Судову владу в Україні, завданням якої є захист прав, основних свобод людини і громадянина на засадах верховенства права, в період становлення незалежності України, як і інші гілки влади, також не обминула глибока криза. Фактично новий закон «Про судоустрій України», який передбачав реформування судової влади, тільки поглибив її кризу: суди не стали незалежними, неупередженими і справедливими.
Судову владу в Україні, завданням якої є захист прав, основних свобод людини і громадянина на засадах верховенства права, в період становлення незалежності України, як і інші гілки влади, також не обминула глибока криза. Фактично новий закон «Про судоустрій України», який передбачав реформування судової влади, тільки поглибив її кризу: суди не стали незалежними, неупередженими і справедливими.
З огляду на необхідність проведення повноцінного реформування судочинства в Україні група народних депутатів під політичним керівництвом голови фракції «Наша Україна» Віктора Ющенка запропонувала на розгляд парламенту проект Кодексу судової влади України. Стисло пропоновані нововведення народні депутати виклали в пояснювальній записці до проекту.
Як діяла «мала
судова реформа»
На кінець 2003 року в судах України залишилися нерозглянутими кожна шоста цивільна і кожна п’ята кримінальна справи. У Верховному Суді залишок становить понад 10000 цивільних справ, перегляд яких займе кілька років. Продовжують мати місце спроби посадового впливу на суди з особистих і корпоративних інтересів.
Збільшується тяганина в судах із розглядом справ, зростає бюрократизація судів, що робить їх менш доступними для населення, з’явилася тенденція збільшення кількості судових помилок, порушення правил судової етики з боку суддів, про що свідчить зростання кількості скарг на роботу судів.
Суди, як і в тоталітарні часи, залишаються органами кримінального переслідування з боку держави, про що свідчить те, що при відсутності достатніх доказів для постановлення обвинувальних вироків усупереч конституційному принципу змагальності десятки тисяч справ направляються судами на додаткове досудове слідство для продовження кримінального переслідування обвинувачених замість постановлення виправдувальних вироків. Незважаючи на прийняття нового Кримінального кодексу, який суттєво гуманізував кримінальні покарання, судами, як і в радянські часи, щодо третини засуджених призначаються покарання у вигляді позбавлення волі.
Як наслідок, у місяцях позбавлення волі тримається майже 200000 засуджених і близько 50000 обвинувачених і підсудних — у місцях попереднього ув’язнення, що є одними із найгірших показників у світі. 400 осіб на 100000 населення в Україні щорічно за вироками судів перебувають у місцях позбавлення волі, тоді, як у європейських країнах — 60 осіб на 100000 населення.
Якщо додати до цього арешти за адміністративні правопорушення, які в європейських країнах є кримінальними проступками, то цей показник становитиме близько 1000 осіб на 100000 населення (щорічно кожний сотий громадянин України, тобто один їх відсоток, перебуває в місцях позбавлення волі).
Про це свідчить також і те, що показник судимості населення в Україні втричі перевищує середній показник у країнах Європи.
Вимоги щодо реформування і становлення незалежної та справедливої судової влади відповідно до стандартів Ради Європи містяться в документах, що передбачають умови вступу України в ЄС і НАТО та в її зобов’язаннях при вступі до Ради Європи.
За офіційним висновком експертів Ради Європи, чинний закон «Про судоустрій України» не відповідає європейським стандартам як у частині побудови системи судів, так і організації судової влади, елементи яких дублюють одне одного, є нечіткими, занадто складними, розпорошеними по вертикалі і горизонталі, непрозорими і тому мають бути переглянуті українською владою. Зокрема, на думку експертів, не відповідає європейським стандартам чотирирівнева система судів, тому функції ліквідованого Касаційного суду України мають бути передані Верховному Суду, а ще не створена як окрема ланка система спеціалізованих адміністративних судів повинна бути інтегрована в загальні суди із запровадженням у них спеціалізації суддів з розгляду адміністративних справ, як це є в абсолютній більшості європейських країн.
Чотирирівнева система судів, встановлена законом «Про судоустрій України», яка уможливлює неодноразове скасування остаточних судових рішень, не відповідає принципу верховенства права — справедливого розгляду справ у розумні строки і правової певності, закріплених у ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
За висновком експертів Ради Європи, українське законодавство розпорошує повноваження щодо організації судової влади між надмірною кількістю органів: пленумами, президіями, радами, комісіями, комітетами, а також судовими інстанціями, що робить її залежною від виконавчої влади. Тобто українська судова влада побудована за римським правилом: розділяй і володарюй. Така судова система, на думку експертів Ради Європи, працювати не буде. Про що красномовно свідчить суттєве погіршення роботи судів зі здійснення правосуддя при проведенні судової реформи.
Наведене свідчить, що в державі не створені моральні, політичні, економічні, організаційні та юридичні передумови для становлення незалежного, неупередженого і справедливого правосуддя, яке є невід’ємною передумовою побудови правової держави, громадянського суспільства і демократії.
СТРУКТУРА ПРОЕКТУ
Проект Кодексу судової влади складається з 11 розділів, 40 глав і 207 статей.
Він визначає організацію судової влади в Україні для здійснення правосуддя з метою захисту прав, свобод людини і громадянина, прав юридичних осіб і держави на засадах верховенства права.
Розділ І
Загальні положення
У цьому розділі визначено, що суди загальної юрисдикції є органами судової влади держави Україна. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кожній особі гарантується судовий захист її прав і свобод. Правосуддя в судах здійснюється у формі цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства. Передбачені основні гарантії недоторканності, незмінюваності, самостійності й незалежності суддів, народних засідателів і присяжних.
З метою неупередженості суддів порядок розподілу справ між суддями за черговістю їх надходження згідно з алфавітним списком суддів визначається процесуальним законом. Справа може бути вилучена в судді й передана іншому судді тільки з підстав, передбачених процесуальним законом.
Дано визначення основних засад правосуддя, найважливішою з яких є верховенство права — суворого дотримання судами справедливості і гарантованих Конституцією, законами, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод й іншими міжнародними договорами, ратифікованими Україною, основних прав і свобод людини та громадянина.
Конкретизовано конституційний принцип побудови системи судів за територіальністю і спеціалізацією. Суди утворюються з урахуванням адміністративно-територіального устрою України. Спеціалізація означає створення спеціалізованих судів як окремих ланок судових органів для розгляду визначених процесуальним законом категорій справ або з цією метою — запровадження спеціалізації суддів у судах. Спеціалізація запроваджується за предметною, предметно-суб’єктною й іншими ознаками правовідносин.
Символами судової влади є Державний Прапор України і Державний Герб України; мантія та посадовий знак судді.
Розділ ІІ
Система судів
У проекті встановлено, що систему судів складають:
1) місцеві суди;
2) апеляційні суди;
3) вищі спеціалізовані суди;
4) Верховний Суд України.
Спеціалізованими судами є господарські суди.
Суди загальної юрисдикції відповідно до вимог цього кодексу утворює і ліквідовує Президент за поданням міністра юстиції, погодженим із Головою Верховного Суду або з головою вищого спеціалізованого суду. Кількість суддів і заступників голів судів визначається главою держави за поданням міністра юстиції, погодженим із Головою ВС України або із головою вищого спеціалізованого суду.
Місцевими судами є місцеві загальні суди, місцеві окружні загальні суди і місцеві спеціалізовані суди. Місцевими спеціалізованими судами є місцеві господарські суди. Місцеві загальні суди і місцеві окружні загальні суди є судами першої інстанції з розгляду цивільних, адміністративних і кримінальних справ, що їм підсудні, а також здійснюють судовий контроль за досудовим слідством. У них запроваджується спеціалізація суддів з розгляду цих справ. Місцеві окружні загальні суди утворюються і діють у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Зберігаються наявні місцеві господарські суди, яким підсудні відповідні господарські справи.
Апеляційними судами є апеляційні загальні суди й апеляційні спеціалізовані суди. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди. Ці суди є судами апеляційної інстанції з перегляду цивільних, адміністративних, кримінальних і господарських справ. Апеляційні загальні суди утворюються і діють у межах територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Апеляційні господарські суди утворюються і діють у межах територій апеляційних округів.
Вищим спеціалізованим судом є Вищий господарський суд, який є касаційною інстанцією з перегляду господарських справ.
Верховний Суд є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Він забезпечує дію верховенства права при здійсненні правосуддя судами загальної юрисдикції.
Верховний Суд України:
1) переглядає в касаційному порядку судові рішення апеляційних загальних судів;
2) переглядає в касаційному порядку судові рішення місцевих окружних загальних судів у кримінальних справах, розглянутих за участю присяжних;
3) є судом першої інстанції з розгляду справ, що йому підсудні;
4) переглядає з мотивів невідповідності засадам верховенства права рішення судових палат Верховного Суду і Вищого господарського суду;
5) переглядає в касаційному порядку судові рішення Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду;
6) звертається до Конституційного Суду з поданням щодо конституційності положень законів та інших нормативно-правових актів у разі виникнення в судів при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо їх конституційності;
7) звертається з поданням щодо тлумачення Конституції та законів України в разі виникнення у судів при здійсненні ними правосуддя потреби у з’ясуванні змісту положень Конституції та законів України;
8) готує подання та дає висновок у випадках, передбачених ст.108 та ч.6 ст.111 Конституції;
9) з метою однакового застосування норм Конституції та законів України в судовій практиці на основі її узагальнення дає рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства, а також вносить пропозиції до Кабінету Міністрів щодо необхідності внесення змін і доповнень до чинного законодавства з метою його вдосконалення;
10) обирає Голову Верховного Суду і його заступників;
11) здійснює інші повноваження, надані йому законом.
До складу Верховного Суду входять Голова, його перший заступник та заступники, заступники Голови — голови судових палат, заступники голів судових палат, секретар Пленуму і судді Верховного Суду.
У ВС діятимуть судові палати у цивільних, адміністративних, кримінальних справах, Сенат і Пленум Верховного Суду.
До складу Сенату Верховного Суду входять:
1) Голова, його перший заступник та заступники, заступники Голови — голови судових палат і голова ВГСУ;
2) 8 суддів ВС, які обрані Пленумом Верховного Суду.
Сенат Верховного Суду:
1) переглядає з мотивів невідповідності засадам верховенства права судові рішення судових палат ВС України і ВГСУ;
2) переглядає в касаційному порядку судові рішення Судової палати в адміністративних справах ВС України.
До складу судових палат входять заступники Голови — голови судових палат, заступники голів судових палат, судді, які входять до складу судових палат ВС України.
Судові палати переглядають у касаційному порядку судові рішення апеляційних загальних судів.
Судова палата у кримінальних справах переглядатиме у касаційному порядку судові рішення місцевих окружних загальних судів у кримінальних справах, розглянутих за участю присяжних.
Судова палата в адміністративних справах є судом першої інстанції з розгляду справ, що їй підсудні.
Пленум ВС здійснюватиме повноваження, передбачені пп.6 — 11 ст.41 кодексу.
Пленум Верховного Суду:
1) утворює склад судових палат у цивільних, адміністративних і кримінальних справах;
2) обирає Голову Верховного Суду, його першого заступника та заступників, заступників Голови — голів судових палат, заступників голів судових палат і секретаря Пленуму Верховного Суду;
3) обирає 8 суддів до складу Сенату Верховного Суду.
До складу Пленуму Верховного Суду входять Голова ВС України, його перший заступник, заступники Голови — голови судових палат, заступники голів судових палат, судді Верховного Суду, секретар Пленуму ВС і голова ВГСУ.
Голови і заступники голів (крім Верховного Суду) призначаються на посади строком на 5 років Радою суддів України за поданням Голови ВС або голови ВГСУ і не можуть перебувати на цих посадах більше ніж 10 років.
Для належного забезпечення функцій, покладених на Верховний Суд, передбачається збільшення кількості його суддів до 130 осіб.
Розділ ІІІ
Статус суддів
Проектом визначено правовий статус судді й зазначено, що суддя є посадовою особою, яка в порядку, визначеному Конституцією і законами України, наділена повноваженнями судової влади держави здійснювати правосуддя в судах і виконує свої обов’язки на професійній основі.
Для запобігання корпоративності і забезпечення незалежності суддів відповідно до європейських стандартів передбачено, що суддею апеляційного суду може бути громадянин України, не молодший за 30 років, який має стаж роботи в галузі права не менше ніж 8 років і високу кваліфікацію для зайняття цієї посади. Суддею вищого спеціалізованого суду — громадянин України, не молодший за 35 років, який має стаж роботи в галузі права не менш як 10 років, високу кваліфікацію для зайняття цієї посади або є юристом з визнаним авторитетом. Суддею Верховного Суду — громадянин України, не молодший за 40 років, який має стаж роботи в галузі права не менш як 10 років, високу кваліфікацію для зайняття цієї посади або є юристом з визнаним авторитетом.
Тобто обов’язковою передумовою для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах і Верховному Суді не є попередня робота в нижчестоящих судах, що уможливить призначення на посади суддів вищих судових органів осіб з-поміж колишніх народних депутатів, юристів і науковців з визнаним авторитетом, які до цього не працювали суддями місцевих і апеляційних судів.
З метою забезпечення належних матеріальних умов життя суддів як економічної складової їх незалежності відповідно до вимог ст.130 Конституції передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, надбавок за кваліфікаційний клас та вислугу років.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються в розмірах (не менше як):
l суддів місцевих загальних і господарських судів — 10 прожиткових мінімумів;
l суддів місцевих окружних загальних та апеляційних судів — 15 прожиткових мінімумів;
l суддів вищих спеціалізованих судів і суддів Верховного Суду — 20 прожиткових мінімумів.
Головам судів встановлюються надбавки в розмірі 20%, заступникам голів судів — 10% від посадових окладів суддів відповідних судів.
Щомісячна надбавка до посадових окладів за вислугу років встановлюється в таких відсотках від посадового окладу судді відповідного суду: за наявності стажу роботи понад 3 роки — 10%, понад 5 років — 15, понад 10 років — 20, понад 15 років — 25, понад 20 років — 30, понад 25 років — 40%.
Щомісячна надбавка до посадових окладів за кваліфікаційний клас встановлюється в таких відсотках від посадового окладу судді відповідного суду: за вищий клас — 75; за перший клас — 70; за другий клас — 65; за третій клас — 60; за четвертий клас — 55; за п’ятий клас — 55.
Суддям надається щорічна відпустка на час літніх судових канікул у періоди з 15 липня по 1 вересня і різдвяних судових канікул — з 26 грудня по 7 січня наступного року. Під час судових канікул на роботі залишається кількість суддів, яка необхідна для здійснення судового контролю і процесуальних дій на стадії дізнання і досудового слідства та забезпечить розгляд справ у встановлені процесуальним законом строки.
Не пізніше ніж через 6 місяців після призначення або обрання суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується впорядкованим житлом (окремою квартирою або будинком) за місцем розташування суду, в якому працює суддя, Кабінетом Міністрів за рахунок державного бюджету, в порядку, визначеному урядом. До надання впорядкованого житла судді за рахунок держбюджету виділяються кошти для найму ним житла. Суддя має право на додаткову житлову площу в розмірі не менше ніж 20 м2 на обладнання службового кабінету.
(Далі буде)
Задля врахування думки суддів під час проходження проекту в парламенті пропонуємо вам висловитися щодо запропонованих новел Кодексу судової влади України на сторінках «ЗіБ».
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!