І від того, наскільки будуть гарантовані соціальні права, залежить доля демократії»
15 років тому, 30 листопада 1991 року, перший склад Конституційного суду РФ уперше зібрався на нараду. Про етапи становлення конституційного правосуддя «Российской газете» розповів голова КС РФ Валерій Зорькін.
15 років тому, 30 листопада 1991 року, перший склад Конституційного суду РФ уперше зібрався на нараду. Про етапи становлення конституційного правосуддя «Российской газете» розповів голова КС РФ Валерій Зорькін.
«Перед усією Європою постала проблема виживання демократії і права»
— Валерію Дмитровичу, сьогодні КС відзначає своє 15-річчя...
— Ми ювілей не святкуємо. Все-таки 15-річчя — це вже не 10 років і ще далеко не 25, коли вже пора попрощатися з молодістю і задуматися над тим, як зберегти здоров’я. А якщо серйозно, то 15-річчя — це проміжна станція на нашому професійному шляху (я зараз говорю не про Бологоє, яке на півдорозі до Санкт-Петербурга).
Для нас самих — суддів і апарату КС — очевидними є й наші надбання, і наші недоліки. Нас багато критикували за ці роки, причому критика була іноді непримиренною, запеклою, лютою, але я повинен сказати, що найкраще недоліки бачить їх власник. Перефразовуючи відомий вислів: «Бійтеся данайців, що дари приносять», я б сказав: «Бійся преси, що тебе нахвалює».
— Проте триденна міжнародна конференція (в якій взяла участь і делегація КС України на чолі з Іваном Домбровським. — Прим. ред.) була етапом святкування цієї дати. Як оцінювали російські досягнення в галузі права зарубіжні юристи?
— Тема конференції, зверніть увагу, була «Єдність правового простору в Європі і практика конституційного правосуддя». Росія хоча і не член Євросоюзу, але вона частина правової Європи і член Ради Європи.
Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод діє в Росії так само, як і в інших європейських країнах. Її дія поширюється нині на 800 із гаком мільйонів людей, які проживають на величезній території — від Лісабона до Владивостока. І рухаємося ми в одному й тому самому напрямі — зміцнення єдності правового європейського простору, принципів і загальних стандартів у галузі прав і свобод людини.
Звичайно, ми чуємо критичні, хоча й делікатні зауваження від наших зарубіжних партнерів, це природно. Та й ми ж теж дозволяємо собі подібні висловлювання на їхню адресу. Але всі ці розбіжності належать швидше до особливостей нашого розвитку. А в головному, по суті питання, ми знаходимо порозуміння і цілком очевидну згоду, тому що визнаємо принцип панування права або правової держави, пріоритет прав і свобод людини та громадянина.
Таким спільним полем взаємодії стала і проблема соціальних прав, яка раніше була неактуальною для Європи, а потім вийшла на авансцену. Конвенція, як відомо, не фіксує ці права, тому що раніше вони не входили до системи класичних прав і свобод людини. Наша Конституція в цьому значенні багатша. Але зараз не тільки в Центральній Європі (угорські події), а й у Західній, зокрема внаслідок міграції, соціальні права опиняються в центрі уваги.
Візьміть масові протести у Франції, що не втихають, аналогічні інциденти в Німеччині. Лише роки три тому, порушуючи цю проблему на міжнародній конференції, я чув від деяких західних колег, що «захоплюватися цими правами — плодити нероб у суспільстві». На минулій конференції я знов говорив про цю проблему і, як мені здалося, мене зрозуміли.
Приблизно третина скарг, що розглядаються в КС, так чи інакше стосується соціальних прав. Захист і забезпечення соціальних прав — це проблема настільки значуща, що вирішувати її потрібно силами не тільки КС, а всіх гілок влади Росії, всім нашим суспільством. На мій погляд, від того, наскільки будуть гарантовані соціальні права, залежить доля демократії в Росії. Якщо це завдання не буде вирішене, тоді демократія в Росії не утримається. Бідному народу, як відомо, не потрібна демократія.
Не хочу нагнітати, я бачу, що ця проблема вирішується якось важко, суперечливо, через помилки, через зіткнення... Але її обов’язково потрібно вирішити. І не тільки в Росії. Перед усією Європою постала проблема демократії та права. Ми говоримо про виклики тероризму, транснаціональній злочинності, екологічні проблеми, небезпеку розповсюдження ядерної зброї — все це так. У цьому ряді особливе місце вже займає проблема реалізації соціальних прав. Росія, якій за рівнем життя ще далеко до західних країн, у якомусь значенні підготувала Європу до цієї проблеми, що насувається.
«Не допустити відступу держави від свого правового обов’язку»
— Звичайна людина не стежить за судовою практикою і може не знати, що КС тим часом ухвалює рішення, які захищають його права. Які справи, розглянуті судом за ці 15 років, на вашу думку, виявилися найбільш значущими не тільки для суспільства, а перш за все для конкретних людей?
— Конституційне правосуддя має захистити верховенство конституції і не тільки забезпечувати мирне, стабільне існування, а й давати можливість розвиватися. І в цьому ряді я поставив би на перше місце так звану справу КПРС — це було рішення у справі про перевірку указів президента, якими він заборонив діяльність Компартії.
Я думаю, що Конституційний суд своїм рішенням сприяв досягненню компромісу в нашому суспільстві. А що таке право з цієї точки зору, як не компроміс інтересів! Наше рішення не сподобалося комусь справа, комусь зліва, але воно дозволило внести істотний елемент стабілізації, що забезпечує мирний розвиток Росії на новому демократичному шляху. Воно дозволило проводити економічні реформи, перетворювати судову систему, модернізувати право. Якби ми вчинили за прикладом деяких країн Східної Європи, де були прийняті так звані закони про люстрацію, які забороняють комуністам посідати певні посади, то таке рішення, я вважаю, відкрило б шлях до громадянської війни.
Наступний напрям нашої діяльності — це комплекс рішень із соціальних прав. Постанова, яка стосується соціального забезпечення чорнобильців, я вважаю, дуже важлива. І не тільки тому, що вона належить до сфери соціальних прав, а й тому, що в ній відбилася проблема правових обов’язків держави. Люди, які закрили своїм тілом цю «чорну діру», запобігли небезпеці розповсюдження катастрофи, фактично врятували всіх нас, варті не просто на належне правове забезпечення і нашу подяку — вони варті преклоніння. Чи знайдуться в якому-небудь суспільстві ті, хто не за наказом, а добровільно піде на смерть? Суть цього рішення — не допустити відступу держави від свого правового обов’язку.
На жаль, воно не було виконане своєчасно і в повному обсязі. І потім, коли Росія прийшла в Європу, ратифікувавши конвенцію, рішення Страсбурзького суду у знаменитій справі «Бурдов проти Росії» було не на користь РФ.
Далі йде ціла група справ, які так чи інакше пов’язані з подібними проблемами. При вирішенні кожної з них ми виходили з того, що якщо зобов’язання держави перед тією або іншою групою осіб прямо випливають із закону (жителі північних територій, військовослужбовці, вчителі, інші категорії громадян), то неконституційно на ходу зупиняти цей потяг, скасовувати заднім числом пільги або компенсації. Загальновизнані принципи і стандарти захисту соціальних прав не можуть бути порушені, хоча держава може вводити різні механізми для вирішення проблем, але рівень забезпечення в подібних випадках не може бути понижений.
Я кажу не про пільги в чистому вигляді, коли вводять чи скасовують безкоштовний проїзд — тут держава має дискрецію, а про обов’язки, які випливають із конкретного закону. Це не просто правова — це етична проблема з великими соціальними наслідками довіри громадян до своєї держави. Ще питання: хто полетить з полиць і хто постраждає, якщо держава ризикне зірвати стоп-кран цього потягу, що рухається? Думаю, вся країна може стати заручником такого зриву стоп-крана. І в рішеннях КС ми прописали, що це неприпустимо, тому що слід оберігати принцип підтримання довіри й очікувань. При цьому законодавець може різними шляхами врегулювати проблему, зокрема перемкнутися на різні грошові варіанти вирішення проблеми.
Візьмемо закон про реформу пільгових виплат. Не збираюся оцінювати його з політичної точки зору. Але з чисто юридичної — ми в ряді рішень показали, що не можна було приймати цей закон і конкретизувати його всупереч уже сформульованим КС принципам соціального забезпечення. Хай ідея закону сама по собі була багато в чому необхідна і законодавець мав право проводити такого роду реорганізацію, але подальші численні підправлення на ходу — хіба це не свідчення того, що в низці випадків деякі норми були прийняті скороспішно і необдумано? Очевидно, що державі не можна було рухатися далі, зберігаючи застарілі параметри, але слід було враховувати й позицію Конституційного суду, і тоді б не було стількох недоліків із цим законом.
— Був у практиці КС період, у другій половині 1990-х років, коли тільки ваші рішення дозволяли модернізувати КПК. Дума, наскільки я пам’ятаю, на той час цілком була поглинута політикою...
— Процесуальні права громадян, серед них сфера кримінального судочинства, безумовно, належать до найважливіших. І вони дійсно були в центрі уваги КС у період дії колишнього Кримінально-процесуального кодексу. Ухвалені тоді рішення фактично дискредитували старий КПК і підштовхнули законодавця до якнайшвидшого прийняття нового кодексу. В одному з останніх рішень за старим КПК КС указав, що перехідний період, необхідний для прийняття карно-процесуального законодавства, завершився і далі законодавець не має права примушувати нас жити за кодексом часів тоталітаризму.
Так з’явився новий КПК. Принципово новий. Хоча й не без недоліків. Проблеми є й у новому кодексі: це вбачається з останніх наших рішень. Наприклад, можна було б навести те, що стосується захисту жертв злочинів. На жаль, у новому КПК був очевидний крен у бік захисту підозрюваних і звинувачуваних. Їхні права обов’язково треба захищати! Обов’язково! Я хочу спеціально підкреслити, і заслуга нового УПК якраз і полягає в тому, що він заснований на презумпції невинності, перейшов на нові принципи судочинства, нові принципи кримінального процесу, прийняті в правовій державі. Але захищати права звинувачуваних треба не на шкоду правам потерпілих.
Як завжди буває за законом маятника, відштовхуючись від одного — від тоталітаризму, шарахнули в інший бік. Маятник з ходу проскочив золоту середину, і вийшло, що забули, можливо, про найголовніше — про жертв злочинів. Від злочину страждає і все суспільство, і конкретні люди. Ридаючі матері з покаліченими життями: що може бути страшніше, коли вбивають сина чи дочку? А що відчувають потерпілі, коли їх позбавляють права добиватися справедливого покарання, права на справедливий суд?
При аналізі нового КПК виявилося, що право жертв злочинів на перегляд помилкових вироків не захищене. КС прийняв рішення, що у виключних ситуаціях допускається перегляд вироку в гірший бік. При цьому КС виходив з того, що конвенція допускає повторний розгляд справи, якщо під час попереднього розгляду була допущена фундаментальна помилка, що вплинула на результат вирішення справи.
— КС доводилося розглядати питання захисту власності?
— КС у ряді своїх рішень сформулював принципи неприпустимості майнової відповідальності без вини, зокрема й у митних відносинах, гарантії судового захисту в разі накладення адміністративних штрафів, необхідності чіткості та ясності податкових норм як умови їхньої конституційності.
Наприклад, рішення, пов’язане зі строком давності притягнення до відповідальності за податкові правопорушення. Подивіться на Німеччину: країна з давніми традиціями конституційного судочинства і добротним податковим законодавством, терміни давності там диференційовано залежно від тяжкості правопорушення, і це природно, тому що існує принцип справедливості та відповідності.
Були, нарешті, скарги журналістів, що стосуються не тільки захисту ЗМІ, а й конституційної свободи слова. Оспорювані норми виборчого законодавства не давали можливості журналістам нормально висвітлювати виборчий процес (2003 рік). Намордник був надітий такий, що, умовно кажучи, преса не могла повідомити про хабарника, що він хабарник. Ось так закон був виготовлений, не уточнюватиму як. КС ухвалив рішення, виходячи з положень конституції РФ і європейських стандартів. З погляду становлення конституційного правосуддя, захисту прав і свобод, я думаю, все це віхи, які не можна не помічати.
«КС не повинен перетворювати конституцію на її протилежність»
— Своїми рішеннями КС помітно розширив дію основного закону. Сторінок, можливо, і не додалося, але конституція стала «товщою»?
— Конституція в широкому значенні — це основний закон, федеральні конституційні закони плюс рішення КС, плюс практика всіх судів і правозастосовників, наскільки вона «просіяна» і усталена у вигляді конституційних звичаїв. В цьому значенні конституція вже не така, як у 1993 році, але вона та ж сама. Смію сподіватися, що КС не створив іншої конституції, він просто допомагав пристосовувати до життя той самий основний закон.
Президент — гарант основного закону, а КС — його хранитель, охоронець. Конституція для нас — це не заморожений капітал і не мішок з морквою, захований в льосі, ні. КС — хранитель чинної конституції, суд береже її в дусі з часом, щоб вона не покрилася цвіллю і її не роз’їла міль. Конституція повинна бути живою, тобто відповідати вимогам часу, але є межі, які переступати не можна.
КС не повинен перетворювати конституцію на її протилежність.
Розмову вела
Ганна ЗАКАТНОВА,
«Российская газета»
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!