Нововведення, що суперечать КАС чи Конституції, не повинні братися судами до уваги
Цього тижня стартувала кампанія з виборів Президента. В умовах перманентних політичних криз ця подія для нашої держави є без перебільшення доленосною, а підготовка та проведення виборів стає ключовим питанням як для державних і політичних діячів, так і для кожного громадянина нашої держави.
Цього тижня стартувала кампанія з виборів Президента. В умовах перманентних політичних криз ця подія для нашої держави є без перебільшення доленосною, а підготовка та проведення виборів стає ключовим питанням як для державних і політичних діячів, так і для кожного громадянина нашої держави.
З огляду на те що вибори — це юридичний, чітко регламентований процес, аналіз їх правової сторони та пов’язаних із цим питань відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні захисту прав учасників процесу. Адже саме якість виборчого законодавства поряд з діяльністю учасників перегонів має забезпечити стабілізуючий фактор у політичній системі держави.
Кредит позасудової довіри
Самого лише побіжного аналізу недавніх змін до закону «Про вибори Президента України» достатньо для висновку про намір законодавця суттєво обмежити судовий контроль за діяльністю виборчих комісій. З одного боку, такий намір можна зрозуміти, адже вітчизняна практика дає не один приклад суддівських зловживань при вирішенні виборчих спорів. Загроза зриву виборів через судове рішення є цілком очевидною, якщо взяти до уваги, що ключові питання виборчого процесу в нашій державі зазвичай вирішуються саме в залі судового засідання. Однак, з другого боку, несумлінність окремих суддів не є достатньою підставою для позбавлення громадян їх конституційного права на оскарження рішень і дій виборчих комісій.
За нововведеннями, виборчі комісії отримали безпрецедентний кредит довіри від законодавця. Сподіваюся, що, отримавши істотний імунітет від судових позовів, вони водночас усвідомлять і серйозний тягар відповідальності за кожне своє рішення та дію. Суспільство чутливо реагуватиме на кожен їх нелегітимний крок. Для того щоб таких кроків було якомога менше, виборчим комісіям, на мою думку, варто враховувати європейські стандарти організації виборчих процесів 1.
Насамперед доцільно взяти до уваги такі важливі правила:
n процедура вирішення комісією виборчих скарг повинна мати судовий характер у тому сенсі, що скаржнику треба гарантувати такий порядок розгляду, при якому будуть заслухані обидві сторони;
n остаточні результати не можуть бути оголошені, поки комісії не отримають рішень щодо всіх позовів, які можуть мати вплив на результати виборів.
Колізійність — на користь КАС
Зміни до закону «Про вибори Президента України» передбачають низку істотних коректив виборчого законодавства та Кодексу адміністративного судочинства. У застосуванні окремих із цих коректив можуть виникнути проблеми. Наведу деякі можливі з них.
По-перше, вже вкотре законодавець допустив колізійність норм виборчого закону та норм КАС і при цьому пріоритет надав нормам виборчого закону. Нагадаю, що аналогічна колізійність свого часу виникла між КАС та законом «Про вибори народних депутатів України» (стст.107, 108, 111—115 закону містили положення про зміст та форму позову, спеціальний порядок розгляду такого позову, спеціальні правила щодо підсудності; при чому ці положення суперечили стст.106, 172—179 КАС). У результаті пріоритет у регулюванні судових процедур було визнано за нормами кодексу, відповідні положення закону «Про вибори народних депутатів України» застосуванню не підлягали.
Так, пленум ВАС роз’яснив: «Адміністративні суди під час учинення будь-яких процесуальних дій у процесі розгляду та вирішення спорів, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, повинні керуватися правилами та приписами лише Конституції, КАС та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, незалежно від можливої наявності інших нормативно-правових актів, зокрема законів, які визначають засади, порядок та організацію проведення виборів та в яких можуть бути окремі положення щодо вчинення процесуальних дій судами» 2.
Видається за доцільне застосувати аналогічний підхід і цього разу. З огляду на потребу уніфікації виборчого законодавства необхідно запровадити єдині підходи до співвідношення виборчого закону з Кодексом адміністративного судочинства.
Подвійна підсудність
Через нечіткість та суперечливість деяких коректив до Кодексу адміністративного судочинства можуть виникнути проблеми з визначенням підсудності відповідних категорій виборчих спорів. Так, зміни до ст.18 КАС встановили, що позови на рішення та дії ЦВК щодо встановлення результатів виборів належить подавати до Вищого адміністративного суду. У той же час зміни до ст.172 КАС передбачають, що такі позови мають подаватися до Київського апеляційного адміністративного суду.
Виходячи із системного тлумачення ст.20 та нової редакції ст.176 КАС, справи щодо оскарження рішень та дій ЦВК зі встановлення результатів виборів Президента в першій інстанції, на мою думку, належать до підсудності Вищого адміністративного суду.
Зміни до виборчого законодавства також породили запитання: чи може бути оскаржене рішення Київського апеляційного адміністративного суду в справі за позовом на дії кандидатів у президенти, а якщо так, то до якого суду може бути подана апеляційна скарга? На першу частину запитання відповідь, очевидно, має бути позитивною. Апеляційна скарга в цих справах може бути подана внаслідок конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень та відсутності в КАС прямих заборон щодо такого оскарження.
На другу частину запитання відповідь слід давати на основі аналогії закону. У справах щодо оскарження певних категорій рішень ЦВК, які в першій інстанції розглядаються Київським апеляційним адміністративним судом, судом апеляційної інстанції виступає Вищий адміністративний суд. Очевидно, що й у справах про оскарження дій кандидатів у президенти рішення Київського апеляційного адміністративного суду також мають переглядатись у ВАС.
Рішення негайного виконання
Відверто антиконституційними можна назвати зміни до КАС, які запроваджують заборону оскаржувати підсумкові протоколи дільничних та окружних виборчих комісії. Ці зміни істотно обмежують конституційне право особи на судовий захист. Тому на підставі стст.55, 124 Основного Закону та відповідних рішень Конституційного Суду адміністративні суди, на мою думку, повинні відмовлятися застосовувати ці нововведення.
На жаль, згадані недоліки процесуального законодавства, ймовірно, матимуть вплив на якість вирішення виборчих спорів. Це ж стосується й інших недавніх змін до КАС, обгрунтованість яких викликає великі сумніви. Маються на увазі скорочення строків розгляду виборчих позовів із 5 до 2 днів і запровадження загальної заборони судам застосовувати заходи забезпечення позовів у виборчих спорах.
Аналізуючи зміни до виборчого законодавства, слід також звернути увагу на ті питання, які, на жаль, залишилися поза увагою законодавця. Насамперед ідеться про виконання судових рішень у виборчих справах. Наразі КАС передбачає, що у виборчих спорах до негайного виконання може бути звернута лише одна категорія рішень — про уточнення в списках виборців. Проте вважаю, що задля підвищення ефективності судового захисту негайне виконання за ухвалою суду варто допускати і в інших категоріях виборчих справ.
Також потребує вдосконалення порядок виконання судових рішень. Зокрема, чинний закон «Про виконавче провадження» варто доповнити процедурами примусового виконання рішення про тимчасове припинення діяльності засобу масової інформації. Сьогодні такі процедури відсутні, що уможливлює протиправний тиск на ЗМІ (особливо під час виборчої кампанії).
Якість виборів — основа демократії
Безперечно, розгляд судами спорів, що виникають під час організації та проведення президентських виборів, є важливою гарантією забезпечення виборчих прав громадян, реалізації принципу відповідальності держави за свою діяльність перед людиною. У сучасних умовах, коли, на жаль, в Україні ще не сформовані правові традиції, є недостатнім рівень культури, коли в суспільстві немає повної довіри до результатів виборів, детальна правова регламентація виборчих процедур та неухильне дотримання положень закону всіма суб’єктами виборчого процесу є чи не єдиною запорукою законності проведення виборів, підставою для підвищення рівня легітимності їх результатів.
За таких обставин найближчі кілька місяців системі адміністративних судів доведеться працювати в складних політичних та законодавчих умовах. Якщо у 2004 році вибори Президента були серйозним випробовуванням для Верховного Суду, то у 2010-му вони стануть серйозним випробовуванням для кожного окремо взятого адміністративного суду.
Переконаний, що всі адміністративні суди з честю виконають визначені законом завдання, адже тільки тоді в кожного громадянина з’явиться можливість повною мірою реалізовувати свої права відповідно до закону. Тільки за таких умов влада буде відповідальною перед народом, а отже, і перед кожним членом суспільства. Лише в такому разі створюються передумови для нормального життя кожного громадянина, функціонування суспільства на демократичних засадах, держави — відповідно до принципів верховенства права та законності.
Олександр ПАСЕНЮК, голова Вищого
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!