Установление личности на основании недействительного паспорта свидетельствует о нарушении порядка удостоверения и является основанием ничтожности завещания
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних
і кримінальних справ
Іменем України
Рішення
27 квітня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого — ЮРОВСЬКОЇ Г.В. ,
суддів: ДЕРБЕНЦЕВОЇ Т.П., ІЗМАЙЛОВОЇ Т.Л., ЛЕСЬКО А.С., МАКАРЧУКА М.А. ,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Особи 1 до Особи 2 в інтересах Особи 3, третя особа — державний нотаріус Другої Київської державної нотаріальної контори, Особа 4, про визнання заповіту недійсним, про визнання спадкоємцем, за касаційною скаргою Особи 1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 9.09.2010 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 27.01.2011,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року Особа 1 звернулася до суду із зазначеним позовом. Вказала, що 3.04.2009 її батько, Особа 5, склав заповіт на ім’я неповнолітньої, Особи 3. Особа заповідача встановлена нотаріусом на підставі недійсного паспорта, оскільки під час посвідчення заповіту Особі 5 виповнилося 52 роки, однак при досягненні 45-річного віку до його паспорта не була вклеєна фотокартка, як це передбачено п.8 Положення про паспорт громадянина України. На цій підставі вважає, що були порушені вимоги закону щодо процедури посвідчення заповіту, що тягне за собою його недійсність.
Просила визнати недійсним заповіт її батька — Особи 5, складений 3.04.2009 на користь неповнолітньої, Особи 3, з підстав порушення вимог закону щодо порядку нотаріального посвідчення заповіту та визнати її, позивачку, спадкоємицею першої черги за законом після померлого Інформація 3 Особи 5.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 9.09.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 27.01.2011, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Особа 1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено і не заперечується в касаційній скарзі, що Інформація 3 помер Особа 5, внаслідок чого відкрилася спадщина на майно померлого.
Спадкування здійснювалося на підставі заповіту, складеного Особою 5 4.04.2009 та посвідченого 3.04.2009 державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Особою 4, яким спадкодавець заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та на що він за законом матиме право, Особі 3, Інформація 1, яка є відповідачкою у справі.
Судами також установлено, що особу заповідача при посвідченні заповіту встановлено за паспортом серії №*, виданим 2.04.2002 Печерським РУ ГУ МВС в м.Києві, до якого не було вклеєно фотокартку заповідача у зв’язку з досягнення ним 45-річного віку.
Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, посилався на те, що невідповідність дати заповіту з датою його реєстрації є технічною помилкою нотаріуса, що відсутність у паспорті заповідача фотокартки у віці 45 років не є перешкодою для встановлення його особи перед учиненням заповіту та що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги закону і заповіт є дійсним.
Проте з висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.
Згідно з ст.341 ЦПК суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин).
Згідно з ч.1 ст.1257 цього ж кодексу заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Вимоги щодо процедури нотаріального посвідчення правочинів визначаються законом «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами.
Відповідно до чч.2—3 ст.43 закону «Про нотаріат», п.13 інструкції при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).
Про спосіб установлення особи нотаріусом робиться відповідний запис у реєстрі нотаріальних дій.
Відповідно до п.8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради від 26.06.1992 №2503-ХІІ, термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Місцевий та апеляційний суди хоч і послалися в судових рішення на зазначені норми матеріального права, але не застосували їх для вирішення спору й, зокрема, не врахували правових наслідків невклеєння фотокартки заповідача у віці 45 років до його паспорта, які встановлені п.8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Встановлення особи заповідача на підставі недійсного паспорта свідчить про порушення при посвідченні заповіту вимог ст.43 закону «Про нотаріат», п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами і визнається підставою нікчемності заповіту.
Оскільки заповіт від імені Особи 5, померлого Інформація 3, від 4.04.2009 має суперечності між датою складення та датою його реєстрації і при його посвідченні порушені вимоги ст.43 закону «Про нотаріат», п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, він є нікчемним відповідно до правил ст.1257 ЦК.
На цій підставі рішення місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції в частині відмови Особі 1 у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.
В іншій частині судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись стст.336, 341, 345 ЦПК, колегія суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ
ВИРІШИЛА:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного сулу м.Києва від 9.09.2010 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 27.01.2011 в частині відмови Особі 1 у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним скасувати та ухвалити нове рішення.
Визнати недійсним заповіт Особи 5 на користь Особи 3 від 4.04.2009, посвідчений 3.04.2009 державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за №11-567.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м.Києва від 9.09.2010 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 27.01.2011 залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Весь номер в формате PDF
(pdf, 2.45 МБ)
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!