Можно ли службу в ВСУ совмещать с предпринимательством: разъяснение юристов

Часть мобилизованных в ряды ВСУ граждан в мирное время были ФЛП. Некоторые из них в свободное от службы время продолжили свою работу (специалисты сферы IT, дизайна и других направлений).

Могут ли военнослужащие ВСУ осуществлять предпринимательскую деятельность по совместительству, как этот вопрос регулируется законодательством и нужно ли закрывать ФЛП на время прохождения службы — разъяснили юристы общественной приемной УХСПЧ в Чернигове:

- Відповідно до ч. 3 ст. 39 «Про військовий обов’язок і військову службу» за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності ФОП. А в разі непровадження ними підприємницької діяльності в період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким ФОП не здійснюється.

Тобто в даному Законі немає прямої заборони виконання військовослужбовцем своїх трудових обов’язків, зокрема в режимі дистанційної праці, навпаки міститься окрема норма стосовно мобілізованих ФОП.

Проте нормами спеціального антикорупційного закону «Про запобігання корупції», а саме п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 суб’єктами, на яких поширюється дія даного закону, є також військові посадові особи ЗСУ. Це означає, що обмеження щодо суміщення та сумісництва (у тому числі заборона на зайняття іншою оплачуваною діяльністю) поширюється на військових посадових осіб Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Хто ж відноситься до військових посадових осіб ЗСУ?

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» військовими посадовими особами є військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством.

Постає наступне питання: які обов’язки слід вважати організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими? У пп. 17, 30 Роз’яснень НАЗК зазначила, що:

адміністративно-господарські функції (обов’язки) — це обов’язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо;

організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) — це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Тому можемо зробити висновок, що сумісна діяльність вважатиметься порушенням, якщо особа займає військову посаду ЗСУ (наприклад командира роти чи заступника командира роти). Сумісна діяльність не буде порушенням та дозволятиме отримувати доходи, якщо військовослужбовець не є військовою посадовою особою. На жаль, чинне законодавство не встановлює виключний перелік військових посад (або відповідні їх критерії), що дозволяють займатись підприємницькою діяльністю. Це у свою чергу може привести до зловживання контролюючими органами та вибіркового притягнення до адміністративної відповідальності.

У випадку, якщо особа є військовою посадовою особою, зайняття нею іншою оплачуваною діяльністю у вільний від несення військової служби час порушуватиме передбачене п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону обмеження та матиме наслідком адміністративну відповідальність за ст. 172 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100-8500 грн) з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

Закон і Бізнес