«Гарний» проект. Хто дасть 195 млн гривень для перерахування пенсій науковцям?
Розвиток науково-технічної сфери є однією з пріоритетних умов для створення та розвою міцної незалежної держави. Досі невирішеним до кінця залишається питання пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників. Чинний закон «Про наукову і науково-технічну діяльність» був прийнятий 13 грудня 1991 р. За цей час до закону було внесено багато змін та доповнень. Однак, на жаль, і досі порушується принцип соціальної справедливості між особами, які вийшли на пенсію до і після прийняття цього закону.
Тому для вирішення проблеми стосовно вирівнювання розміру пенсій для наукових працівників народними депутатами Ю.Тимошенко та К.Ситником було подано законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Проектом закону пропонуються встановити однакові умови і порядок обчислення пенсій для всіх наукових (науково-педагогічних) працівників, а також вирівнювання розміру пенсій для цих осіб незалежно від часу звільнення.
Законопроектом пропонується обчислювати пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам таким чином.
Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80% від сум зарплати, на які відповідно до законодавства нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, без обмеження розміру пенсій, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є науковими (науково-педагогічними) працівниками або вийшли на пенсію до набуття чинності цього закону, — у розмірі 80% заробітної плати працюючого наукового (науково-педагогічного) працівника відповідної посади та звання за останнім місцем роботи на науковій (науково-педагогічній) роботі.
За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більшою за 90% середньомісячної зарплати.
У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим науковим (науково-педагогічним) працівникам, а також у зв’язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення наукового працівника за цим законопроектом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсій здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, працюючого наукового (науково-педагогічного) працівника відповідної посади та звання на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Прийняття законопроекту дозволить підвищити розмір пенсій для наукових (науково-педагогічних) працівників, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим законом, сприятиме розвитку наукового потенціалу країни.
Але згідно з розрахунками Мінфіну, якщо перерахувати розміри пенсій науковців і науково-педагогічних працівників до середнього розміру пенсій, призначених у 2003 році, додаткові витрати в розрахунку на рік становитимуть 194,6 млн гривень.
Депутати пропонують новий підхід до строкової військової служби
Призов молоді до військової служби відбувається в тому віці, коли людина визначає свій шлях у майбутнє. На сьогодні ставлення молоді до служби в армії з року в рік погіршується, виконання військового обов’язку перестало бути почесним для громадян держави. Навіть зменшення терміну строкової служби до 1,5 року не виправило негативного ставлення до строкової військової служби.
Саме для вирішення деяких соціальних питань, пов’язаних із проходженням строкової військової служби, народним депутатом України О.Фельдманом був поданий проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу».
Автор законопроекту звертає увагу, що реформа Збройних сил України повинна відбуватись не тільки з урахуванням вимог фінансового забезпечення військовослужбовців та Збройних сил. Важливе значення для розвитку армії має ставлення суспільства в цілому до армії, що створює підгрунтя для виховання молоді та виконання військового обов’язку відповідно до закону.
Тому в законопроекті пропонується поновити колишній підхід до призову на строкову службу та покращити деякі положення чинного закону стосовно строкової служби.
У законопроекті передбачаються зміни до стст.17, 24 та доповнення до ст.25 закону «Про загальний військовий обов’язок та військову службу».
Деякі підстави для призову студентів залежать від форми навчання та виду навчального закладу, що принижує навчальні заклади нижчої акредитації та студентів, які навчаються за робочими спеціальностями в таких закладах. Відстрочку від призову, за законом, можуть отримати студенти вищих навчальних закладів денної форми навчання та учні ПТУ на період навчання, а також випускники ПТУ на один рік після завершення ПТУ за умови працевлаштування за спеціальністю. Студенти ж вечірньої або заочної форм навчання ПТУ або вищих навчальних закладів не мають таких привілеїв.
Працевлаштування за спеціальністю нині відбувається не за розподілом навчальних закладів, тому роботу за спеціальністю знаходять не всі випускники ПТУ, отже, вимога в законі щодо працевлаштування за спеціальністю за відсутності державної допомоги є щонайменше некоректною. Після досягнення 21 року відстрочка для учнів ПТУ втрачає силу, хоча отримання спеціальності для молоді є не менш важливим завданням, ніж служба в армії. В таких підходах до відстрочки виявляється найбільша зневага до професійно-технічного навчання та інших форм навчання, крім денної.
Враховуючи це, автор законопроекту пропонує надавати відстрочку призовникам, які навчаються в загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації та форм власності незалежно від форми навчання і до закінчення повного курсу навчання, а також призовникам, які навчаються у магістратурі та аспірантурі тощо.
У чинному законодавстві відстрочка також надається особам, які мають дитину віком до трьох років або старшу, яка виховується без матері у зв’язку з її смертю або за рішенням суду. В умовах сьогодення відстрочка батькові до досягнення дитиною 3 років не забезпечує належного захисту сім’ї, оскільки жінки, що мають дітей такого віку, при прийнятті на роботу мають менше шансів на її отримання порівняно з чоловіками. Тому в законопроекті запропоновано надавати відстрочку тим особам, які мають на утриманні дитину віком до п’яти років.
Одним із болючих питань регулювання військової служби є смертність серед військовослужбовців строкової служби. Настання смерті військовослужбовця пов’язується з виконанням військового обов’язку, а перебування у військовій частині на практиці не вважається виконанням військового обов’язку, хоча таке розуміння суперечить самому закону «Про загальний військовий обов’язок і військову службу». У цьому законі для військовослужбовців строкової служби не передбачено ніяких пільг, які б сприяли заохоченню молоді до військової служби.
Народний депутат упевнений, що прийняття законопроекту надасть можливість підвищити позитивне ставлення та зацікавленість молоді до військової служби.
«Поганий» проект
Автомобілі, автомобілі, дороги всі заполонили
Останнім часом спостерігається активізація ввезень в Україну автотранспортних засобів громадянами-резидентами з країн Східної Європи, використовуючи встановлені законодавством пільги на ввезення їх як спадщини, відкритої за межами України.
Для вирішення численних правових колізій, які існують у цій сфері, народний депутат В.Скомаровський запропонував законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо запобігання ухиленню від оподаткування при ввезенні автомобілів в Україну).
При дослідженні законодавства, яке регулює цю проблему, виявилось, що підставами для пільгового оформлення автомобілів в Україні є положення п.7 ч.1 ст.8 закону «Про порядок увезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», про те, що спадщина, яка відкрита для громадянина — резидента України за кордоном, ввозиться на митну територію України без сплати податків.
З метою усунення зловживань щодо незаконного застосування зазначеного положення цього закону пропонується запровадити додаткові критерії надання пільг при ввезенні спадщини в Україну, обмежуючи її тільки випадками отримання за законом.
Крім того, за даними митниць Західного регіону України, спостерігаються зловживання при ввезенні в Україну автомобілів на пільгових умовах, передбачених ст.6 закону «Про гуманітарну допомогу».
Як гуманітарна допомога ввозиться на митну територію нашої держави значна кількість автомобілів престижних іномарок без сплати будь-яких податків.
З метою запобігання таким випадкам пропонується внести уточнення до ст.6 закону «Про гуманітарну допомогу», зазначивши, що такими автомобілями можуть бути лише спеціальні автомобілі для інвалідів, відчуження яких або користування якими за довіреністю допускається не раніше як через три роки після ввезення в Україну як гуманітарної допомоги.
Законопроект має усунути зловживання щодо уникнення від оподаткування вказаних вище авто при їх перевезенні через кордон. Але, незважаючи на такі позитивні зміни, він має і негативні сторони.
Зокрема, в законопроекті йдеться про встановлення заборони на відчуження авто та користування ним за довіреністю протягом трьох років з моменту їх ввезення в Україну.
Зазначене положення суперечить ст.41 Конституції нашої держави, яка гарантує всім громадянам рівні умови на право володіння, користування та розпоряджання своєю власністю.
До того ж у ст.321 ЦК закріплено, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні свого права власності.
У в’язницю — за спробу нагодувати родину
На сучасному етапі реалізації земельної реформи одним із найпоширеніших порушень земельного законодавства є самовільне зайняття земельних ділянок. Питання, які стосуються суті та характеру цього правопорушення, а також його правових наслідків, набувають практичної значущості й актуальності.
На розгляді у Верховній Раді перебуває проект закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» щодо відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, внесений народним депутатом С.Терещуком.
Автор пропонує доповнити КК України ст.2391, якою встановити кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Аргументацією для прийняття цього проекту є (на думку автора проекту, статистичними даними це не підтверджується) збільшення фактів таких правопорушень.
Дійсно, ст.199 КК 1960 р. передбачалась кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Проте новим КК, прийнятим у 2001 р., таке діяння законодавцем свідомо було декриміналізовано.
Також ст.356 чинного КК передбачено кримінальну відповідальність за самоправство, під дію якої цілком підпадає і самовільне зайняття земельної ділянки в разі оспорювання таких дій власником земельної ділянки за умов, якщо цими діями було заподіяно значну шкоду інтересам власника.
Відповідно до ст.212 Земельного кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам за рішенням суду без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними, а приведення земельних ділянок до придатного для використання стану, включаючи знесення споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Крім того, згідно із ч.1 ст.11 КК злочином є передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), скоєне суб’єктом злочину. Отже, однією з головних ознак злочину є суспільна небезпека, тобто властивість заподіювати шкоду встановленому в суспільстві порядку. Але саме по собі займання земельної ділянки не може заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Стаття 43 Конституції забезпечує кожному громадянинові право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. На сьогодні це право не забезпечується економічним станом країни. Значна кількість населення вишукує різні можливості для підтримання свого існування, зокрема, самовільно займає під город і земельні ділянки.
Поширеність цього діяння сама по собі не є аргументом за його криміналізацію, оскільки в умовах реальної бідності в країні проживає близько 28% населення (відповідно до Стратегії подолання бідності, затвердженої указом Президента від 15.08.2001 №637) і встановлювати кримінальну відповідальність громадян за самовільне зайняття ними земельних ділянок розміром у кілька соток, з яких годуються цілі сім’ї, є недоцільним.
Разом з тим така відповідальність була б доцільною у випадках, коли йдеться про самовільне зайняття земельних ділянок, розташованих у заповідниках, на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду тощо, тим більше, коли розміри цих ділянок вимірюються в гектарах.
Запропонований законопроект спрямований проти бідних верств населення країни. Це вже нагадує сталінські укази 40-х років минулого століття, відповідно до яких засуджували голодуючих людей на тривалі строки позбавлення волі за підібраний на полі колосок.
Зазначений законопроект у разі його прийняття нічого іншого, крім шкоди, суспільству та державі не принесе.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!