діях державної виконавчої служби не встановлено процедурних помилок, які б ставили під серйозний сумнів результат оскарженого провадження.
На підставі викладеного та керуючись стст.355, 360-3, 360-5 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Особи 1 відмовити.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!