Фальстарт, ще фальстарт
«Регіонали», програвши Кабмін, зробили ставку на подвійні дострокові вибори?
Ще ввечері в п’ятницю, 30 січня, Президент не добирав виразів, оцінюючи діяльність глави Кабміну, і, здавалося, був налаштований рішуче. Своє екстрене телезвернення до народу Віктор Ющенко присвятив одній темі: бюджет потрібно міняти. А заразом — перестати брехати українцям і займатися популізмом. Офіційно все це адресувалося Прем’єру і членам блоку її імені. У рядах «біло-голубих» слова гаранта сприйняли як заклик до дії — відставки Уряду. Але п’янке повітря, здавалося, такого близького звільнення Прем’єра зіграло з ними злий жарт.
Ще ввечері в п’ятницю, 30 січня, Президент не добирав виразів, оцінюючи діяльність глави Кабміну, і, здавалося, був налаштований рішуче. Своє екстрене телезвернення до народу Віктор Ющенко присвятив одній темі: бюджет потрібно міняти. А заразом — перестати брехати українцям і займатися популізмом. Офіційно все це адресувалося Прем’єру і членам блоку її імені. У рядах «біло-голубих» слова гаранта сприйняли як заклик до дії — відставки Уряду. Але п’янке повітря, здавалося, такого близького звільнення Прем’єра зіграло з ними злий жарт.
Була команда не брехати!
«Згідно з Конституцією повну відповідальність за економічний стан, за зрив бюджетного процесу, за руйнування банківської системи несе особисто Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко», — прямо заявив глава держави. І попередив, що «все може закінчитися соціальною катастрофою», оскільки промисловість зупиняється, на підприємствах людей масово звільняють або відправляють у довгострокові відпустки. А на горизонті, якщо допустити людей Премьера до Національного банку і друкарського верстата, — «небачена інфляція».
У своєму майже тезовому виступі Президент використовував жорстку лексику: «потоки брехні, фальші» (про постанову на свою адресу з боку Прем’єра), «сущий шабаш» (про ухвалу ВР про відставку голови НБУ), «досить брехати» (про популізм і переможні реляції глави Кабміну). В.Ющенко сам же назвав і мотиви такого стилю: «привести до свідомості політиків» у той момент, коли «свідомо руйнуються державні інститути через брак фінансування».
Першим кроком до порятунку країни глава держави назвав не відставку Уряду, а ухвалення змін до бюджету-2009, щоб жити відповідно до достатків, а не нових зарубіжних кредитів, які кануть у прірву, іменовану бюджетним дефіцитом. Для цього Президент пообіцяв використовувати «всі необхідні в умовах кризи важелі».
Як часто бувало в нашій політиці в останні чотири роки, ті, кому адресувалося послання, не побажали його почути. «Я не хочу прикрашати ситуацію, але й сіяти паніку не дозволю нікому», — бравурно відповіла Прем’єр уже через годину після телетрансляції. Правда, рік тому Ю.Тимошенко так само відповідала на зауваження про розкручувану Кабміном інфляцію...
Зате ті, про кого Президент умовчав, — Партія регіонів, — почули, що хотіли, і вже зранку в понеділок зібралися ліквідовувати загрозу національній економіці в особі Прем’єра. Проте, що теж традиційно, вони випустили з уваги важливу тезу В.Ющенка: «Дійшовши до критичної межі, їй не вдасться сховатися в опозиції». Тобто Ю.Тимошенко на Банковій відвели роль «головної в кризах», із чим вона й повинна піти до виборців.
Примарна відставка
Чорному четвергу, який обіцяли влаштувати Ю.Тимошенко «регіонали», передувала вимога, щоб Уряд відзвітував на засіданні погоджувальної ради, і, з чуток, зустріч тет-а-тет двох Вікторів у понеділок, 2 лютого. Коли ж у вівторок «регіони» заблокували роботу ВР, не даючи ні закрити II, ні відкрити III сесію, на якийсь момент у залі під куполом з’явилася примара «пані з косою» для нинішнього Кабміну. Так, наприклад, у рядах литвинівців не поспішали з висуненням своїх кандидатів на посилення виконавчої влади: мовляв, сьогодні призначать, а завтра залишишся і без портфеля, і без мандата.
«Поховати» чи залишити Уряд в економічній комі? Це багато в чому залежало від другої «примари», тієї самої, котра, як відомо, бродить по Європі. Влітку минулого року комуністи відмовилися підтримати своїх союзників по антикризовій коаліції зразка 2006—2007 років. Тоді, як твердять злі язики, вони виторгували собі за це кілька прибуткових портфелів. Зараз їм запропонували жирний шматок у вигляді крісла першого віце-спікера для Адама Мартинюка.
Проте вирішальною виявилася не позиція комуністів, котрі цього разу дисципліновано виконали рішення більшості (крім тих 7, кого не було в залі), попри плюралізм думок, який виявився на попередньому закритому засіданні фракції. Недобір голосів забезпечила різношерста фракція блоку «НУНС»: 15 не проголосували, а 40 депутатів демонстративно витягнули картки із системи і пройшли в підсумковому результаті пройшли як відсутні.
«Регіонали» можуть тішити себе лише тим, що набрали за відставку Уряду на 29 голосів більше, ніж півроку тому, — 203. Та ще тим, що вдосталь пометали гострих стріл, ставлячи запитання щодо звіту Уряду. Причому відповідей на них почути і не сподівалися, в чому не помилилися.
Вторячи Президенту, «регіоналка» Ганна Герман зауважила Прем’єру: «Ви говорите дуже переконливо. Але шкода, що ви завжди переконливо говорите неправду, Юліє Володимирівно». І нагадала, що ще в жовтні Прем’єр запевняла всіх, що «закриє перед кризою двері, і криза ніколи не торкнеться України». Далі було риторичне запитання: «Скажіть, це була звичайна жіноча легковажність чи стратегічна помилка Прем’єра?»
Сергія Головатого обурило, що «Прем’єр дозволяє собі переходити на стиль дніпропетровської базарної... по відношенню до глави держави, принижуючи Україну», а спікер не реагує на це. Потім його колега по фракції Сергій Льовочкін дорікнув лідеру БЮТ у тому, що колись саме Президент зробив її рейтинговим політиком, а сьогодні навіть не прийшов разом з нею до Верховної Ради.
Не менш критично оцінили виступ керівника Уряду на Банковій. Глава президентського Секретаріату Віктор Балога відзначив, що промова «має всі ознаки театральної постановки з елементами фантастики». За його словами, з тез і аргументів Прем’єра «виникає образ України як казкової держави, де всі добрі справи здійснює добра фея, а окремі біди і нещастя — з вини злих недоброзичливців». Віддавши належне «акторським талантам і вмілому жонглюванню фактами» Ю.Тимошенко, глава СП пов’язав це з бажанням Прем’єра «зняти із себе відповідальність за власні провали в економіці».
З емоцій починали — емоціями все й обмежилося. А факти такі: тепер до осені Ю.Тимошенко залишиться у своєму кріслі. Якщо, зрозуміло, сама не висловить бажання його покинути або не буде створена нова коаліція.
На два фронти
У той же час ярі прихильники лідера «біло-червоних» у кулуарах намагалися приписати результат, що висвітився на табло, полум’яному виступу свого лідера. Більш помірковані аналітики доводили, що в даному випадку глава держави розіграв свою комбінацію: підштовхнув «регіоналів» до наперед приреченого на провал голосування, змусивши Віктора Януковича продемонструвати своє невміння вести політичну боротьбу. Треті відмахувалися: мовляв, без жорстких заходів боротися з популізмом — порожня трата часу і сил.
Саме до жорстких дій у своєму виступі з трибуни ВР закликав лідер ПР: відправити у відставку всіх — і парламент, і Уряд, і Президента. Оскільки такий заклик прозвучав до, а не після голосування, його навряд чи можна списати на незадоволеність провалом затії з відставкою Кабміну. Тим паче, що ця ідея несподівано знайшла підтримку в пропрезидентському «Єдиному центрі».
Нагадаємо: ще в жовтні, коли Президент підписав указ про розпуск парламенту, першими про поєднання виборів Президента і перевиборів Верховної Ради заявили представники фракції БЮТ. Тому сьогодні «біло-червоним» буде складно відмовитися від своїх слів, вимагаючи зберегти парламент із коаліцією меншості. І Ю.Тимошенко на «електричному кріслі» Прем’єра добре вписується в цей сценарій.
Враховуючи, що ймовірною датою таких подвійних виборів називають вересень-жовтень цього року, президентська кампанія повинна стартувати не пізніше за 1 травня. На той час популізм бюджету-2009 заявить про себе на повний голос у вигляді затримок із зарплатами і пенсіями, провалу посівної через дорожнечу дизельного палива і кредитних ресурсів, а незадоволеність населення розкручуваною інфляцією та неповерненням депозитів сягне максимуму.
У той же час розпорошеність коштів на два фронти поставить спонсорів виборчих кампаній перед складним завданням: і про депутатський мандат для себе потурбуватися, і на президентські амбіції лідера розщедритися. А своя сорочка, як відомо, ближча до тіла.
Що ж, поганий той стратег, який не вміє дістати перемоги з власних поразок. Залишилося з’ясувати, чи є в Україні такі стратеги.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!