Завадити сценарію зміни влади може лише незаангажована судова система
Чим гучніше політик заперечує свої наміри, тим менше віри в те, що він їх справді не збирається реалізовувати. Так само відбулося з позачерговим засіданням ВР, де, перш ніж проголосувати (з натяжкою у 2 голоси) за постанову про усунення керівництва Нацбанку, вирішили перевести стрілки відповідальності на найвищий державний рівень.
Чим гучніше політик заперечує свої наміри, тим менше віри в те, що він їх справді не збирається реалізовувати. Так само відбулося з позачерговим засіданням ВР, де, перш ніж проголосувати (з натяжкою у 2 голоси) за постанову про усунення керівництва Нацбанку, вирішили перевести стрілки відповідальності на найвищий державний рівень. Після цього не менш популярним за «кризу» серед політиків стало слово «імпічмент».
Прем’єра від Прем’єра
Єднання інтересів Партії регіонів та БЮТ отримало офіційні прояви 2 вересня. На той час українці чули слово «криза» лише щодо далеких заморських країн, а долар, як і належить валюті країни, економіку якої лихоманило, схуд відносно гривні майже на 20%. Ніхто, крім, уже традиційно, комуністів, не вимагав відставки керівництва НБУ, а Прем’єр і Уряд не заспокоювали громадян прогнозами, що гірше вже не буде, бо нікуди.
Але передбуремний спокій початку осені був порушений раптовою «любов’ю», що виникла між «біло-голубими» та «біло-червоними». Місяць політикум копирсався в питанні наявності чи відсутності коаліції, згодом ще місяць усі погляди були прикуті до двобою за адміністративні суди, де зупинялася й відновлювалася дія указу Президента про призначення дострокових виборів… Коли ж нарешті була зметикована «більшість на трьох», виявилося, що криза, якої «не бачили», встигла опанувати українську економіку та банківську систему.
Тоді згадали, що народу потрібен винний, і найкраще на цю роль підходить голова Нацбанку. Й оскільки будь-яка економіка в нашій країні замішана не на класичних законах, а на політиці, зрозуміло, що на крісло головного банкіра країни можна обміняти прихильність будь-якої політичної сили напередодні президентської кампанії.
Екскурс у минуле буде неповним, якщо не пригадати події вересня 2005 року. Їм також передувало зміцнення гривні, загострення відносин з Москвою (щоправда, без наслідків для Європи зразка 2009 року), а на обрії також майоріли чергові вибори — парламентські. Тоді виборцям так само запропонували винних у всіх гріхах — «любих друзів» з найближчого оточення Президента (які, між іншим, сьогодні стали «любими» для їх тодішнього обвинувача) та «продажні» ЗМІ. А навіщо міняти план, коли і старими розробками можна скористатися?
Якщо у 2005 році відбувалася репетиція драми з робочою назвою «Зміна влади», то сьогодні, за оцінками деяких експертів, маємо ознаки її прем’єри. Адже термінова оцінка діяльності НБУ слугувала лише ширмою для «головного» документа — постанови про покладення «особистої відповідальності за ситуацію, що склалася у фінансово-кредитній сфері», на главу держави. Перед тим, як повідомляв «ЗіБ», парламент отримав «рушницю» — закон про спеціальні слідчі комісії.
Проект «ПР і БЮТ»
Той факт, що сценарій прописаний саме в напрямі нейтралізації впливу Президента, підтверджують витоки інформації з партійних штабів. Так, на сайті «Української правди» оприлюднено проект подання про усунення В.Ющенка з поста Президента, яке начебто перебуває на стадії узгодження між «регіонами» та бютівцями.
Узагальнено звинувачення на адресу гаранта в проекті визначені як «систематичне порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, руйнування інститутів державної влади, порушення основних принципів її здійснення на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судову». Тобто те саме, в чому звинувачували його попередника — Леоніда Кучму.
Далі автори проекту переходять до аналізу діяльності глави держави й виокремлюють ті дії, які, на їхню думку, підпадають під ознаки «тяжких злочинів». Зокрема, В.Ющенку закидають намагання «в неконституційний спосіб припинити діяльність вищого представницького органу, що призвело до тяжких наслідків». Це кваліфікується за ст.344 Кримінального кодексу («незаконний вплив на народних депутатів»). Ідеться про указ про розпуск парламенту ще 2007 року, хоча, як відомо, «замовником» і головним диригентом таких дій була лідер БЮТ, що, звісно, не знімає відповідальності й з виконавців.
Напевне, аби заручитися підтримкою судової влади, яка буде зобов’язана сказати своє слово в процедурі імпічменту, до переліку інкримінованих діянь уключені звільнення у 2007 році трьох членів Конституційного Суду, спроби делегітимізації КС та «безпідставна ліквідація» Окружного адміністративного суду м.Києва (ст.353, чч.1, 2 ст.364, чч.1, 3 ст.365 та ч.1 ст.376 КК).
Звісно, юристи БЮТ пригадали Президенту й «масове зупинення актів Кабміну», і постачання зброї до Грузії, і навіть безпідставне звинувачення Прем’єра в державній зраді. До цього переліку додано й дворічну бездіяльність із проголошенням референдуму щодо членства України в НАТО, збір підписів за проведення якого, як відомо, організовувала СДПУ(о).
З відставкою навипередки
Оприлюднений документ цілком може виявитися «парасолькою» для Прем’єра. Вже півроку як Ю.Тимошенко раз у раз упереджує свою відставку або викривальними заявами про наміри Банкової щодо її усунення, або «опудалами»-союзами з «регіоналами». Тепер, якщо навіть Президент досягне домовленостей з ПР і в парламент буде внесено постанову про відповідальність Уряду, лідер БЮТ оголосить про «розправу» над нею з боку корумпованої влади. І, хоч як дивно, приверне на свій бік чимало симпатиків, які повірять у такі пояснення.
Примітно, що Віктор Янукович та його однопартійці дотримуються іншої лінії, наполягаючи на одночасному голосуванні як за імпічмент, так і за вотум недовіри Уряду. Проте процедури різняться в часових межах для реалізації: відставку Кабміну за Регламентом ВР можна провести за 10 днів, а для усунення Президента від влади знадобиться близько півроку. Та й у частині голосування за процедурою імпічменту «регіонали» залишатимуть можливість скористатися своїм блокувальним пакетом голосів.
Отже, другий акт вистави, початок якого призначено на 4 лютого, за законами драматургії, має досягти кульмінації саме з появою в парламенті подання за підписами 226 депутатів про початок процедури імпічменту. Попри запевнення, насамперед з боку пропрем’єрської фракції, це не є таким уже малоймовірним. Адже на тлі основних проблем, які нині зачіпають за живе переважну більшість пересічних українців, — курсу гривні та ціни газу — потрібно вказати на ту єдину особу, яка заважає жити. Принаймні історія має приклади, коли саме за такою схемою в 30-х роках минулого сторіччя до влади приходили режими «сильної руки».
Єдиною перешкодою цьому може стати судова система, яка, попри сподівання політиків на її заангажованість, має схильність до більш урівноважених дій. Адже як тільки закон «нахиляють» політичною доцільністю, починається незворотний процес правового нігілізму.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!