С.Піскун пішов у пакеті з указом про другий розпуск ВР
Ще одна сенсація у війні за владу в Україні: Віктор Ющенко отримав перевагу в «гонці озброєнь», представивши нового Генпрокурора. За традицією, ним став Святослав Піскун.
Ще одна сенсація у війні за владу в Україні: Віктор Ющенко отримав перевагу в «гонці озброєнь», представивши нового Генпрокурора. За традицією, ним став Святослав Піскун.
Досі Генеральна прокуратура перебувала під контролем Віктора Януковича. Керівник відомства Олександр Медведько пішов на лікарняний, а виконувачем обов’язків став «суто донецький» Віктор Пшонка, син котрого до того ж є депутатом від Партії регіонів. Одним зі знакових рішень цього періоду стало порушення кримінальної справи у зв’язку з подіями навколо Сюзанни Станік, однак не проти неї, як очікували «помаранчеві», які звинувачували її в хабарництві, а за фактом тиску на суддю.
На цьому фоні повернення С.Піскуна виглядає перемогою В.Ющенка, оскільки тепер Банкова начебто отримала можливість порушувати кримінальні справи проти тих найвищих чиновників, які відмовляються виконувати указ Президента.
Як відомо, раніше Юлія Тимошенко на деяких нарадах пропонувала щонайменше висунути обвинувачення віце-прем’єру Андрію Клюєву та керівнику Держказначейства Сергію Харченку, щонайбільше — арештувати В.Януковича.
Тепер ситуація в головному правоохоронному відомстві змінилася. Однак не варто оцінювати С.Піскуна простими категоріями. Його поява змішала всі карти в нинішній великій грі. Тому що це — унікальна людина.
Ю.Тимошенко зривала з його руки «Вашерон Константин», називаючи ціну цього годинника в $10000. С.Піскун порушував проти Ю.Тимошенко кримінальні справи та вносив подання до парламенту про її арешт. У тюрмі через С.Піскуна опинився Борис Фельдман — у минулому близький соратник леді Ю.
Але після «помаранчевої революції» Ю.Тимошенко і С.Піскун стали соратниками. У переддень її звільнення з посади Прем’єра Святослав Михайлович приїжджав на нічну нараду, яку очільниця уряду проводила на дачі СБУ. На виборах 2006 року Ю.Тимошенко порушувала питання про включення С.Піскуна до виборчого списку БЮТ, і тільки спротив однопартійців зупинив це рішення.
За часів другого пришестя цього діяча в Генпрокуратуру була порушена кримінальна справа проти Бориса Колесникова, в результаті чого найближчий друг Рината Ахметова кілька місяців провів у слідчому ізоляторі. Але через півроку С.Піскун опинився у виборчому списку Партії регіонів, а ще через півроку разом з президентом «Шахтаря» літав на футбол.
До згаданого виборчого списку С.Піскуна включив Микола Азаров, але розповідають, що коли перший віце-прем’єр, дізнавшись про поновлення С.Піскуна на посаді, приїхав додому до останнього, то так і не зміг з ним побачитися.
С.Піскун — це найсильніший актор в українській драмі. І, якби існував політичний «Оскар», він би отримав цей приз за найкращу чоловічу роль.
Інтереси цієї особи представлені в усіх політичних таборах. До фракції БЮТ входить Юрій Триндюк — діловий партнер його доньки. До фракції Партії регіонів — Петро Мельник, кум С.Піскуна. До фракції «Наша Україна» — Микола Мартиненко, його давній товариш, який домігся другого призначення нашого «героя» у 2004 році.
Але, за версіями, нинішня поява С.Піскуна в Генеральній прокуратурі — це заслуга зовсім іншої людини, яка зараз стала на бік Президента. Її ім’я — Ігор, а прізвище — Коломойський. За словами джерел «Української правди», про повернення С.Піскуна в улюблене крісло до ранку цього дня не знала навіть Ю.Тимошенко.
С.Піскун зіграв особливу роль у долі І.Коломойського. У 2005 році, коли проти власника групи «Приват» у зв’язку із замахом на дніпропетровського юриста Ігоря Карпенка порушили кримінальну справу, до суду надійшло подання на арешт мільярдера. Але, як стверджують вороги С.Піскуна, він особисто забрав документ із суду, а справу закрив. Нещодавно ж ця людина виступала перед Лондонським арбітражним судом як свідок з боку І.Коломойського в конфлікті останнього з Костянтином Григоришиним навколо обленерго.
Рішення В.Ющенка повернути С.Піскуна є до певної міри кроком відчаю, адже після другого звільнення у 2005 році останній вважав Президента своїм головним ворогом.
Загалом Святослав Михайлович — це не та людина, бути впевненою в якій може хоча б одна політична сила. Хоч як абсурдно це виглядає, але в нинішніх умовах це може посприяти політичному перемир’ю в Україні. У попередні прокурорські будні С.Піскун намагався зберегти стосунки з різними таборами, видаючи свої дії за прихильність, а найменші поступки — за вияв глибокої поваги.
З одного боку, його силами Б.Колесников опинився під арештом, з іншого — для тодішнього голови Донецької облради не створювалися нестерпні умови в СІЗО. З одного боку, С.Піскун уносив подання на арешт Ю.Тимошенко, з іншого — робив це настільки оригінально, що Верховна Рада відмовлялася їх розглядати. Так, слідчі, які вели «справу Ю.Тимошенко» до С.Піскуна, ще під керівництвом Миколи Обіхода, були звільнені з прокуратури. Вони й досі впевнені, що тодішній Генпрокурор спеціально розвалював справу, вносячи в подання про арешт Ю.Тимошенко надумані злочини замість тих, де існували справжні докази.
Поява судового рішення про поновлення С.Піскуна на посаді Генпрокурора супроводжувалася дивними подіями. По-перше, до останнього моменту О.Медведько перебував на лікарняному. Тому не виключено, що він також скаржитиметься до суду. Там він, за аналогією, має шанси на перемогу, адже й С.Піскун був звільнений В.Ющенком тоді, коли раптом занедужав. По-друге, в ці дні в Шевченківському районному суді повинна була, але так і не відбулася зміна влади.
У попереднього голови суду Бориса Гулька закінчився строк повноважень. Призначення на цю посаду здійснюється Президентом за поданням Голови Верховного Суду і за згоди Ради суддів. РСУ рекомендувала на посаду голови Шевченківського райсуду Ірину Тельнікову. Відповідне подання надійшло на Банкову. Однак несподівано замість неї указом глави держави призначається інший виконувач обов’язків — той самий Б.Гулько.
Далі — більше. 25 квітня, «справу С.Піскуна» розглянула суддя Остапенко. Однак вона відмовила йому навіть у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що подібний позов між цими ж особами з того ж самого приводу було розглянуто і вирішено в судовому порядку.
Як відомо, обурений С.Піскун після другого звільнення дійшов аж до Верховного Суду. Однак уже після початку слухань Святослав Михайлович раптом відмовився від позовних вимог, і Суд закрив провадження у справі. За процесуальними правилами, в такому разі С.Піскун більше не мав права звертатися до суду.
Проте вже зранку 26 квітня «справу С.Піскуна» розглядає інший суддя Шевченківського суду — Юрій Кухалейшвілі, який отримав її ввечері напередодні. Ті, хто хоч раз стикався з практикою позовів до суду, знають, що зазвичай цей процес займає кілька тижнів. Понад те, за деякою інформацією, на судовому засіданні представник Президента визнав позов, тим самим ставши на бік С.Піскуна.
Ю.Кухалейшвілі виніс рішення самостійно, тоді як КАС у таких випадках вимагає, щоб це питання розглядала колегія в складі трьох суддів. Тобто фактично справу було розглянуто неповноважним судом.
Коли С.Піскун забрав із Верховного Суду свою заяву про перегляд судового рішення, це виглядало, ніби він змирився з тим, що продовжуватиме кар’єру депутата. Виявилося, ні — просто мав інший сценарій.
Сама персона судді Ю.Кухалейшвілі є цікавою. Вища рада юстиції зараз розглядає питання про звільнення його з посади. Втім, заради справедливості слід визнати: причини цього справді сміховинні на фоні інших рішень, які зараз ухвалюються в «храмах правосуддя».
Як вдалося з’ясувати «Українській правді», житель Києва звинуватив Ю.Кухалейшвілі в тому, що той навмисно затягував розгляд заяви про повернення держмита в розмірі... 8 грн. 50 коп. Ще суддя у своїй ухвалі за скаргою цього громадянина переплутав райони Києва. Більше того, написав, що вона може бути оскаржена в Київському міському суді, якого... не існує в природі. Однак, за словами члена Вищої ради юстиції, на розгляді в якого перебуває скарга на дії Ю.Кухалейшвілі, порушення з боку судді «не тягнуть» на суворе покарання.
Справжні проблеми чекатимуть пана Кухалейшвілі, якщо в нинішній війні переможе Партія регіонів, адже раніше коаліція домоглася звільнення мукачівського судді Юрія Монича, який став на заваді закону про Кабмін.
...Очевидно, С.Піскун є частиною сценарію Банкової. Інакше це пояснити складно: для В.Ющенка було нормою ігнорувати невигідні рішення суду, тоді як з поновленням Генпрокурора він діяв миттєво. І тепер новий керівник ГПУ йде силовою підтримкою в одному пакеті з новим указом про розпуск парламенту. Але все попереднє життя доводить, що В.Ющенко не може бути впевненим у лояльності С.Піскуна. Як, утім, і В.Янукович чи будь-хто інший.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!