Невловимий, бо не шукали

Раптово знайдений Пукач може домалювати портрети кандидатів у президенти

Після майже 6 років пошуків колишнього начальника кримінальної розвідки Олексія Пукача, обвинуваченого у вбивстві Георгія Гонгадзе, в СБУ та Генпрокуратурі свято: знайшлася «пропажа». Справу, яку вже «похоронили» разом з Едуардом Фере, «воскресила» раптова знахідка. Залишилося лише допитати втікача. Для цього необхідно берегти головного свідка як зіницю ока, тим паче, що він останній серед живих, хто може кинути світло на цю справу.

Після майже 6 років пошуків колишнього начальника кримінальної розвідки Олексія Пукача, обвинуваченого у вбивстві Георгія Гонгадзе, в СБУ та Генпрокуратурі свято: знайшлася «пропажа». Справу, яку вже «похоронили» разом з Едуардом Фере, «воскресила» раптова знахідка. Залишилося лише допитати втікача. Для цього необхідно берегти головного свідка як зіницю ока, тим паче, що він останній серед живих, хто може кинути світло на цю справу.

У полоні версій

За повідомленням різних джерел, Олексія Пукача знайшли на Житомирщині. Затриманий майже рік проживав на околиці села Молочки Чуднівського району Житомирської області разом зі своєю співмешканкою Лідією Загорулько. За словами місцевих жителів, він ходив на рибалку, розводив худобу. Найближче відділення міліції було за 15 км. Втім, можливо, стражі порядку не знали в обличчя втікача, так само як тривалий час і сумнозвісного Віктора Лозінського. А, можливо, знали, але не впізнали, бо зовнішність генерала дуже змінилася. Пластичних операцій він не робив, а от сільські будні добряче його виснажили.

Версій арешту втікача є чимало. Дехто пов’язує затримання О.Пукача з нещодавнім візитом в Україну віце-президента США Джозефа Байдена. Зокрема, колишній держохоронець Микола Мельниченко вважає, що «його приїзд і піймання О.Пукача — взаємопов’язані події». Він припускає, що саме американські спецслужби допомогли затримати втікача, а цьому передували міждержавні переговори на високому рівні.

М.Мельниченко не відкидає можливості того, що О.Пукач міг виїхати в Придністров’я чи Москву, оскільки, за його словами, «дірок» на державному кордоні в нас достатньо. Тим паче для досвідченого оперативника причаїтися в надійному місці — не проблема.

Натомість адвокат О.Пукача Сергій Осика висунув свою версію, мовляв, його клієнт просто вирішив здатися і поставити крапку в цій брудній справі. Можливо, йому набридли сільські злидні.

С.Осика стверджує, що, оскільки на його підзахисного повісили купу злочинів, він свідомо вирішив здатися.

Проте прихильників такої версії можна на пальцях порахувати. Куди більш імовірним є припущення, що до знахо­дження О.Пукача причетна жінка, з якою він ділив житло. Саме вона могла здати співмешканця. Наразі доля Л.Загорулько залишається невідомою. За інформацією сусідів, її також забрали правоохоронці, інші кажуть, що вона зникла сама.

У будь-якому разі останні неабияк пишаються успіхом, особливо після того, як глава держави піддав нищівній критиці всю правоохоронну систему і назвав стражів порядку «слабаками». Образливе слово правоохоронці заслужили насамперед через неефективні пошуки В.Лозінського. Отож, проковтнувши порцію докорів, люди в лампасах і погонах узялися ретельно шукати блудного мисливця на людину, а випадково вполювали набагато більшу здобич. Проте остаточно задовольнити гаранта правоохоронцям не вдалося. В.Ющенко звернувся до Генпрокурора Олександра Медведька з проханням пояснити, як О.Пукач протягом 4 років з часу оголошення в міжнародний розшук мав можливість вільно пересуватися територією України. Крім цього, глава держави вимагає дати правову оцінку діям осіб, які формально ставилися до пошуку генерала. Все це нагадує добре відомий анекдот про невловимого Джо.

Знахідка для виборів?

Чимало політиків уважають, що арешт О.Пукача стане перед­виборчою бомбою для деяких кандидатів, для чого, власне, і знайшли останнього. Існує версія, що О.Пукача навмисно відпустили у 2003 році, а зараз затримали, аби використати як політичне знаряддя під час виборчих перегонів.

На переконання лідера Соцпартії Олександра Мороза, за­триманий «може доповнити порт­рети деяких політиків». Про кого саме йде мова, він не уточнив.

Його підтримує і нардеп Анатолій Гриценко, мовляв, «після затримання О.Пукача на гачку в Генпрокуратури опиняться відомі політики, насамперед хтось із кандидатів у президенти та їхні потенційні спонсори».

Водночас М.Мельниченко сподівається, що це буде остання виборча кампанія, в якій використають «справу Гонга­дзе». Він також висловив надію, що до початку виборчої кампанії суд отримає всі матеріали, і обвинувачення буде висунуто нинішнім і колишнім високопосадовцям.

Отже, чекати залишилося недовго, тим паче, що, за повідомленням заступника голови СБУ Василя Грицака, О.Пукач уже назвав прізвища замовників убивства журналіста. Проте свідчення генерала поки що залишаються таємницею для громадськості, що породжує різні чутки. В.Грицак лише обмовився, що серед замовників не лише мертві люди. А відтак підозрюваних може назбиратися чимало.

Тетяна КУЛАГІНА

Навіщо знайшли Пукача?

Шукати голку в копиці сіна, як виявляється, далеко-не безнадійна справа, особливо якщо є, кого вколоти. Втім, її можна і не втрачати, а просто акуратно покласти в потрібному місці і чекати зручного моменту. Українське суспільство звикло до того, що передвиборний час найщедріший не тільки на додаткові заробітки, а й на несподівані заяви і викриття. Так і цього разу. Жив собі державний злочинець, що називається, під носом у правоохоронних органів, не сумував, доїв корів. А тут, тра-ля-ля, танцюй країна — схопили! Незрозуміло ще, хто від кого ховався?! Кореспондентка «ЗіБ» запитала в народних обранців: навіщо все ж таки знайшли Олексія Пукача?

Арсеній ЯЦЕНЮК, фракція блоку «НУНС»:

— Ну, напевно, тому що він перебував у міжнародному розшуку! Зрозумійте правильно, я ж не знаю, де він жив, я побачив це тільки по телебаченню. Ну, нарешті знайшли, молодці! Зараз важливо завершити слідство і довести справу до суду, показати виконавців і замовників. А хто, де, яких корів пас — це вже питання тридцять шосте, хоча, я думаю, що слідство повернеться і до цього — хто Пукача покривав.

Валерій ПИСАРЕНКО, фракція БЮТ:

— Щоб корів подоїв! Не може бути такого, аби спецслужби не знали, де перебуває Пукач. А те, що його взяли перед виборами, звичайно ж, має політичний підтекст.

Ярослав СУХИЙ, фракція ПР:

— Я упевнений: пройде зовсім небагато часу, і ми дізнаємось, що за всією цією бідою з Гонгадзе, плівками та Пукачем стоять спецслужби, можливо українські, а можливо, і ні. Зрозуміло, що ця акція проводилася з відома Пукача: якби людина хотіла сховатися, то зробила б це так, що її ніхто б не знайшов.

Олександр ГОЛУБ, фракція КПУ:

— Я не вірю, коли говорять, ніби Пукача не могли знайти. Думаю, що його місцезнаходження було відоме, про це знали і, може, навіть дуже добре знали. Все це свідчить про загострення боротьби за президентську посаду. Зараз абсолютно очевидно, що той адмінресурс, який перебуває в руках у глави держави, постараються використати проти кандидатів, котрі йдуть на вибори. А інші показання Пукача можуть у цьому допомогти.

Тарас ЧОРНОВІЛ, фракція ПР:

— Це те питання, на яке в мене немає від­повіді. Не вірю я, що жила собі людина, доїла корів і перебувала в бідності. Там мільйонні кошти! Не жив він ні в якому селі. Однозначно його поява є результатом домовленостей, йому щось пообі­цяли.

Олена КОНОРЕВА