Судебное решение о взыскании задолженности по кредитному договору не прекращает правоотношений между банком и клиентом
Иногда случается, что заемщик, даже проиграв банку в суде спор о взыскании задолженности по кредитному договору, не спешит исполнять судебное решение. Однако такое упрямство может привести к значительным дополнительным финансовым потерям, связанным с выполнением договора, который якобы был прекращен.
Клиент не всегда прав
В действительности принятие судом решения об удовлетворении требований кредитора не прекращает обязательственных правоотношений сторон договора, если последний фактически не был выполнен. Следовательно, с одной стороны, это не освобождает должника от ответственности за неисполнение им денежного обязательства. С другой — у кредитора сохраняется право на получение процентов, пени и других потерь, предусмотренных договором. К такому выводу пришел Верховный Суд, рассматривая дело о взыскании задолженности с клиента банка.
Суть данного дела заключалась в том, что должник, с которого суд первой инстанции взыскал задолженность по кредитному договору, проценты за пользование кредитом и судебные расходы, не исполнил это решение. Банк за несколько дней до окончания срока исковой давности подал иск о взыскании с клиента задолженности за пользование кредитом в течение почти 3 лет после первого неисполненного судебного решения, включив сюда проценты, пеню и инфляционные убытки. Банк обосновал иск тем, что обязанность должника платить проценты за пользование кредитом прекращается лишь при полном погашении задолженности по кредитному договору.
В этот раз суд первой инстанции, с которым согласился и апелляционный суд, в иске отказал, посчитав, что первый вердикт окончательно решил спор между сторонами, а их правоотношения по кредитному договору фактически прекратились и перешли в сферу исполнения решения.
Договор дороже денег
ВС оценил такую позицию как ошибочную. Он обратил внимание на то, что в соответствии с ч.1 ст.509 ГК «обязательство — это правоотношение, в котором одна сторона (должник) обязана совершить в интересах второй стороны (кредитора) определенное действие (передать имущество, выполнить работу, предоставить услугу, заплатить деньги и т.п.) или воздержаться от определенного действия, а кредитор имеет право требовать от должника исполнения его обязанностей». Обязательства возникают из оснований, установленных ст.11 этого кодекса, в частности договоров и других сделок (ч.2 ст.509 ГК).
Обязательство перестает действовать в случае его прекращения на основаниях, предусмотренных договором или законом (ч.1 ст.598 ГК).
Основания прекращения обязательств указаны в стст.599, 600, 601, 604—609 ГК и не предусматривают возможности прекращения обязательства в связи с принятием судом решения об удовлетворении требований кредитора. При отсутствии других оснований прекращения обязательств, предусмотренных договором или законом, обязательство прекращается его выполнением, проведенным должным образом (ст.599 ГК).
Надлежащее выполнение обязательства — это выполнение, принятое кредитором, в результате которого прекращаются права и обязанности сторон обязательства.
Поскольку низшие суды не установили, погашена ли фактически должником задолженность по кредитному договору, время ее погашения, период, за который начислены проценты, пеня и инфляционные расходы, их расчет и размер (а данные обстоятельства имеют существенное значение для правильного решения спора), то они нарушили требования стст.213, 214 ГПК, определяющие критерии законности и обоснованности судебного решения.
На основании этого кассационная инстанция отменила решение районного суда и определение апелляционного суда и передала дело на новое рассмотрение в суд первой инстанции.
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
18 травня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Особи 1 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ВАТ «Комерційний банк «Надра» на рішення Ковпаківського районного суду м.Сум від 27.06.2008 та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14.10.2008,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі — ВАТ «КБ «Надра») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 2.10.2002 уклало з Особою 1 кредитний договір на суму 202125 грн. зі сплатою 23,5% річних зі строком погашення до 1.10.2010. Указувало, що у зв’язку з невиконанням Особою 1 зобов’язання за кредитним договором рішенням Ковпаківського районного суду м.Сум від 28.04.2005 з відповідачки стягнуто заборгованість за кредитним договором, проценти за користування кредитом у сумі 278033 грн. 76 коп. та судові витрати в сумі 1700 грн. Посилаючись на те, що оскільки обов’язок боржника сплачувати проценти за користування кредитом припиняється лише при повному погашенні заборгованості за кредитним договором, то відповідач зобов’язаний сплатити за користування кредитом з 29.03.2005 до 26.03.2008 заборгованість зі сплати процентів, пені та інфляційних збитків, усього на суму 263262 грн. 88 коп.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Сум від 27.06.2008, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14.10.2008, у задоволенні позову відмовлено.
ВАТ «КБ «Надра» звернулося до ВС з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до ВС до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються ВС в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК від 18.03.2004 в редакції, чинній до введення в дію закону від 7.07.2010.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 2.10.2002 ВАТ «КБ «Надра» та Особа 1 уклали кредитний договір на суму 202125 грн. зі сплатою 23,5% річних зі строком погашення до 1.10.2010.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Сум від 28.04.2005 з відповідачки стягнуто заборгованість за кредитним договором №01/2003/353223288 від 2.10.2003 в сумі 202125 грн., проценти за кредитом у сумі 71249 грн. 06 коп., пеню в сумі 4659 грн. 70 коп., а всього 278033 грн.76 коп. та судові витрати в сумі 1700 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову ВАТ «КБ «Надра», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що зазначеним рішенням суду остаточно вирішено спір між сторонами та їх правовідносини за кредитним договором фактично припинилися і перейшли у сферу виконання судового рішення.
Однак з висновком судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час розгляду справи суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст.214 ЦПК).
Ухвалені рішення зазначеним вимогам не відповідають.
Так, відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК).
Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК).
Підстави припинення зобов’язань зазначені в стст.599, 600, 601, 604—609 ЦК та не передбачають можливості припинення зобов’язання у зв’язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.
За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК).
Належним виконанням зобов’язан-ня є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.
Суд не врахував зазначених норм матеріального права та, на порушення вимог стст.213, 214 ЦПК, не встановив, чи фактично погашена боржником заборгованість за кредитним договором, час її погашення, період, за який нараховані проценти, пеня та інфляційні витрати, їх розрахунок і розмір, хоча ці обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Крім того, суд не врахував, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.
З огляду на викладене судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись стст.336, 338 ЦПК колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Сум від 27.06.2008 та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14.10.2008 скасувати, передати справу на новий розгляд до Ковпаківського районного суду м.Сум.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в формате PDF
(pdf, 2.82 МБ)
Материалы по теме
Банки заработали вдвое больше в 2023 году
07.12.2023
НБУ установил учетную ставку на уровне 16%
27.10.2023
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!