При отсутствии данных о заключении трудового договора суд должен выяснить основания передачи автотранспортного средства водителю, по вине которого произошло ДТП
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
11 травня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Жайворонок Т.Є., Романюка Я.М. ,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський автобусний парк» (далі — ВАТ «БАП»), суб’єкта підприємницької діяльності, Особи 7, третя особа — Особа 8, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ВАТ «БАП» на рішення Подільського районного суду м.Києва від 17.04.2008 та рішення колегії суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 3.06.2008,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року Особа 6 звернувся із позовом, посилаючись на те, що 7.07.2006 о 15 год. 30 хв. на нерегульованому перехресті вулиць Костянтинівська — Щекавицька в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі — ДТП), в результаті якої зіткнувся автобус марки ЛАЗ-695 НГ, номерний знак №*, під керуванням водія, Особи 8, та автомобіль Opel Astra Classic, номерний знак №**, під його керуванням. ДТП відбулося з вини водія, Особи 8, який, керуючи автобусом марки ЛАЗ-695 НГ, номерний знак №*, що належить ВАТ «БАП» і використовувався для транспортних перевезень пасажирів, порушив Правила дорожнього руху. У результаті зіткнення його автомобілю завдані механічні пошкодження, а йому моральна шкода, які він просив стягнути з власника джерела підвищеної небезпеки — ВАТ «БАП».
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 17.04.2008 позов задоволено. Стягнуто з ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» на користь Особи 6 9807 грн. 27 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 350 грн. витрат на оплату експертизи, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 106 грн. 57 коп. на оплату судового збору, всього 14293 грн. 84 коп.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 3.06.2008 рішення Подільського районного суду м.Києва від 17.04.2008 в частині відшкодування моральної шкоди змінено, стягнуто з ВАТ «БАП» на користь позивача 1500 грн. моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ВАТ «БАП» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до ВС до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються ВС в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК від 18.03.2004 в редакції, чинній до змін, унесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ВАТ «БАП» повинен відшкодувати завдану відповідачеві шкоду, оскільки є власником джерела підвищеної небезпеки. Також, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, Особа 8 перебував з відповідачем у фактичних трудових відносинах, хоча документально таке оформлено не було.
Проте з таким висновком судів погодитись не можна.
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.
Суди залишили поза увагою те, що обставини, на які посилалися сторони, свідчать про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участі двох джерел підвищеної небезпеки та що в такому випадку ці правовідносини регулюються ст.1188 ЦК, а не ст.1187 ЦК, яку вони застосували.
Не застосувавши належну правову норму, суди замість з’ясування відповідно до ст.1188 ЦК питання, з чиєї вини заподіяно шкоду, передчасно вирішили питання тільки з підстав відповідальності ВАТ «БАП» як володільця джерела підвищеної небезпеки.
Не відповідає наведеним нормам і висновок судів про те, що водій, Особа 8, під час дорожньо-транспортної пригоди пребував у трудових відносинах з ВАТ «БАП».
Суди не дали належної оцінки доводам ВАТ «БАП» та договору між ВАТ «БАП» і суб’єктом підприємницької діяльності, Особою 7, про те, що, за договором, останній є виконавцем із забезпечення перевезення пасажирів за маршрутами ВАТ, у тому числі з використанням ним (СПД) найманого працівника, Особи 8, як водія автобуса марки ЛАЗ-695 НГ, номерний знак №*, та взяв на себе зобов’язання нести повну матеріальну відповідальність перед третіми особами за пошкодження майна в результаті дорожньо-транспортної пригоди (пп.3.1, 5.3).
Не перевірено судами й пояснення Особи 8 та Особи 6 про те, що водій, Особа 8, виручені кошти з оплати проїзду пасажирів передавав представнику ВАТ «БАП» як орендну плату за користування СПД, Особою 7, транспортним засобом та з утриманням 20% коштів, як оплату його праці з перевезення пасажирів.
Цим доводам суди оцінки не дали та не встановили, хто був платником заробітної плати водія, Особи 8, тобто не встановили однієї з умов трудового договору — оплати праці та суб’єктів цього договору.
Статтею 1172 ЦК передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.
Оскільки відсутні дані про укладення трудового договору або цивільно-правової угоди, суду слід з’ясувати підстави передання автобуса Особі 8 для з’ясування у подальшому його відповідальності згідно із цивільним чи трудовим законодавством.
Суд, на порушення вимог стст.214, 215 ЦПК не визначився з характером спірних правовідносин, не з’ясував, на якій підставі спірний автомобіль мав одночасно перебувати у користуванні кількох осіб і яким порядком це відбувалось, хто мав зберігати службовий автомобіль, чи не проявило товариство в даному випадку недбалість та чи не є в них — ВАТ «БАП» та Особи 8 — спільної вини, залежно від ступеня якої вони мають відповідати спільно.
Отже, судом не з’ясовані всі обставини справи та не надано їм оцінки.
З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатись у силі та підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись стст.336, 338, 345 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський автобусний парк» задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 17.04.2008 та рішення Апеляційного суду м.Києва від 3.06.2008 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в формате PDF
(pdf, 2.82 МБ)
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!