Анатолій ІВАНИЩУК: «Перемагає той, за ким правда, закон і совість»

У №45 «ЗіБ» повідомлялося про те, що 2 листопада закінчилися майже 2-річні поневіряння судді Апеляційного суду Херсонської області Анатолія Іванищука, і він урешті-решт відстояв своє право на правосуддя.
Нагадаємо, що 30 років тому Анатолій Петрович обійняв посаду судді, а в 1996 р. очолив Апеляційний суд Херсонської області. Після закінчення строку його суддівських повноважень пан Іванищук тривалий час не міг виконувати посадові обов’язки. Причиною цього стало те, що Верховна Рада постійно відкладала розгляд питання про обрання Анатолія Петровича суддею безстроково.

У №45 «ЗіБ» повідомлялося про те, що 2 листопада закінчилися майже 2-річні поневіряння судді Апеляційного суду Херсонської області Анатолія Іванищука, і він урешті-решт відстояв своє право на правосуддя.
Нагадаємо, що 30 років тому Анатолій Петрович обійняв посаду судді, а в 1996 р. очолив Апеляційний суд Херсонської області. Після закінчення строку його суддівських повноважень пан Іванищук тривалий час не міг виконувати посадові обов’язки. Причиною цього стало те, що Верховна Рада постійно відкладала розгляд питання про обрання Анатолія Петровича суддею безстроково.
На засідання Комітету з питань правової політики ВР ІV скликання кожного разу, коли розглядалося питання щодо А.Іванищука, приходили народні депутати і пред’являли скарги на суддю. З особливою завзятістю й ентузіазмом це робив колишній голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Володимир Стретович.
За дорученням Комітету ВР з питань правової політики  Вища рада юстиції, Генпрокуратура, Рада суддів України провели відповідні перевірки, але жоден факт, викладений у скаргах, не підтвердився. Незважаючи на те, що правовий комітет рекомендував А.Іванищука на обрання суддею безстроково, у сесійній залі деякі народні обранці заявляли про наявність нових скарг на Анатолія Петровича, і все поверталося на круги свої: перевірка скарг — засідання комітету ВР — сесійна зала.
Крапку в епопеї поставили Комітет з питань правосуддя і депутати ВР V скликання. 1 листопада цей комітет прийняв рішення дати рекомендацію п.Іванищуку, а вже наступного дня парламент більшістю голосів обрав останнього суддею Апеляційного суду Херсонської області безстроково.
«ЗіБ» вирішив дізнатися в самого А.Іванищука, як йому вдалося до самого кінця відстоювати свою точку зору, як він ставиться до того вихору подій, після яких він міг втратити право здійснювати правосуддя.

— Анатолію Петровичу, що допомогло вистояти в боротьбі за право продовжувати здійснювати правосуддя?
— Насамперед це — віра в справедливість, а також підтримка сім’ї, друзів, колективу, владних структур на місцях та багатьох інших людей, обурених несправедливістю, й усіх, кому не байдужа моя доля.
— У вас не виникало бажання припинити цю боротьбу й залишити все так, як є?
— Ні на мить! Навпаки, з кожним днем бажання перемогти ставало дедалі сільнішим.
— Чому після перевірки ваших скарг Вищою радою юстиції, Радою суддів, Генпрокуратурою (за зверненням Комітету з питань правосуддя) деякі народні депутати заявляли про надходження нових скарг і наполягали на тому, щоб парламент не обирав вас суддею безстроково?
— Це був свого роду тактичний хід, намагання затягнути час. Справа в тому, що в парламенті під час обрання суддів існує така практика: при надходженні будь-яких скарг відносно кандидата. Розгляд питання про його обрання відкладається до проведення перевірки викладених фактів. У цьому випадку скарги повторювались і були однакового змісту. Викладені в них факти не знайшли підтвердження. Прізвища авторів обиралися навмання. Це робилося для того, щоб створити велике напруження і психологічний тиск.
— Чому, на вашу думку, херсонські газети активно протестували проти продовження строку ваших повноважень на посаді судді?
— Переважна більшість видань Херсонщини були об’єктивними. Лише два приватних видання, які явно діяли в «замовному режимі», друкували неперевірені, неправдиві, часто навіть образливі матеріали. Ні редактори цих газет, ні журналісти жодного разу не виявили бажання встановити  істину чи з’ясувати мою думку щодо опублікованих статей. Я довго намагався не реагувати на дешеві закиди приватних видань, але з кожним разом публікації набували дедалі більш образливого характеру, а в основі змісту був відвертий наклеп на мене та на членів моєї родини. Такий безкарний, необгрунтований тиск не тільки ображав мене особисто, а й підривав авторитет суду. Коли я як громадянин нарешті звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав, суд задовольнив мої позови в повному обсязі та визнав публікації недостовірними і зобов’язав друковані видання вибачитися.
— Скільки позовів проти ЗМІ про захист честі, гідності, ділової репутації ви подавали до суду і скільки з них суд задовольнив?
— Позовів було п’ть. Я звернувся до Верховного Суду з проханням визначити їх підсудність. ВС направив справи до місцевого суду Запоріжжя, який визнав усі публікації недостовірними і стягнув 130000 грн. компенсації моральної шкоди.
— Як ви гадаєте, змінилося щось після того, як 2 листопада ВР обрала вас суддею безстроково?
— Зміцнилася віра в справедливість і законність, упевненість у завтрашньому дні. Це додало наснаги і бажання більше працювати на утвердження законності та правопорядку, відстоювати і підтримувати зміцнення демократії в державі, захищати конституційні права людини та громадянина.
— Як у колективі апеляційного суду сприйняли ваше обрання безстроково?
— Сприйняли як спільну та особисту перемогу. Підтримку колективу я відчував постійно. І рада суддів області, і працівники апеляційного суду неодноразово зверталися до різних владних структур держави з проханням ужити заходів для припинення тиску на суд і особисто на мене. На цих зверненнях стоять підписи всіх працівників суду — від голів палат до технічного персоналу. Колеги знали ситуацію, яка склалася, і ніхто не сумнівався в результатах вирішення цього конфлікту.
— Що б ви порадили, побажали суддям, які потрапили в подібну до вашої ситуацію?
— Побажав би не потрапляти в подібну ситуацію. А тим, хто вже потрапив, бажаю витримки, терпіння, віри у свої сили, в закон і справедливість. Усі змогли переконатися, що тиск, який грунтується на сфабрикованих фактах, може лише затягнути вирішення питання, заплутати ситуацію, але рано чи пізно все стає на свої місця, і перемагає той, за ким правда, закон і совість.

Розмову вела
Марина ЗАКАБЛУК