В урядові кабінети повертаються старі господарі. Господинь вирішили не звати
Відмова Арсенія Яценюка від посади в новому Кабміні та згода Сергія Тігіпка звалити на себе тягар економічних реформ «звузили» кількість претендентів на найвищу посаду у виконавчій владі. Практично без варіантів портфель глави Кабміну мав отримати Микола Азаров. Несподіванок при голосуванні не відбулося. Хіба що окремі прізвища міністрів здивували журналістів і політологів.
Відмова Арсенія Яценюка від посади в новому Кабміні та згода Сергія Тігіпка звалити на себе тягар економічних реформ «звузили» кількість претендентів на найвищу посаду у виконавчій владі. Практично без варіантів портфель глави Кабміну мав отримати Микола Азаров. Несподіванок при голосуванні не відбулося. Хіба що окремі прізвища міністрів здивували журналістів і політологів.
Прем’єр без варіантів
Коаліційний «полк» швидко поповнюється новими «багнетами». Як оголосив на початку ранкового засідання 11 березня спікер Володимир Литвин, нова більшість має у своєму розпорядженні 235 голосів: 219 забезпечили фракції ПР, КПУ і БЛ, а решту — 4 позафракційні, 6 бютівців і 6 «нунсівців».
Перервавши роботу Ради на 45-хвилинні збори, коаліція «Стабільність і реформи» постаралася виконати ще одну вимогу Конституції та формально проголосувати за внесення Президентові пропозиції про кандидатуру М.Азарова на посаду Прем’єра. Про те, що саме йому довірять виводити країну з кризи, сумнівів не було.
Загалом не минуло й години, як М.Азаров приймав поздоровлення з призначенням, причому зміг поповнити лави своїх прибічників ще 7 депутатами — 2 з табору БЮТ і 5 — з «НУНС». І прямо з урядової ложі запропонував для затвердження прізвища нових міністрів. Персональний склад Уряду набрав на два голоси менше, ніж його глава: чи то двоє депутатів просто не встигли проголосувати, чи то залишилися незадоволені кимось із кандидатів. В опозиціонерів різкий протест викликала особа Дмитра Табачника як претендента на посаду міністра освіти і науки, а в інших випадках вони особливо не заважали заповненню вакансій.
Так менш ніж за 3 год. «регіонали» взяли під контроль і виконавчу, і законодавчу гілки влади в країні.
Економіка з аграрним ухилом
За день до голосування лідер парламентських «регіоналів» Олександр Єфремов розкрив таємницю переговорів, пояснивши, що майбутні коаліціонери відмовилися від квотного принципу роздавання портфелів. Зрештою суто «біло-голубим» Уряд не став. Достатньо того, що на посаді віце-прем’єра був затверджений С.Тігіпко. Він і буде тією рушійною силою реформ в економіці, яка дещо врівноважить консервативного М.Азарова.
Міг розбавити палітру й А.Яценюк, якому запропонували ще більш значущий портфель — першого зама. Але лідер «Фронту змін», мабуть, вирішив, що в новому Кабміні стабільність буде на першому місці й пішов у опозицію, аби боротися за свій електорат.
Головним у фінансах був затверджений уродженець Донбасу і, кажуть, особиста креатура М.Азарова Федір Ярошенко. Прикметно, що рік тому його ж просувала на цю посаду Юлія Тимошенко.
Дещо несподівано міністром економіки був призначений екс-глава МВС, соціаліст Василь Цушко. Можливо, В.Янукович уважає цінним для економічних реформ у сільському господарстві досвід потомственого аграрія та його досягнення на посаді глави Одеської облдержадміністрації.
Передвиборні обіцянки Президента про відродження села В.Цушко реалізовуватиме в тандемі з єдиним, хто залишився на своєму робочому місці, — міністром сільського господарства Юрієм Мельником, який зайняв цю посаду ще у 2006 році за квотою КПУ, хоч і був членом Української народної партії. На аграрній ниві оратиме і новачок Микола Присяжнюк. Керівником усіх міністрів «від землі» знову став віце-прем’єр з питань АПК Віктор Слаута.
Прикметно, що захищати навколишнє середовище доручили Вікторові Бойку — також колишньому «аграрієві» та заступнику профільного міністра в попередньому Уряді, а раніше — голові Держкомрезерву, котрий не потрапив у ВР V скликання разом з Блоком В.Литвина.
Промисловість — «на підвищення»
Серед «промисловців» — також без особливих змін. Юрій Бойко знову стане міністром палива та енергетики, а його куратором, як і раніше, залишиться Андрій Клюєв, підвищений у статусі до першого зама М.Азарова.
Крісло віце-прем’єра, яке звільнилося, займе Борис Колесніков. Йому разом з міністром сім’ї, молоді та спорту Равілем Сафіулліним належить надолужити упущене в підготовці до Євро-2012.
Мінпромполітики очолив інший Колєсников — Дмитро, хоча на цей портфель претендували досвідченіші Василь Гуреєв і Анатолій Кінах. У 2006 році Д.Колєсников був першим заступником Анатолія Головка в Уряді В.Януковича.
На підвищення пішов і Юрій Ященко. Починаючи з 1999 року він тричі приходив у Міністерство вугільної промисловості на посади замів. Востаннє — з Урядом В.Януковича, причому був звільнений тільки на початку 2009 року.
Свого роду підвищенням можна вважати призначення литвинівця Василя Надраги міністром праці та соцполітіки. Тепер уже за столом переговорів екс-голова Федерації працедавців повинен буде захищати права та інтереси простих робітників, виступаючи проти своїх колишніх колег.
Порожнє крісло глави Мінтрансу зайняв керівник «Укртрансгазу» Костянтин Єфіменко. Цікаво, що у 2008 році він отримав мандат депутата Київради за списками БЮТ, хоча молодого фінансиста вважають протеже В.Литвина.
Регіони — «регіоналам»
Природно, що проблемами регіональної політики займуться ті, кого до цього зобов’язує сама назва партії. Щоправда, замість «очікуваного» Володимира Рибака цей блок очолив віце-прем’єр Віктор Тихонов. За його словами, цю посаду йому запропонував особисто Президент. І це попри обмін «люб’язностями» минулого року між почесним громадянином і екс-головою Луганщини та не менш шанованим на Донбасі та в партії Рінатом Ахметовим.
У міністерства ЖКГ і регіонального розвитку, створені у 2007 році, також повернулися їхні перші керівники — «регіонали» Олександр Попов і Володимир Яцуба, відповідно.
«Силові» сюрпризи
Найбільше змін і сюрпризів — у силовому блоці. Віце-прем’єром за цим профілем призначений Володимир Сівкович. (В Уряді Ю.Тимошенко аналогічними питаннями займався Олександр Турчинов.) Кадровий офіцер часів КДБ СРСР, В.Сівкович прийшов у парламент у 2002 році й раніше не був помічений у бажанні отримати міністерський портфель, як і в особливих успіхах на ниві підприємництва.
Аналітики схилялися до думки, що на цю посаду повернуть Олександра Кузьмука. Проте він узагалі залишився «за бортом» нового Кабміну. Замість нього Міноборони очолив маловідомий колишній головнокомандувач Військово-Морських сил Михайло Єжель, який пішов зі служби ще у 2003 році за станом здоров’я. Щоправда, в лютому 2008-го адмірал запасу з’явився в Міноборони як головний інспектор. Чи то за бажанням Юрія Єханурова, чи то всупереч йому.
Ще туманнішим з погляду причинно-наслідкових зв’язків стало відновлення в рядах міліції колишнього кримського правоохоронця Анатолія Могильова. Навряд чи досить бути вихідцем з Донбасу або керувати штабом кандидата в президенти в одному з регіонів, щоб очолити всю міліцію. Злі язики подейкують, що міністерський портфель А.Могильов отримав у обмін на матеріали «справи депутатів-збоченців», обнародувані в розпал президентської кампанії.
А ось хто був прогнозованим, то це Нестор Шуфрич. Без нього Міністерство з питань надзвичайних ситуацій втратило свій шарм і привабливість для журналістів.
Також мало хто сумнівався, що СБУ врешті-решт прибере до рук Валерій Хорошковський. Як жартували в кулуарах, за особливі заслуги в протистоянні з Ю.Тимошенко на «газовому фронті». Проте водночас його не можна зарахувати і до ярих прихильників нового Президента, оскільки колишній бізнесмен і екс-глава Держмитслужби рік тому був переведений в СБУ за ініціативою Віктора Ющенка.
Обійшлися без жінок
Десь в Європі склад азаровського Кабміну піддали б жорсткій критиці, оскільки в ньому не знайшлося місця жодній жінці. Причому навіть у гуманітарному блоці, з яким цілком упоралися б і представниці прекрасної половини людства. Та, на жаль…
З «тіньового» в реального міністра перекваліфікувався професійний скрипаль Михайло Кулиняка. З одного боку, колишній заступник замінив свого колишнього шефа, з друго-го — В.Януковичу не дорікатимуть в тому, що в Кабміні нікому буде піднімати українську культуру. А так львів’янин М.Кулиняка врівноважуватиме проросійську (стосовно мови) орієнтацію Дмитра Табачника.
Ще один львів’янин також «підсидів» свого шефа. Хоча в цьому випадку аналітики не відкидають того, що Зиновія Митника залишили охороняти не тільки здоров’я українців, а й господарську діяльність Василя Князевича, до якої виникли претензії під час боротьби з епідемією свинячого грипу. А можливо, за 5 років роботи головлікарем «Феофанії» він просто обза-вівся друзями-пацієнтами зі всіх парламентських фракцій.
А ось у головного гуманітарія, яким знову став Володимир Семиноженко, «скелетів у шафі» не спостерігається. Все, за що можуть дорікнути тепер уже тричі віце-прем’єрові, академіку й одному із засновників Партії регіонів, то це за не закінчені (чи не розпочаті?) Кабміном А.Кінаха медичну й пенсійну реформи.
У кабінет міністра Кабміну повернеться Анатолій Толстоухов. А Олександр Лавринович проміняє крісло Першого заступника Голови ВР на улюблене Міністерство юстиції. З погляду політика, чесно кажучи, це навряд чи рівноцінний обмін, але він цілком виправданий, якщо врахувати можливість впливати на всі навколоправові процеси у виконавчій владі.
Після відставки п’ятирічної давності та півтора року роботи послом у Москві в зовнішньополітичне відомство повернувся Костянтин Грищенко. Прикметно, що рівно рік тому на Банковій нібито подумували повернути міністра в Київ замість відправленого у відставку Володимира Огризка. Схоже, що ця кандидатура влаштувала і частину «нунсівців», незважаючи на те, що без міністерства і мандата залишився «їхній» Петро Порошенко.
Доживемо до Євро?
Теоретично цей, сімнадцятий за рахунком, Кабмін може проіснувати довше, ніж його попередники. Причому — без ротацій. Якщо вдасться уникнути дострокових виборів, то нові господарі урядових кабінетів можуть з’явитися не раніше листопада 2012 року.
Для коаліційних «торгів» у Президента ще залишилися вельми привабливі вакансії голів Нацбанку, Фонду держмайна й Антимонопольного комітету. За словами заступника глави Адміністрації Президента, є ще вакансія віце-прем’єра з питань євроінтеграції, яку можуть запропонувати П.Порошенку.
Комуністові Адаму Мартинюку, можливо, повернуть місце в парламентській президії, яке в нього відібрав О.Лавринович. А ще ж є і місця голів обл- і райдержадміністрацій, інших відомств — митниці та податкової.
Є Генпрокуратура, очолити яку заради відновлення справедливості, можливо, захоче Святослав Піскун. Хоча у В.Януковича поки немає претензій і до Олександра Медведька. Звичайно, якщо він належним чином виконає доручення про перевірку законності витрачання екс-прем’єром Ю.Тимошенко державних коштів.
Було б логічно відновити справедливість у ще одному випадку — стосовно судді КС Сюзанни Станік, яка 5 років не припиняла боротьби з незаконними указами про своє звільнення. Одначе тут — складніше, оскільки, щоб уникнути нових конфліктів, потрібно вмовити когось із суддів поступитися місцем жінці. Втім, і в цьому випадку багато чого залежатиме від майбутнього вердикту Конституційного Суду стосовно легітимності нової коаліції. А значить, і 2010 рік ще порадує бурхливими подіями.
Роман ЧИМНИЙ
Знайомтесь: нові обличчя.
Міністр оборони України Михайло Броніславович ЄЖЕЛЬ
Народився 19 жовтня 1952 р. в с.Слободі-Ялтушківській Барського району Вінницької області.
У 1975-му закінчив Чорноморське вище військово-морське училище ім. П.Нахімова. Далі здобув освіту у Військово-морській академії ім. А.Гречка в 1987 р.
Після закінчення в 1996 р. Академії Збройних сил України призначений на посаду інспектора ВМС головної інспекції Міністерства оборони. У 1996—2001 рр. — заступник міністра оборони — командувач ВМС України.
З 1998 до 2000 р. — член Комісії з питань морської політики при Президентові України.
З 2001 до 2003 р. — головнокомандувач ВМС Збройних сил України.
У 2003 р. звільнений у запас.
З 2008 до 11 березня 2010 р. — головний інспектор головної інспекції Міністерства оборони.
Міністр охорони здоров’я Зиновій Миколайович МИТНИК
Народився 2 вересня 1954 р. в м.Сколому Львівської області в родині службов-ців.
У 1971 р. вступив на лікувальний факультет Львівського медичного інституту. Після його закінчення працював за фахом на Коломийщині.
У 1994—1996 рр. — начальник управління охорони здоров’я Івано-Франківської облдержадміністрації, з лютого 1996-го — головний лікар обласної клінічної лікарні.
У квітні 1998 р. був обраний головою Івано-Франківської обласної ради. З травня 2002 р. призначений першим заступником голови Івано-Франківської ОДА.
У січні 2002 р. призначений головним лікарем лікарні «Феофанія» (м.Київ) та заступником міністра охорони здоров’я.
Міністр культури і туризму Михайло Андрійович КУЛИНЯКА
Народився 4 березня 1969 р. в м.Дрогобичі Львівської області. Освіту здобув у Київській державній консерваторії імені П.І.Чайковського за спеціальністю «скрипка, артист камерного ансамблю, артист оркестру».
З 1987 до 1988 р. — артист-скрипаль Львівського об’єднання музичних ансамблів. З 1994 до 2001 р. — заступник директора з питань культури приватної фірми.
З 2004 до 2005 р. — помічник заступника міністра Кабінету Міністрів.
У 2006—2008 рр. — заступник міністра культури і туризму у зв’язках з ВР та іншими органами державної влади.
Міністр внутрішніх справ Анатолій Володимирович МОГИЛЬОВ
Народився в 1955 р. в м.Петропавловську-Камчатському.
У 1977 р. закінчив Слов’янський педагогічний інститут, у 1993-му — Українську академію внутрішніх справ.
У різні роки працював у відділі кримінального розшуку Слов’янського райвідділу УМВС Донецької області, начальником відділу карного розшуку цього ж УМВС, старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки УВС Донецької області, начальником Артемівського міського відділу управління МВС у Донецькій області, начальником Макіївського міського відділу управління МВС у Донецькій області.
З 2007 р. перебував на посадах начальника ГУ МВС у Криму, заступником міністра внутрішніх справ — начальником ГУ МВС у Криму.
Міністр транспорту і зв’язку Костянтин Олексійович ЄФІМЕНКО
Народився 26 червня 1975 р. в м.Білій Церкві Київської області.
У 1997 р. закінчив Київський національний університет ім. Т.Шевченка за фахом «бухгалтерський облік і аудит».
З лютого 1997 до липня 1998 р. працював головним бухгалтером, начальником відділу страхових і фінансових операцій, заступником голови правління ВАТ СК «Укргазпромполіс» (м.Київ), а в 1998 р. зайняв посаду голови правління цього підприємства.
З червня 2002 р. працював у ГК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (м.Київ) на посаді заступника генерального директора з питань економіки.
З липня 2008 до березня 2009 р. — голова наглядової ради ВАТ «КФК» (м.Київ).
З 2009 р. займав посаду голови наглядової ради ВАТ «Біофарма» (м.Київ).
Міністр аграрної політики Микола Володимирович ПРИСЯЖНЮК
Народився 13 січня 1960 р. в с.Ксаверові Житомирської області. Закінчивши Київське технологічне училище №8, дістав професію гранувальника алмазів.
Пізніше закінчив гірський технікум, здобув інженерну й економічну освіту у Воронезькому університеті та Донбаському гірничо-металургійному інституті в Алчевську.
У Єнакієві працював монтажником у тресті «Єнакієвеметалургбуд», потім — на шахті «Ольховатська».
У 1986—1988 рр. — головний технолог «Орджонікідзевугілля».
У жовтні 2002 р. призначений першим заступником голови Житомирської облдержадміністрації. У 2005 р. очолив Національну асоціацію виробників м’яса і м’ясопродуктів.
У 2006 р. обраний народним депутатом, а у ВР VI скликання отримав посаду голови Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!