На требования о выселении лиц, договор найма с которыми заключен с нарушением установленного порядка, распространяется трехлетний срок исковой давности
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
23 березня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблагротехсервіс» до Особи 3, Особи 4 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, за касаційною скаргою Особи 3, Особи 4 на рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 14.07.2010 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 6.09.2010,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року ВАТ «Вінницяоблагротехсервіс» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що є балансоутримувачем гуртожитку, розташованого за Адресою 1.
18 квітня 2009 року співробітниками СГІРФО Замостянського РВ ВМУ УМВС у Вінницькій області було проведено перевірку паспортного режиму даного гуртожитку та встановлено, що в кімнаті №65 з 2005 року мешкають Особа 3 та Особа 4 без реєстрації. Зазначені особи самовільно вселилися до цієї кімнати та без належних правових підстав користуються житловим приміщенням. Оскільки відповідачі перешкоджають у заселенні працівників підприємства, які мають потребу в житлі, позивач просив суду виселити Особу 3 та Особу 4 з гуртожитку без надання іншого житла.
Рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 14.07.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суд Вінницької області від 6.09.2010, позов задоволено. Виселено Особу 3 та Особу 4 з кімнати за Адресою 1, без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з Особи 3 та Особи 4 на користь ВАТ «Вінницяоблагротехсервіс» судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
У касаційній скарзі Особа 3, Особа 4 порушують питання про скасування судових рішень щодо неправильного застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ураховуючи положення п.2 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», справа розглядається за правилами ЦПК від 18.03.2004 в редакції, чинній до введення в дію закону від 7.07.2010.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов ВАТ «Вінницяоблагротехсервіс», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі вселилися до гуртожитку з порушенням установленого законом порядку, оскільки в трудових відносинах із позивачем не перебували, спільне рішення адміністрацією та профспілковим комітетом ВАТ «Автобусний парк» про надання житлової площі не приймалось і спеціальний ордер на вселення до гуртожитку Особі 3, Особі 4 не видавався.
Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.
Установлено, що Особа 3, Особа 4 вселилися до гуртожитку за Адресою 1 у 2005 році.
Заперечуючи проти позову, Особа 3, Особа 4 посилалися на те, що вони вселилися до гуртожитку за спільним рішенням адміністрації державного підприємтсва «ЖЕК-24» та ВАТ «Вінницяоблагротехсервіс», мешкають у ньому з 2005 року, іншого житла не мають, з ними укладено договір найму цього житла, відкрито особовий рахунок на Особу 3 та на виконання цього договору вони регулярно сплачують за користування гуртожитком, а позивач приймає таку плату. При вселенні Особа 3 погасив заборгованість з оплати, утворену попереднім наймачем.
На обгрунтування апеляційної скарги Особа 3 також зазначав, що суд належним чином не з’ясував обставин його вселення до гуртожитку, наявність договору найму, а також про помилкове незастосування строку позовної давності.
З 1.01.2009 набрав чинності закон «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Згідно з положеннями ч.1 ст.19 цього закону забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього закону, без попереднього надання їм (їхнім сім’ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.
Частиною 1 ст.1 цього закону визначено, що сфера дії цього закону поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менш ніж 5 років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.
У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду від 12.04.85 №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз’яснено судам, що на вимоги про визнання недійсним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст.59 Житлового кодексу підставами поширюється трирічний строк позовної давності. Визнавши причини пропущення цього строку поважними, суд задовольняє обгрунтовані вимоги. З цих самих правил слід виходити при розгляді вимог про виселення осіб, договір найму житлового приміщення з якими укладений з порушенням установленого порядку без видачі ордера.
Однак суд, на порушення вимог стст.213, 214 ЦПК, зазначених доводів та обставин справи, положень закону не врахував; не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам; не з’ясував, коли відповідач вселився до гуртожитку, який нормативний акт регулював порядок вселення на той час, та обставин вселення; не перевірив належним чином питання, чи існують між сторонами договірні правовідносини щодо найму житлового приміщення, а також не врахував указаних роз’яснень Пленуму, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.
За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обгрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст.338 ЦПК.
Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 3, Особи 4 задовольнити.
Рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 14.07.2010 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 6.09.2010 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в формате PDF
(pdf, 3.45 МБ)
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!