Судді, гроші, два арешти

Депутати позбавили двох мантієносців недоторканності

17 грудня представники Комітету ВР з питань правосуддя своє засідання почали з приємного — нагородили служителів Феміди відзнаками, поспілкувалися з претендентами на безстрокове обрання, а закінчили розглядом питання щодо надання згоди на арешт двох одіозних мантієносців — голови Господарського суду Миколаївської області Юрія Коваля й очільника Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича.

17 грудня представники Комітету ВР з питань правосуддя своє засідання почали з приємного — нагородили служителів Феміди відзнаками, поспілкувалися з претендентами на безстрокове обрання, а закінчили розглядом питання щодо надання згоди на арешт двох одіозних мантієносців — голови Господарського суду Миколаївської області Юрія Коваля й очільника Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича.

Крім цього, парламентарі розглянули ряд законодавчих ініціатив. Зокрема, щодо внесення змін до закону «Про судоустрій України», ГПК, КАС та інших актів. Принагідно зазначимо, що 4 законопроекти депутати проаналізували ще на минулому засіданні, однак через брак кворуму голосування було перенесено на нинішнє зібрання. Втім, і тепер одностайності під час обговорення вказаних змін у народних обранців не було.

Уніфікація чи обмеження?

Спершу парламентарі роз­глянули проект закону щодо внесення змін до ГПК, поданий нардепами Сергієм Ківаловим та Дмитром Притикою. Вказаний документ 20 лютого 2007 року був прийнятий Верховною Радою за основу, і комітету доручили його доопрацювати, врахувавши всі зауваження та пропозиції. Це вже повторне друге читання.

Метою змін є вдосконалення порядку касаційного оскарження рішення, постановленого господарським судом, та проведення уніфікації з відповідними нормами ЦПК й КАС. Зокрема, встановлюється обов’я­зковий порядок апеляційного оскарження судового рішення, а також порядок та підстави перегляду Верховним Судом рішень у зв’язку з винятковими обставинами.

Найбільша полеміка розгорілася щодо підстав для оскарження судових рішень та повноважень найвищого органу третьої гілки влади за наслідками провадження у зв’язку з винятковими обставинами. Згідно з указаним проектом ВС має право залишити постанову без змін, а скаргу (подання) — без задоволення або повністю чи частково задовольнити скаргу. Скасувавши постанову пов­ністю або частково, ВС може направити справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Аналізуючи зазначені зміни, парламентарі поцікавились у Василя Онопенка, чи відомо йому про статистику скасувань Судовою палатою в господарських справах ВС рішень Вищого господарського суду. Відповідаючи на це запитання, голова найвищого судового органу поінформував, що зі 100 справ, які вказана палата приймає до свого провадження, в 90 випадках рішення скасовуються. «З них 30 чи 40% — вердикти ВГС, в яких неправильно було скасовано рішення місцевих і апеляційних судів», — за­значив Василь Васильович. Він висловив переконання, що необхідно уніфікувати норми ЦПК і ГПК, однак не за рахунок «част­кового обмеження права ВС переглядати рішення ВГС». «Це дуже небезпечно», — резюмував керманич ВС і закликав депутатів відповідально і виважено поставитися до ухвалення цих змін.

Парламентарі ще довго полемізували й у підсумку підтримали запропоновану законодавчу ініціативу.

Адміністративне убезпечення

Після цього члени комітету проаналізували проект закону про внесення змін до КАС щодо підсудності справ у спорах, в яких однією зі сторін є Верховна Рада, Президент чи Кабінет Міністрів. Зазначено, що необхідність прийняття закону пов’язана з потребою вдосконалення деяких положень КАС. Як зауважує автор ініціативи — очільник держави Віктор Ющенко, відповідно до положень кодексу адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знахо­дження) позивача.

У зв’язку із цим акти глави держави та Уряду з питань прийняття громадян на публічну службу, звільнення з неї розглядаються місцевими адміністративними судами.

На переконання суб’єкта ініціативи, суди при розгляді зазначеної категорії справ законодавство в цій сфері застосовують неоднаково, існують непоодинокі випадки зловживань, особливо при постановленні в порядку забезпечення адміністративного позову ухвал про зупинення дії відповідних актів.

Законопроект спрямований на законодавче врегулювання питання територіальної підсудності адміністративних справ щодо актів вищих органів державної влади, особливостей оскарження судових рішень у цій категорії справ, а також унеможливлення випадків зупинення в порядку забезпечення адміністративного позову зазначених актів.

Пропонується визначити апеляційний адміністративний суд, територіальна юрисдикція котрого поширюється на м.Київ, як першу інстанцію для розгляду справ, у яких однією зі сторін є парламент, очільник країни або Уряд. Це стосується і спорів щодо оскарження актів з питань прийняття громадян на публічну службу та звільнення з неї.

Згідно з проектом Вищий адміністративний суд переглядатиме судові рішення в таких справах в апеляційному порядку. При цьому не допускається зупинення судом у порядку забезпечення адміністративного позову вищезгаданих актів, а також установлення заборони на вчинення певних дій Президентом, Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, виборчими комі­сіями, комісіями з референдуму.

Крім того, передбачається, що справи про дострокове припинення повноважень народного депутата в разі невиконання ним вимог щодо несумісності також розглядатимуться апеляційним адміністративним судом як судом першої інстанції.

Обговорюючи зазначені зміни, нардепи наголосили на слушності й актуальності проекту та вирішили рекомендувати парламенту схвалити його в першому читанні.

Зайве погодження

Також було розглянуто пропозицію від Уряду щодо внесення змін до закону «Про судоустрій України». Пропонується, аби подання про утворення і ліквідацію судів загальної юрисдикції погоджувалося з Кабінетом Міністрів, а гранична чисельність працівників у храмах Феміди затверджувалася Урядом. Автори хочуть здійснити такі нововведення шляхом унесення змін до ч.1 ст.20 та ч.3 ст.130 зазначеного закону.

Разом з тим у законопроекті вказується, що відповідно до п.3 ч.1 ст.20 закону «Про Кабінет Міністрів України» до повноважень Уряду у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина належить «забезпечення фінансування видатків на утримання судів у межах, ви­значених законом про Державний бюджет України, та створення належних умов для функціонування судів та діяльності суддів». Водночас у документі йде мова про те, що в ст.119 закону «Про судоустрій України» закріплюється положення про єдину систему функціонування судової влади і визначається, що організаційне забезпечення діяльності її установ покладається на Державну судову адміністрацію. А згідно з ч.2 цієї статті організаційне забезпечення діяльності судів уключає також заходи кадрового характеру. Отже, на переконання представників Кабміну, забезпечення судів можна умовно віднести до повноважень Уряду в частині створення належних умов для функціонування останніх і діяльності суддів.

Однак під час обговорення запропоновані зміни викликали в парламентарів низку зауважень та пропозицій. Як наголошувалося, віднесення до повноважень Уряду затвердження граничної чисельності працівників апарату судів загальної юрисдикції може створити передумови для тиску на від­повідні обителі Феміди з боку вищого органу виконавчої влади.

Водночас зверталася увага на те, що відповідно до закону суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом на підставі подання міністра юстиції, яке той зобов’язаний погодити з Головою Верховного Суду або керівником відповідного вищого спеці­алізованого суду. Представники комітету резюмували, що закон і так передбачає участь органів виконавчої влади в особі керманича Мін’юсту, який є представником Уряду, у вирішенні питань утворення та ліквідації судів загальної юрисдикції. На переконання нар­депів, додаткове погодження не є слушним, тому вони вирішили рекомендувати Верховній Раді направити цей проект закону на доопрацювання.

Розгляд проекту про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо виконання рішень третейських судів) парламентарі відклали на наступне засідання.

Ігнорування дізнання

Кульмінацією кількагодинної роботи членів комітету став розгляд питання щодо подання Генерального прокурора, підтриманого очільником ВС, стосовно надання згоди на арешт двох речників Феміди. Спершу слуги народу заслухали представника прокуратури — слідчого Сергія Горбатюка. Він поінформував депутатів, що судді Господарського суду Миколаївської області Ю.Ковалю в поточному році на підставі зібраних доказів було пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.364 («Зловживання владою або службовим становищем»), ч.2 ст.368 («Одержання хабара у великому розмірі») і ч.2 ст.382 («умисне невиконання службовою особою, яка займає відповідальне становище ,вироку, рішення, ухвали, постанови суду») КК.

За словами С.Горбатюка, в ході слідства обвинувачений неодноразово викликався до слідчого. Однак, прагнучи уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджаючи встановленню істини у справі, він ухилявся від явки в прокуратуру, хоча й був належно повідомлений, про що свідчать численні повістки, направлені за місцем його проживання.

На переконання слідчого, викладені факти та обставини ухилення обвинуваченого від «побачення» зі слідчим нині унеможливлюють закінчення досудового слідства і свідчать про необхідність заміни Ю.Ковалю запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Натомість сам обвинувачений повідомив, що стосовно нього порушено 5 кримінальних справ, із них дві — за одним і тим самим епізодом. Він пояснив, що справу було порушено за фактом отримання хабара, однак апеляційна інстанція скасувала постанову про порушення кримінальної справи. Проте, за словами судді, згодом прокуратура знову порушила справу, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не відмовив у порушенні кримінальної справи, а лише скасував постанову про її порушення. Про інший епізод, стосовно зловживання службовим становищем, він пояснив, що отримав у тимчасове користування шафу для сервера обителі Феміди. А щодо умисного невиконання судового рішення речник правосуддя заявив: під час проведення поза­планової перевірки господарського суду КРУ за поданням слідчого він не провів інвентаризації цінностей.

Ю.Коваль підкреслив, що всі ці справи він оскаржував у суді. Заразом він поінформував: «6 грудня 2006 року була заведена оперативно-розшукова справа і з дозволу суду в моєму кабінеті було встановлено відео­спостереження». Втім, за словами обвинуваченого, відповід­ного судового дозволу ні він, ні його захисники не бачили, а відеоспореження тривало 120 днів. Також судовець розповів, що його кабінет іноді був і нарадчою кімнатою. Ю.Коваль висловив переконання, що обвинувачення прокуратури — це провокація і «штучне створення умов, аби обвинуватити» його. Водночас суддя повідомив, що не ухилявся від «побачення» зі слідчим і з’являвся на кожний його виклик, лише один раз не прийшов на «рандеву», заявивши слідчому відвід.

Однак депутати звернули увагу судді на те, що протягом своєї промови він жодного разу не сказав головного: винен він чи ні. Також парламентарів обурив той факт, що суддя, попри відсторонення, досі виконує обов’язки голови суду та продовжує розподіляти справи і ставити свій підпис у документах.

У підсумку члени комітету вирішили рекомендувати парламенту задовольнити подання Генеральної прокуратури та ВС і дати згоду на взяття Ю.Коваля під варту.

«Заочний» арешт

Інше подання стосувалося одіозного очільника Львівського апеляційного адміністративного суду І.Зварича, якого обвинувачують в отриманні хабара в особливо великих розмірах (ч.3 ст.368 КК). Депутати заслухали виступ начальника першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних справ слідчими ГПУ Володимира Жербицького. За його словами, протягом 8 місяців велося спостереження за керманичем суду. Було виявлено майже 40 фактів отримання ним хабарів. Зафіксовано, як його підлеглі регулярно ділилися зі своїм начальником «винагородами», які становили кругленькі суми. Нині з 12 суддів цієї установи 9 перевіряються щодо співучасті.

Водночас на засіданні комітету повідомлялось, що в цей же день, 17 грудня, до Верховної Ради надійшло подання від Вищої ради юстиції щодо звільнення І.Зварича з посади судді у зв’язку з порушенням присяги. Принагідно зауважимо, що 12 грудня Рада суддів звільнила його з адміністративної посади.

Урешті-решт парламентарі без вагань одностайно проголосували за відповідний проект рішення щодо згоди на арешт І.Зварича.

Слід зазначити, що наступного дня, на пленарному засіданні, депутати підтримали рішення своїх колег і дали згоду на взяття під варту двох представників суддівського корпусу.

Підготувала

Ольга КИРИЄНКО