Оценка допустимости доказательств ввиду нарушенного права на защиту
Задержание лица без составления протокола и разъяснения права на защиту незаконно и влечет недопустимость собранных доказательств. Суды двух первых звеньев иногда не обращают на это внимание, но такие нарушения исправляет кассационная инстанция.
Необхідність роз’яснень
Затримання особи за підозрою в скоєнні злочину має бути оформлено відповідним протоколом. Крім цього особі мають бути роз’яснені права. У першу чергу потрібно мати захисника, інакше зібрані докази є недопустимими. Таку правову позицію висвітлив Касаційний кримінальний суд, переглядаючи справу за моєю касаційною скаргою.
ВС задовольнив дану касаційну скаргу, скасував ухвалу Київського апеляційного суду, якою було залишено в силі вирок районного суду, та повернув справу на новий апеляційний розгляд.
За обставинами даної справи особу було визнано винуватою та засуджено за те, що «він, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, знайшов два прозорих поліетиленових пакета, у яких знаходилась психотропна речовина «метамфетамін», яку поклав до лівої зовнішньої кишені куртки, в яку був одягнутий, тим самим придбав та почав незаконно її зберігати при собі».
Працівники поліції зупинили особу та в ході поверхневого огляду виявлено і вилучено невідому речовину, яка, згідно висновку експерта, виявилась наркотичною речовиною «метамфетамін». Працівники поліції оформили таку процесуальну дію протоколом огляду місця події. При цьому під час проведення слідчої дії, на особу в зв’язку з її затриманням було одягнуто кайданки.
Незважаючи на те, що фактично особа була затриманою, останній не роз’яснили її права, зокрема, права на захист та не залучили до участі в слідчій дії захисника.
Аргументи недопустимості
В ході судового розгляду сторона захисту стверджувала, що всі зібрані докази є недопустимими. І на це був цілий ряд підстав.
Слідча дія, а саме огляд місця події, проводилася за участі затриманої особи, якій, попри те, що вона набула прав та обов’язків підозрюваного, не було роз’яснено права на захист та не залучено для участі у слідчих діях захисника.
Окрім того, слідчим під час досудового розслідування було сфальсифіковано протокол огляду місця події. Оскільки після складання та підписання протоколу огляду місця події учасниками слідчої дії, у протокол вносилися зміни та доповнення.
Так, на досудовому розслідуванні слідчий, обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу особі у вигляді цілодобового домашнього арешту, надав слідчому судді Дніпровського районного суду м.Києва протокол огляду місця події. Його засвідчену копію захисником було витребувано в порядку ст.93 Кримінального процесуального кодексу та надано суду першої інстанції. З дослідженої в ході судового розгляду засвідченої судом копії протоколу вбачається, що станом на момент звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу, у наданому слідчим протоколі огляду місця події в розділі «вилучене», будь-які відомості були відсутні.
Натомість наданий під час судового провадження прокурором цей же протокол огляду місця події, в графі «вилучене» вже містив фактичні дані про те, що в ході проведення слідчої дії вилучено пакет №1 та пакет №2. Наведене свідчить про те, що органом досудового розслідування було сфальсифіковано протокол огляду місця події, шляхом внесення до нього нових фактичних даних, після його складання та підписання усіма учасниками слідчої дії.
Також протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки в судовому засіданні свідок, який брав участь у слідчій дії у якості понятого, категорично заперечив факт підписання ним протоколу та прийняття участі у цій процесуальній дії.
У протоколі огляду місця події не було відображено відомостей щодо усіх учасників слідчої дії, які брали в ній участь.
А СDR-диск з написом «Додаток до протоколу огляду місця події» не відповідає вимогам ст.105—107 КПК. Оскільки не є оригінальним технічним носієм інформації, що підтвердив в судовому засіданні сам прокурор, зазначивши: «Наданий на дослідження в ході судового розгляду СDR-диск як додаток до протоколу ОМП не є оригінальним примірником носія технічної інформації, а являється копією. Після проведення цієї слідчої дії, SD-карта, яка є оригінальним носієм технічної інформації використовувалась слідчими у інших кримінальних провадженнях, з метою фіксування інших процесуальних, слідчих дій».
Протокол огляду місця події є недопустимим доказом у зв’язку з тим, що слідчий фактично провів обшук особи, без складання відповідного протоколу затримання, що серед іншого забороняється до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, завуалювавши цю слідчу дію під огляд місця події, з метою надання їй видимості законності, тому обшук останнього був проведений із грубим порушенням норм КПК.
Досудове розслідування та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснювалося неуповноваженими особами, оскільки у порушення ст.37, ст.39, ст.214 КПК суду не було надано постанов про створення групи слідчих та про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні. А тому зібрані в його ході докази є недопустимими.
Оцінка доводів
Наведені стороною захисту аргументи були частково відхилені, а частково проігноровані Дніпровським районним судом м.Києва. Як наслідок, особу було засуджено до 4 років позбавлення волі. Київський апеляційний суд також відхилив аргументи сторони захисту щодо недопустимості зібраних у справі доказів, залишивши в силі вирок суду першої інстанції.
Захисник та засуджений звернулися до ВС із касаційними скаргами, в яких посилались на істотне порушення судами норм кримінального процесуального закону.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, ККС погодився з доводами сторони захисту та вказав, що всупереч вимогам ч.5 ст.208 КПК протокол про затримання особи складено не було, процесуальних прав особі не роз’яснено. Наявний у справі протокол роз’яснення права на захист особі, датовано лише 17.05.2019, тобто фактично більше ніж через 2 місяці з дати його затримання.
Колегія суддів у постанові зазначила, що ці, а також інші доводи сторони захисту потребують належної перевірки, оскільки ухвала апеляційного суду свідчить про те, що апеляційний розгляд було здійснено формально.
Отже, ВС вкотре наголосив на тому, що особа є затриманою з того моменту, коли вона через силу зобов’язана залишитись поряд з уповноваженою особою й складання протоколу затримання, роз’яснення прав затриманій особі та забезпечення їй права на захист є обов’язковим.
Аналогічні рішення
Попередньо таку позицію ВС підтримав і в ряді інших рішень. Так у постанові від 21.01.2021 у справі №756/8425/17 зазначено, що відповідно до ст.209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою особою.
Таким чином, обставини конкретної справи свідчать, що особа була фактично затримана, однак усупереч вимогам ч.5 ст.208 КПК протоколу про його затримання не було складено і процесуальних прав не роз’яснено.
Допущене порушення є істотним і за відсутності оформленого відповідно до ч.3 ст.208 КПК протоколу обшуку затриманої особи слугувало для апеляційного суду безперечною підставою для поставлення під сумнів законності протоколу огляду місця події, на якому вирішальною мірою ґрунтувалося обвинувачення.
Крім того, з урахуванням установлених процесуальних порушень, факту недодержання конституційних прав і свобод людини суд апеляційної інстанції, керуючись ст.87 КПК, умотивовано визнав також недопустимими решту доказів сторони обвинувачення, які є похідними від згаданого протоколу огляду місця події.
В іншій постанові, від 12.02.2020 (справа №489/6249/17), колегія суддів вказала, що спростовуючи доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі про те, що на момент проведення обшуку особа не мала жодного процесуального статусу, а після повідомлення про підозру була забезпечена захисником і перекладачем, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що обшук проводився за її участю. При цьому особу фактично вже було затримано, вона перебувала у кайданках, не могла вільно пересуватися, була під наглядом працівників поліції.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК підозрюваним є не лише особа, якій повідомлено про підозру, але і особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Під час обшуку підозрюваний, який перебував у кайданках, тобто вже був фактично затриманим, повідомляв, що не розуміє мову кримінального судочинства і потребує перекладача, однак слідчий не забезпечив участі захисника і перекладача під час проведення вказаної слідчої дії, тому суди обґрунтовано визнали недопустимими всі докази, здобуті з порушенням права на захист.
Ще в одній постанові, від 4.06.2020 (справа №744/499/19) зазначено, що відповідно до ст.209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Суд першої інстанції, враховуючи як допустимий доказ протокол огляду місця події від 9.07.2018, не дав належної правової оцінки тому, що жодної події, пов’язаної з викраденням у потерпілого велосипеда, на території поліційного відділку не відбулося. Тож особа на момент проведення цієї слідчої дії була фактично затриманою за підозрою у скоєнні злочину, проте її право на захист не було забезпечено.
Крім того, усупереч вимогам КПК, слідчий жодних процесуальних документів про затримання особи та про вилучення у нього предмету злочину не склав, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції при аналізі доказу — протоколу огляду місця події, на що обґрунтовано покликалась сторона захисту під час судового провадження.
За таких обставин вирок суду першої інстанції не можна вважати обґрунтованим, вмотивованим і таким, що відповідає вимогам ст.370 та ст.374 КПК, а тому він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
***
Отже, складання протоколу є обов’язковим під час затримання особи. Водночас уповноважена особа, яка здійснила таке затримання, зобов’язана роз’яснити затриманому всі процесуальні права, зокрема право на правову допомогу. Затримання без протоколу, нероз’яснення прав особі, незабезпечення їй захисника під час проведення за її участю слідчих процесуальних дій є порушенням фундаментального права особи на захист та тягне за собою визнання недопустимими доказів, зібраних у ході проведення таких дій.
Як правило, правоохоронці в момент затримання особи не особливо переймаються дотриманням процесуальних вимог, що створює проблеми для обвинувачення.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!