Специальным законодательством, регулирующим порядок прохождения службы в органах внутренних дел, не предусмотрено возмещение морального ущерба
Верховний Суд України
Іменем України
Рішення
20 квітня 2011 р. м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., ЛяЩенко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Міністерства внутрішніх справ, Державного казначейства про відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами МВС, Особи 6 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 27.03.2008 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 28.08.2008,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2005 року Особа 6 звернувся до суду з позовом до МВС, Державного казначейства про відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що з 1983 року працював у органах внутрішніх справ, з 2000 року — старшим слідчим в особливо важливих справах головного слідчого управління. Наказом МВС від 8.05.2003 №215 його було незаконно звільнено з роботи, внаслідок чого протягом тривалого часу він був змушений захищати свої права, що призвело до суттєвих змін у способі життя, завдало негативних емоційних хвилювань, значно погіршило стан здоров’я та відносини з оточуючими.
Посилаючись на викладене та наявність судового рішення, яким його поновлено на роботі, Особа 6 просив позов задовольнити та стягнути з Міністерства внутрішніх справ на свою користь 900 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 27.03.2008, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 28.08.2008, позов задоволено частково: стягнуто з МВС на користь Особи 6 7 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та вирішено питання про судові витрати.
Міністерство внутрішніх справ у поданій касаційній скарзі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі Особа 6 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга МВС підлягає задоволенню, а Особи 6 — частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі — постанова) можливість відшкодування такої шкоди має бути прямо передбачена нормами відповідного матеріального закону, на підставі якого суд вирішує справу.
Судом установлено, що постановою Апеляційного суду м.Києва від 14.02.2007 позивача поновлено на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу зонального та процесуального контролю управління по розслідуванню особливо тяжких злочинів та вчинених організованими злочинними групами головного слідчого управління МВС з 12.05.2003.
Цією ж постановою передбачено, що звільнення позивача було проведено з порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, за відсутності умови систематичного порушення трудової дисципліни, що є необхідним для звільнення з органів внутрішніх справ, а отже, без достатніх підстав для його звільнення.
Задовольняючи частково позовні вимоги в зазначеному розмірі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що внаслідок незаконного звільнення позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки Особа 6 був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, було порушено звичайний для нього спосіб життя та він зазнав негативних емоційних хвилювань.
Отже, встановивши, що правовідносини між сторонами виникли з питань проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, суд безпідставно при ухваленні рішення керувався ст.1167 ЦК.
Спеціальним законодавством, що регулює порядок проходження служби особовим складом ОВС, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, судами неправильно застосовано норми матеріального права.
Оскільки фактичні обставини справи судами встановлені повно і правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову Особи 6.
Керуючись стст.336, 341, 344 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
ВИРІШИЛА:
Касаційну скаргу МВС задовольнити, а касаційну скаргу Особи 6 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 27.03.2008 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 28.08.2008 скасувати.
У задоволенні позову Особи 6 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Весь номер в формате PDF
(pdf, 2.82 МБ)
Материалы по теме
Когда переводят часы (постановление Кабмина)
22.03.2024
На рынке труда появились 42 новые профессии
02.02.2024
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!