Сбор по операциям купли-продажи безналичной валюты в течение января — марта 2010 года должен был взиматься в размере, определенном законом о госбюджете на 2009 год, то есть 0,2% от объекта налогообложения.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
11 червня 2013 м.Київ №21-13а13
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Печерського району м.Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду в Печерському районі м.Києва до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення несплаченої суми збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2010 року заступник прокурора Печерського району м.Києва в інтересах держави в особі управління ПФУ звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати суми збору на обов’язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валюти за гривню з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 4433220 грн. 70 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з п.6 ст.4 закону «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, з 2008 року повинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 0,5% від суми операції.
Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 1.09.2010 адміністративний позов задовольнив повністю: постановив стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь управління ПФУ недоплачену суму збору на обов’язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валюти за гривню в сумі 4433220 грн. 70 коп.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.10.2010 постанову окружного суду залишив без змін.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про безпідставність застосування ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до обчислення збору з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти ставки в розмірі 0,2% від суми здійсненої операції та необхідність застосовувати ставку в розмірі 0,5%, визначеного законом №400/97-ВР. Крім того, зазначив, що оскільки вказаний закон, яким передбачена знижена ставка збору з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 0,2%, діяв з 1 січня до 31.12.2009, застосуванню для визначення ставки збору з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти підлягають положення спеціального закону №400/97-ВР.
Вищий адміністративний суд постановою від 13.11.2012 рішення судів попередніх інстанцій скасував і в задоволенні позовних вимог відмовив.
Касаційний суд, скасовуючи рішення окружного та апеляційного судів, послався на те, що оскільки з 1.01.2010 до 31.03.2010 закон про державний бюджет на 2010 рік прийнятий не був, то збір з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти повинен справлятись платниками в розмірі, визначеному попереднім законом про держбюджет на 2009 рік, тобто 0,2% від об’єкта оподаткування. Отже, зобов’язання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» сплатити збір на обов’язкове державне пенсійне страхування із застосуванням ставки в розмірі 0,5% є необгрунтованим.
У заяві про перегляд Верховним Судом постанови ВАС від 13.11.2012 з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС, управління ПФУ просить скасувати постанову ВАС та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Вищий адміністративний суд, допускаючи цю справу до провадження ВС, виходив із того, що заявник додав копію постанови ВАС від 24.10.2012 №39825/10, в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано норми п.6 ст.4 закону №400/97-ВР та ст.77 закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом п.6 ст.4 закону №400/97-ВР та ст.77 закону №835-VI під час вирішення спірних відносин.
У справі, що розглядається, ВАС, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що з 1.01.2010 до 31.03.2010 закон про ДЕРЖАВНИЙ бюджет на 2010 рік прийнятий не був, а отже, збір з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти повинен справлятись платниками в розмірі, визначеному законом №835-VI, тобто 0,2% від об’єкта оподаткування.
У постанові ВАС від 24.10.2012 (№К-37296/10), наданій на підтвердження доводів, наведених у заяві, суд касаційної інстанції, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що ставка збору на обов’язкове державне пенсійне страхування від суми операцій з купівлі продажу безготівкової іноземної валюти за гривню в розмірі 0,2% діяла лише протягом 2009 року, а з 1.01.2010 підлягала застосуванню ставка сплати збору в розмірі 0,5%, визначена п.6 ст.4 закону №400/97-ВР.
Виконуючи вимоги п.1 ч.1 ст.237 КАС щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.
Згідно з ч.5 ст.1 закону №400/97-ВР платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні особи — резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи-нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки-члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Банки та їх установи зобов’язані нараховувати, утримувати та одночасно із поданням заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам ПФУ.
Пунктом 4 ст.2 закону №400/97-ВР встановлено, що об’єктом оподаткування для платників збору, визначених п.5 ст.1 цього закону, є сума операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.
Відповідно до ч.6 ст.4 закону №400/97-ВР на обов’язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених п.5 ст.1 цього закону, з 2008 року встановлюється ставка збору в розмірі 0,5% від об’єкта оподаткування, визначеного п.4 ст.2 цього закону.
Пунктом 10 ст.6 закону №835-VI установлено, що джерелами формування спеціального фонду держбюджету на 2009 рік у частині доходів є збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти за гривню, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв’язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.
Разом із тим ст.77 закону №835-VI передбачено, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню протягом 2009 року справляється в розмірі 0,2%.
На час виконання обов’язку зі сплати суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової валюти за січень—березень 2010 року Верховною Радою закон про держбюджет на 2010 рік прийнятий не був.
Відповідно до ст.1 Бюджетного кодексу ним регулюються правові відносини, що виникають у процесі підготовки, складання, розгляду, затвердження та виконання держбюджету.
Частиною 2 ст.4 зазначеного кодексу передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції, цього кодексу та закону про держбюджет.
Згідно з ч.1 ст.3 БК бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджету систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року.
Відповідно до ч.4 ст.46 БК до прийняття закону про держбюджет на поточний бюджетний період податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження справляються згідно із законом про держбюджет на попередній бюджетний період та іншими нормативно-правовими актами.
Підпунктом 1 п.4 постанови Кабміну «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» від 29.12.2009 №1414 передбачено, що до набрання чинності законом «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Державному казначейству України зараховувати податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження до державного і місцевих бюджетів відповідно до закону №835-VI та інших нормативно-правових актів.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що у випадках, коли ВР не прийнятий закон про держбюджет на поточний бюджетний період, то податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про держбюджет на попередній бюджетний період. За таких обставин збір з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти протягом січня-березня 2010 року повинен справлятись платниками в розмірі, визначеному законом №835-VI на попередній бюджетний період, тобто в розмірі 0,2% від об’єкта оподаткування.
З огляду на викладене рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про безпідставність вимог позивача грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви управління ПФУ необхідно відмовити.
Керуючись стст.241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду в Печерському районі м.Києва відмовити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!