Как отечественная Фемида невольно помогает мошенникам шантажировать владельцев недвижимости
Квартирный вопрос портит жителей разных столиц. А элитная недвижимость в центре города портит еще быстрее. Особенно если рейдерские сделки с ней приносят неплохие деньги, но не завершаются реальным тюремным сроком. Пока что…
Квартира в заручниках
Напевне, ніхто б не хотів одного ранку прокинутися і дізнатися, що його квартира чи офіс уже продані комусь іншому. І у двері стукає новий власник з вимогами звільнити житлову площу.
Проте вітчизняне законодавство та неповоротка судова система, на жаль, не виключають такого сценарію. Якби це була поодинока ситуація, то можна було б усе списати на випадковість, але два в одній новобудові — це вже схоже на тенденцію. Ба більше — на відпрацьовану схему, в якій задіяні іноземці, ріелтори та уповноважений держави — нотаріус.
Для початку трохи фабули. Два роки тому громадянин Німеччини придбав нібито у власника престижну нерухомість— квартиру в новобудові загальною площею майже 660 м2 та машиномісце на Печерську. Як свідчить рішення Печерського районного суду м.Києва у справі №757/39973/19-ц, відповідні договори посвідчив нотаріус Микола Косенко. У подальшому він доводитиме, що перевірив паспорт та особистість продавця. Тобто бачив на власні очі людину, котра значилася в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як директор товариства. Адже власником нерухомості значилася саме юридична особа.
Того ж дня цей самий громадянин ФРН укладає ще один договір — іпотечний, аби нотаріус мав підстави для накладання заборони на відчуження активів. Причому гроші в кредит дає не банківська установа (яку навряд чи вдалося б ошукати підробленими документами), а фізична особа. Нотаріуса й це не наполохало. Хоча схема — більш ніж прозора з огляду на можливе шахрайство.
Далі, звісно, товариство дізналося про посягання на свою власність, і подало до суду позов із вимогами визнати всі договори купівлі-продажу недійсними, витребувати майно та скасувати записи про державну реєстрацію прав.
У межах кримінального провадження, що було ініційоване паралельно, провели почеркознавчу експертизу. З’ясувалося очевидне: підписи на договорах та актах приймання-передачі виконані невідомо ким, але точно не директором. До того ж, за статутом він мав отримати погодження від загальних зборів, але був підроблений і протокол про таке рішення. Але і на це нотаріус уваги не звернув. Або заплющив чимось очі.
Набувач із-за кордону
Тепер поглянемо на цю ситуацію з погляду пересічної логіки, аби зрозуміти, у чому ж полягає сенс такої оборудки, а також які ролі відведені її співучасникам.
Перша дійова особа — покупець із-за кордону. Ну, добре, захотів громадянин Німеччини вкластися в нерухомість, але ж навіщо ще й кредит брати на теренах України, якщо вдома і дешевше і безпечніше?! Тим більше, що в деяких публікаціях щодо цієї ситуації його називають «інвестором з досвідом, який давно вкладає гроші в українську нерухомість».
Вочевидь, досвідчений гравець ринку мав принаймні пересвідчитися, що купує не кота у мішку! Проте, як свідчить подальший розвиток подій, реальний власник подбав про безпеку своєї нерухомості й до приміщення самозванців не пустив. Тут би громадянину ФРН замислитися, чи не намагаються його ошукати? Та він був, схоже, настільки довірливою людиною, що повірив на слово ріелторам і погодився ризикнути кількома сотнями тисяч доларів заради… Чого?
З ухвали про арешт нерухомості стає відомо, що вартість чужої власності, яку намагалися захопити рейдери, оцінили у 7,925 млн грн. Якщо поділити на площу, то вийде менш ніж по $450/м2. У новобудові. На Кловському узвозі. У 2019 році. Хтось повірить, що директор товариства, перебуваючи у здоровому глузді, підпише такий договір?!
Але й після цього нібито покупець намагався в суді довести, що є добросовісним набувачем. Проте суд нагадав, що «набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, ужив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з’ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника».
Тож у суду сумніви виникли, а у нотаріуса — ні. Та й у кредитора, який дав гроші під заставу щойно придбаного майна, мали б виникнути підозри, чи не залишиться він і без грошей, і без квартири.
Ставка на тяганину
Отже, якщо прийняти на віру, що всі дійові особи зустрілися випадково, то, виходить, всі вони були і наївними ,і довірливими. Яких легко ошукати. Натомість, зовсім інше вимальовується складається, якщо вважати їх пазлами однієї мозаїки. Але з якою метою це робиться?
Відповідь на це питання може бути тільки одне: помотати нерви та спробувати стягнути із справжнього власника якусь «копійчину» за те, аби визнати позов. Така собі форма заручництва. Тільки в неволі утримується не людина в кайданках, а нерухомість в обтяженні.
Доки тривають суди і неповоротка судова система відновлює законні права власника, він не може отримати зиск від своєї власності — ні здати в оренду, ні дійсно продати. І не за $450.
Справжній власник пішов судовим шляхом. Дві інстанції прийняли очевидні з погляду букви закону рішення. Зокрема, наголосивши: «навіть за умови добросовісності Особи 1 у набутті у власність вказаної квартири, наявні визначені ст.388 Цивільного кодексу підстави для витребування квартири з чужого незаконного володіння відповідача, у зв’язку з тим, що вказаний об’єкт нерухомого майна вибув з володіння власника ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» поза його волею».
Так, можна було б дочекатися вироку в кримінальній справі (провадження №*06069), але це також час і втрачені гроші. Хоча правоохоронці все ж доволі заповзято розслідують цю схему і невдовзі таки знайдуть усіх осіб, причетних до псевдопродажу, що і не складно зробити.
До речі, як зазначив суд, спростовуючи аргументи представників відповідачів, відсутність вироку не перешкоджає визнати висновок експерта належним та допустимим доказом в межах цивільної справи. І нагадав, що аналогічної правової позиції дотримується Касаційний цивільний суд (постанова ВС від 5.02.2020 у справі №461/3675/17 та від 11.10.2018 у справі №761/12898/16-ц).
Прецедент захищеності
Здавалося б, справедливість бере гору. Проте розрахунок у «піратів» був саме на судову тяганину. Адже наразі справа дійшла до касаційної інстанції. А там інших проваджень — хоч греблю гати…
І хтозна, скільки ще квартир та офісів можуть потрапити у заручники до цих спритників, доки у ВС дійдуть руки до констатації очевидного. А, оскільки саме судова тяганина і є тим важелем, за допомогою якого з власників витягують гроші, цими ж схемами можуть захотіти скористатися й інші — іноземні громадяни, нотаріуси, ріелтори.
Натомість прецедент від ВС створить певний запобіжник від «піратів» для інших власників. Саме у цьому і полягає завдання правосуддя. І, можливо, змусить законодавця подумати над тим, до яких наслідків здатна призвести диджиталізація та розширення кола осіб, що мають доступ до реєстрів.
Знову ж таки: кримінальне провадження урешті-решт настигне правопорушників. Але зараз час грає саме на них. А разом з ним мимоволі й ВС.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!