Отсутствие финансово-хозяйственной деятельности не исключает вины работодателя в невыплате положенных уволенному работнику средств.
Верховний Суд України
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
3 липня 2013 року м.Київ №6-64цс13
Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого — Яреми А.Г.
суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні заяву Особи 8 про перегляд Верховним Судом ухвали судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9.04.2013 у справі за позовом Особи 8 до Приватного підприємства «Глорія-Дей» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 року Особа 8 звернулась до суду з позовом до ПП «Глорія-Дей» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зазначала, що з 27.04.2012 до 7.06.2012 працювала в ПП «Глорія-Дей» без оформлення письмового трудового договору.
Посилаючись на те, що ПП «Глорія-Дей» не виплатило їй при звільненні 1500 грн. заробітної плати, просила стягнути з ПП «Глорія-Дей» 1500 грн. заборгованості із заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8.06.2012 до дня фактичного розрахунку.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12.11.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 27.02.2013, позовні вимоги Особи 8 задоволено частково: стягнуто з ПП «Глорія-Дей» на її користь 1500 грн. заборгованості із заробітної плати; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПП «Глорія-Дей» у дохід держави 214 грн. 60 коп. судового збору.
Ухвалою судді ВСС від 9.04.2013 відмовлено Особі 8 у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.
У заяві про перегляд ухвали судді ВСС від 9.04.2013 Особа 8 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції стст.116, 117 Кодексу законів про працю, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обгрунтування заяви Особа 8 надала ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 25.07.2012 та від 15.08.2012, в яких, на її думку, по-іншому застосовані зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 27.05.2013 цивільну справу за позовом Особи 8 до ПП «Глорія-Дей» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні допущено до провадження ВС в порядку гл.3 розд.V ЦПК.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Особи 8 доводи, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.360-4 ЦПК, суд задовольняє заяву про перегляд справи ВС і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що з 27.04.2012 до 7.06.2012 Особа 8 працювала в ПП «Глорія-Дей» без оформлення письмового трудового договору. На час звільнення Особи 8 заборгованість із заробітної плати становила 1500 грн.
Згідно з листом ПП «Глорія-Дей» від 8.05.2012 підприємство не здійснювало фінансово-господарської діяльності із січня 2012 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Особи 8, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що з січня 2012 року підприємство не здійснювало фінансово-господарської діяльності, тому вина підприємства в невиплаті Особі 8 належних їй при звільненні сум відсутня, і, урахувавши, крім того, нетривалий час її роботи на підприємстві та незначну частку заборгованості з виплати заробітної плати порівняно із сумою, нарахованою їй за виконану роботу, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з підприємства середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку ст.117 КЗпП.
Разом із тим у інших справах, які виникли з подібних правовідносин — стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд касаційної інстанції:
в ухвалі колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 25.07.2012 дійшов висновку, що наявність заборгованості та відсутність коштів у підприємства не виключає його відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП;
в ухвалі колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 15.08.2012 дійшов висновку, що процедура банкрутства підприємства не доводить відсутності його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не позбавляє підприємство обов’язку виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку на підставі ст.117 КЗпП.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме ст.117 КЗпП.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата в цивільних справах ВС виходить із такого.
Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, за положеннями ст.117 КЗпП обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.
Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.
Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в ухвалах колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 25.07.2012 та від 15.08.2012, які надані Особі 8 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст.117 КЗпП в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
За таких обставин висновок суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, про відсутність правових підстав для виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку не грунтується на вимогах чинного законодавства.
Ураховуючи викладене, ухвала судді ВСС від 9.04.2013 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Згідно із ч.1 ст.360-4 ЦПК суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених ст.355 цього кодексу.
Керуючись п.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.360-3, ч.1 ст.360-4 ЦПК, Судова палата в цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Особи 8 задовольнити.
Ухвалу судді ВСС від 9.04.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!