Для наступления процессуального правопреемства необходимо установить факт перехода к лицу материальных прав предшественника
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
22 березня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого —Яреми А.Г.,
суддів: Григор'євої Л.І., Романюка Я.М., Балюка М.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Особи 3 до Особи 4, Особи 5, третя особа — Особа 6, про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом, визнання договору дарування і договору купівлі-продажу недійсними за зустрічним позовом Особи 4 до Особи 3, третя особа — Особа 6, про визнання договору дарування удаваним і визнання договору купівлі-продажу дійсним за касаційною скаргою Особи 3 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 13.04.2010 і рішення Апеляційного суду Херсонської області від 28.07.2010,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2005 року Особа 3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням виконавчого комітету Комсомольської районної у м.Херсоні ради від 9.09.2005 надано дозвіл на оформлення документів на одноповерхову прибудову з підвальним приміщенням площею 5,15 х 3,73 м2, житловою площею 14,4 м2 на ім'я її батька — Особи 7 за Адресою 1. Рішенням виконавчого комітету Комсомольської районної у м.Херсоні ради від 14.10.2005 №116 за Особою 7 визнано право власності на 70/100 частин будинку за Адресою 1.
28 жовтня 2005 року Особа 7 та Особа 4 уклали договір дарування спірного будинку. Посилаючись на порушення її прав, Особа 3 просила визнати договір дарування від 28.10.2005, укладений Особою 7 та Особою 4, недійсним, повернути сторони в попередній стан і визнати за нею право власності на 35/400 частин будинку в порядку спадкування за законом.
У жовтні 2006 року Особа 7 звернувся до суду із зустрічним позовом. Посилаючись на те, що договір дарування від 28.10.2005 укладено ним з Особою 4 у зв'язку з тяжким матеріальним становищем на невигідних для нього умовах, просив визнати цей договір недійсним.
У травні 2006 року Особа 4 звернувся до суду із зустрічним позовом до Особи 7, мотивуючи вимоги тим, що фактично між ним та Особою 7 було укладено не договір дарування, а договір купівлі-продажу спірної частини будинку, оскільки ця угода була укладена за умови, що він сплатить борг за комунальні послуги в сумі 8918 грн. 26 коп., що виник у Особи 7, та придбає йому жилий будинок за адресою: Херсонська обл., Бєлозерський р-н, с.Інгулець. Указував, що він сплатив борг за комунальні послуги і придбав на ім'я Особи 7 жилий будинок. Посилаючись на викладене Особою 4, просив визнати договір дарування від 28.10.2005 удаваним та визнати, що сторонами вчинено правочин купівлі-продажу, в якому він є покупцем, а Особа 7 — продавцем.
Інформація 1: Особа 7 помер.
Правонаступником Особи 7 визнано Особу 3.
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 13.04.2010 позов Особи 3 в частині визнання договору дарування і договору купівлі-продажу недійсними задоволено частково.
Позов Особи 4 до Особи 3 задоволено. Визнано договір дарування 70/100 частин будинку за Адресою 1 від 28.10.2005, укладений між Особою 7 та Особою 4, недійсним. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку за Адресою 1 від 28.10.2005, укладений між Особою 7 та Особою 4. Визнано за Особою 4 право власності на 70/100 частин будинку за Адресою 1.
У задоволенні позову Особи 3 про визнання права власності на 35/400 частин будинку за Адресою 1 в порядку спадкування за законом і визнання договору купівлі-продажу від 28.10.2005 недійсним відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 28.07.2010 рішення районного суду в частині задоволення позову Особи 4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 70/100 частин будинку за Адресою 1, укладеного з Особою 7, змінено та зазначено, що 28.10.2005 між Особою 7 та Особою 4 було укладено договір купівлі-продажу 70/100 частин будинку за Адресою 1.
У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі Особа 3 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.2 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом у порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом від 18.03.2004 в редакції, чинній до введення в дію закону від 7.07.2010.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що Особа 7 та Особа 8 — батьки позивачки Особи 3.
Інформація 2 Особа 8 померла.
Особі 7 відповідно до свідоцтва про право власності від 18.10.2005 належало 70/100 частин будинку за Адресою 1.
28 жовтня 2005 року Особа 7 та Особа 4 уклали договір дарування 70/100 частин зазначеного будинку.
Інформація 1 помер Особа 7.
Ухвалою суду від 8.12.2009 правонаступником Особи 7 визнано Особу 3.
Відмовляючи в задоволенні позову Особи 3 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що вона не довела факт прийняття нею спадщини після смерті матері — Особи 8, та що вона не оспорювала законність свідоцтва про право власності Особи 7 на 70/100 частин будинку за Адресою 1, видане 18.10.2005.
Задовольняючи частково позов Особи 7, правонаступником якого суд визнав Особу 3, та позов Особи 4, суди дійшли висновку про те, що фактично Особа 7 та Особа 4 28.10.2005 уклали не договір дарування, а договір купівлі-продажу 70/100 частин будинку за Адресою 1.
Однак із висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.
Виходячи зі змісту процесуального законодавства, процесуальне правонаступництво — це заміна сторони у справі іншими особами у зв'язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов'язків попередньої особи (ст.37 ЦПК).
Таким чином, підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру.
При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для правонаступника (ч.2 ст.37 ЦПК).
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника, доказом якого (в разі смерті громадянина) є документ про право на спадкування.
Проте в матеріалах справи відсутні дані про те, що до Особи 3 в порядку спадкування перейшли права Особи 7, а містяться докази того, що в порядку спадкування права Особи 7 перейшли до іншої особи — Особи 10, якому 19.03.2009 видано свідоцтво про право на спадкування за заповітом.
За таких обставин притягнення судом до участі у справі Особи 3 як правонаступника померлого, Особи 7, не можна визнати обгрунтованим.
Крім того, відповідно до ст.30 ЦПК сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивач — це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних інте-ресів якої порушено цивільний процес, а відповідач — це особа, яка, на заяву позивача, притягується до відповідальності за порушення чи оспорення його прав і інтересів.
Чинне законодавство не допускає збігу в одній особі позивача і відповідача.
Проте суд, вирішуючи спір, не врахував, що Особою 3 заявлено позов про визнання недійсним договору дарування, відповідачами за яким є Особа 4 та Особа 7, процесуальним правонаступником якого суд визнав Особу 3, яка одночасно підтримала заявлений Особою 7 позов. Таким чином, суд фактично допустив збіг в одній особі двох сторін з протилежними інтересами: позивача і відповідача.
Враховуючи, що порушення і неправильне застосування норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з пп.2, 3 ст.338 ЦПК.
Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 13.04.2010 та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 28.07.2010 скасувати, передати справу на новий розгляд до Комсомольського районного суду м.Херсона.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в формате PDF
(pdf, 9.36 МБ)
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!