Київ вітав В.Путіна, а В.Янукович — Б.Тарасюка
Візит Володимира Путіна в Україну готувався довго і ретельно. Проте при цьому ніяких значущих результатів зустрічі на найвищому рівні експерти не прогнозували, а учасники переговорів і не планували. І хоча зустріч двох президентів, природно, залишиться топ-новиною останніх днів року, що спливає, але через відсутність справді значущих її результатів увага була прикута до контексту візиту ВВП: ситуації з Борисом Тарасюком, смерті Туркменбаші і «справи Литвиненка».
Візит Володимира Путіна в Україну готувався довго і ретельно. Проте при цьому ніяких значущих результатів зустрічі на найвищому рівні експерти не прогнозували, а учасники переговорів і не планували. І хоча зустріч двох президентів, природно, залишиться топ-новиною останніх днів року, що спливає, але через відсутність справді значущих її результатів увага була прикута до контексту візиту ВВП: ситуації з Борисом Тарасюком, смерті Туркменбаші і «справи Литвиненка».
Контексти В.Путіна
Напередодні приїзду В.Путіна до Києва як російські, так і українські політологи в один голос запевняли, що цей візит стане мало не визначальним для майбутніх відносин України й Росії. Цікаво, що при цьому експерти говорили, що не чекають від зустрічі двох президентів якісного прориву в жодній зі сфер українсько-російських відносин. Мовляв, зустріч ця протокольна, а діалог між Києвом і Москвою, з одного боку, не настільки напружений, а з іншого — не настільки доброзичливий, щоб та чи інша сторона поступилася в принципових питаннях.
Виходить, В.Путін приїхав тільки тому, що він просто мав приїхати: дуже довго не ступала його нога на українську землю. А за цей час тут і парламентські вибори відбулися, і уряд з’явився. До того ж, обпікшись на Україні кілька разів підряд, В.Путін, по-перше, витримав досить тривалу паузу, щоб його приїзд не виглядав як явна підтримка новопризначеного Прем’єр-міністра Віктора Януковича; а по-друге, вибрав момент, коли в осяжному майбутньому ніяких актів усенародного волевиявлення не передбачається (розмови про дострокові вибори до ВР — це поки що лише розмови), аби його не могли знову звинуватити в симпатіях до певного кандидата чи політичної сили.
Проте спрацював принцип «якщо гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори», тобто В.Путін, який явно не бажає втручатись у наші внутрішні чвари, все одно прибув до України саме в розпал президентсько-урядового протистояння через бюджет і главу зовнішньополітичного відомства. І якщо бюджетна війна не має до приїзду ВВП прямого стосунку, то дилема — буде Б.Тарасюк зустрічати В.Путіна в Борисполі чи ні — стала одним із головних питань при організації візиту російського Президента.
Ще вранці 22 грудня Борис Іванович запевняв журналістів, що вийде на злітну смугу до літака В.Путіна. Але, коли російський «борт №1» підрулив до червоної доріжки, Б.Тарасюка Ще вранці 22 грудня Борис Іванович запевняв журналістів, що вийде на злітну смугу до літака В.Путіна. Але, коли російський «борт №1» підрулив до червоної доріжки, Б.Тарасюка там не було — його заміняв перший заступник Володимир Огризко. Крім того, підпис Б.Тарасюка так і не з’явився на підготовлених двосторонніх угодах: автограф людини з невизначеним статусом (чи то «в.о. міністра», чи то зовсім не міністра) на міжнародних документах може надалі викликати сумніви в їх легітимності.
Крім внутрішніх українських проблем, візит В.Путіна має також неоднозначний міжнародний контекст. Насамперед це стосується, звичайно, раптової кончини «батька всіх туркменів» Сапармурата Ніязова.
Західні ЗМІ пишуть про те, що смерть Туркменбаші спровокує жорстоку боротьбу за контроль над гігантськими запасами природного газу між Росією та США (і — меншою мірою — Європою). Поза сумнівом, у це протистояння сильних світу цього буде втягнуто й Україну — як країну, через яку проходить до 80% російського експорту блакитного палива. Під час боротьби можливі зміни в правилах гри, що призведе до зростання цін на туркменський газ як для РФ, так і для України.
Ну й останнє: перед самим візитом В.Путіна на береги Дніпра після короткого періоду затишшя знову було порушено тему вбивства колишнього співробітника ФСБ Олександра Литвиненка. Його батько провів у Києві прес-конференцію, на якій звинуватив російського Президента в тому, що саме той віддав наказ убити шпигуна-перебіжчика. Звичайно, зачіпати цю тему українська сторона не стала, але можна не сумніватися, що про це напишуть багато зарубіжних ЗМІ, які висвітлюють приїзд В.Путіна до Києва.
Реадмісія, газ, флот і… рукостискання
Що стосується конкретних результатів візиту В.Путіна в Україну, то тут «урожай» невеликий. Підписано чотири двосторонні угоди: про реадмісію, про взаємну охорону прав на результати інтелектуальної діяльності у військовій сфері, про співпрацю в галузі культури, а також про внесення доповнень і змін до угоди про пункти пропуску через кордони між Україною і Росією. Крім того, для оптимізації подальшої співпраці й роботи комісії Ющенко — Путін український Президент запропонував розділити проблеми, що існують у двосторонніх відносинах, на кілька блоків.
До першого блоку Віктор Ющенко відніс питання про кордони; до другого — питання перебування на території України Чорноморського флоту РФ; до третього — питання економічного співробітництва (включаючи газову тематику і чомусь гуманітарну сферу (!)). Загалом, як і очікувалося, питань руба ніхто не ставив, обійшлися натяками: В.Ющенко натякнув на Чорноморський флот, В.Путін відповів натяком на «ринкові принципи» постачання газу. Думаю, що такі ринкові принципи по-російськи, можна і не уточнювати.
Найважливішим для України є підписання угоди про реадмісію. Договір складається з 14 статей, які регламентують порядок здійснення заходів, пов’язаних з реадмісією між двома країнами. Основними положеннями угоди є передання та прийом громадян третіх держав і осіб без громадянства, зміст, напрям і розгляд запитів про реадмісію, захист персональних даних, витрати, пов’язані з поверненням осіб.
Чому це важливо для України? Тому що аналогічна угода була підписана між Україною та Європейським Союзом, тобто з території ЄС у нашу країну тепер можуть повернути будь-якого нелегального іммігранта, якщо хоч щось свідчитиме про те, що він прибув до Європи з України. Оскільки більшість охочих потрапити в ЄС незаконним шляхом прибувають в Україну з Росії, то наша країна ризикувала перетворитися на відстійник для нелегалів з усієї Європи. Проте тепер левова частка їх передаватиметься далі по ланцюжку — назад в Росію.
На спільній прес-конференції, яка відбулася після підписання угод, президенти сказали багато правильних слів про енергетичну безпеку, поглиблення економічного співробітництва, майбутні регулярні зустрічі — так звичайно з ввічливості говорять між собою представники країн, які насправді мають мало спільного. Діалог В.Ющенка і В.Путіна зовсім не був схожий на розмову лідерів держав, які незабаром збираються на папері закріпити своє стратегічне партнерство. У цьому плані нинішній візит ВВП чимось нагадує його приїзд у березні минулого року: тоді теж не доводилося говорити про особливу теплоту у відносинах Ющенка-героя і Путіна-антигероя «помаранчевої революції».
На фоні такого безбарвного і майже безрезультатного візиту В.Путіна до України моментом, який запам’ятався найбільше, напевно, стане рукостискання В.Януковича і Б.Тарасюка. Ця знаменна подія відбулася в залі, де українські й російські урядовці чекали початку засідання комісії Ющенко — Путін.
Борис Іванович, який сидів за круглим столом, в якийсь момент помітив, що за кілька метрів від нього стоїть Віктор Федорович і спілкується з секретарем РНБО Віталієм Гайдуком. Б.Тарасюк і В.Янукович привітали один одного кивком голови, а через кілька секунд в.о. міністра закордонних справ піднявся, Прем’єр теж зробив йому крок назустріч і вони потиснули руки. Після цього Б.Тарасюк знову сів на своє місце. У цей час В.Ющенко і В.Путін ще продовжували про щось спілкуватися за зачиненими дверима...
Олексій САХНО,
«Подробиці»
P.S. Утім, В.Янукович у боротьбі за В.Путіна налаштований не менш рішуче. Він провів російського Президента... до трапу літака. Спілкування тет-а-тет між ним і В.Путіним у резиденції на вул. Липській тривало п’ять хвилин. «Але в цьому будинку всі розмови записуються СБУ. Тому, щоб не ділитися з нею секретами, Віктор Федорович провів В.Путіна до аеропорту — в автомобілі російського Президента. Їхали вони зі швидкістю 60—80 км/год, тому могли в спокійній обстановці поспілкуватися сорок хвилин», — «Українська правда» розкрила секрет останньої години перебування В.Путіна в Україні.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!