Сам факт совершения противоправных действий в общественном месте в присутствии посторонних лиц не дает достаточных оснований для квалификации их как хулиганства. Такое заключение сделал ВС в постановлении №140/2272/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
30 червня 2021 року м.Київ №140/2272/17
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — БУЛЕЙКО О.Л.,
суддів: КОВТУНОВИЧА М.І., ФОМІНА С.Б. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шеремет Г.А., який діє в інтересах засудженого Особи 1, на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 11.09.2020 та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21.01.2021, касаційну скаргу захисника Головенка Є.В., який діє в інтересах засудженого Особи 2, на вирок Немирівського райсуду від 11.09.2020 та ухвалу ВАС від 21.01.2021 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020240000344, за обвинуваченням Особи 1, громадянина України, Інформація 1, уродженця с.Роги Маньківського району Черкаської області, який проживає за Адресою 1, згідно ст.89 Кримінального кодексу раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК.
Особи 2, громадянина України, Інформація 2, уродженця с.Роги, який проживає за Адресою 2, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Немирівського райсуду від 11.09.2020 Особу 1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК і призначено йому покарання у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі, Особу 2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК і призначено йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
Строк відбуття покарання Особи 1 та Особи 2 ухвалено рахувати з дня звернення вироку до виконання.
До набрання законної сили вироком запобіжний захід обвинуваченим ухвалено не обирати.
ВАС ухвалою від 25.01.2021 вирок Немирівського райсуду від 11.09.2020 змінив.
Початок строку відбування покарання у вигляді обмеження волі Особи 1 та Особи 2 постановлено рахувати з дня прибуття і постановки їх на облік у виправному центрі.
У решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком Особу 1, та Особу 2 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 2.07.2017, близько 18:00 год., рухаючись по вул. Шевченка в с.Боблів Немирівського району Вінницької області, зустріли раніше знайомого їм Особу 3 . Після чого Особа 2, маючи намір на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи особливу зухвалість, з надуманих спонукань, безпідставно, з метою самоутвердження за рахунок приниження Особи 3, розпочав із ним суперечку. У ході якої з хуліганських спонукань умисно штовхнув два рази руками Особу 3, в область грудей, а потім наніс один удар правою рукою в область щелепи зліва. Діючи з метою самозахисту Особа 3, у відповідь наніс Особі 2, один удар долонею лівої руки в область щелепи з права, але останній не припинив своїх хуліганських дій, тому Особа 3, наніс йому ще один удар долонею правої руки в область носа. Особа 1, побачивши неправомірні дії свого брата Особи 2, вирішив діяти спільно із ним, після чого підійшов до Особи 3, та безпідставно наніс останньому один удар в область спини з правого боку. В результаті нанесеного удару Особа 3, упав на землю обличчям донизу. В цей час Особа 1, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою самоутвердження за рахунок приниження інших наніс Особі 3, два удари ногами по ребрах. У подальшому останній почав підніматись на ноги та з метою самозахисту наніс Особі 1, один удар кулаком в око. В цей час Особа 2, наніс Особі 3, один удар коліном по ребрам, в результаті чого останній упав на землю, а Особа 1, наніс йому один удар долонею по голові, після чого Особа 2, наніс ще один удар ногою в груди. У подальшому Особа 1, та Особа 2, нанесли Особі 3, ще близько 10 ударів руками та ногами в голову. Після чого Особа 2, схопив Особу 3, за шию та почав душити, з метою самозахисту останній наніс Особі 2, один удар коліном в голову. В цей час Особа 1, наніс Особі 3, один удар ногою в голову.
У подальшому Особа 1, спільно із Особою 2, нанесли ще близько п’яти ударів в голову Особі 3.
Своїми хуліганськими діями Особа 1, та Особа 2 завдали Особі 3, легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шеремет Г.А., посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, істотні порушення кримінального процесуального закону, просить судові рішення судів попередніх інстанцій щодо Особи 1 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Захисник вважає, що суд першої інстанції, призначаючи реальне покарання, порушив ч.3 ст.22 Кримінального процесуального кодексу, взявши на себе функцію сторони обвинувачення та призначивши покарання, яке не просила сторона обвинувачення, вийшов за межі своїх повноважень.
Суд апеляційної інстанції, на думку захисника, допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, розглянувши справу за відсутності потерпілого та його законного представника.
Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставин кримінального правопорушення, дійшовши помилкового висновку про наявність в його діях складу хуліганства. Натомість, на думку захисника, в діях Особи 1 є склад злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК.
Захисник зазначає, що покарання, призначене Особі 1 з порушенням стст.50, 65 КК.
У касаційній скарзі захисник Головенко Є.В. посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність просить судові рішення судів попередніх інстанцій щодо Особи 2 змінити. Перекваліфікувати дії Особи 2 з ч.2 ст.296 КК на ч.1 ст.125 КК. Особу 2 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК на підставі ст.49 КК у зв’язку із закінченням строків давності. На підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК кримінальне провадження за обвинуваченням Особи 2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК, закрити.
Зазначає про недоведеність поза розумним сумнівом винуватість Особи 2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК.
На думку захисника, судом апеляційної інстанції не враховано практику Верховного Суду, не правильно кваліфіковано дії Особи 2 <…>.
Мотиви Суду
Потерпілий Особа 3 у суді першої інстанції стверджував, що конфлікт між ним та обвинуваченими виник через дівчину, удари наносили один одному. Свідок Особа 5 надав суду показання, що він йшов від свого товариша, бачив Особу 1 та Особу 2, які сварилися з Особою 3, бійки між ними не бачив. Свідок Особа 6 надала суду показання, що сусідка зателефонувала до мами, повідомила, що б’ють Особу 3 . Коли прийшла, то вже бійка закінчилася, сказали, що впали з мотоцикла. Дані обставини підтверджують і засуджені Особа 1 та Особа 2, які стверджували, що завдавали ударів потерпілому з мотивів особистої неприязні, через ревнощі до дівчини.
Дані про те, що засуджені грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю у матеріалах справи відсутні. Між тим, суд дії Особи 1 та Особи 2 кваліфікував як хуліганство.
Не погодившись з вироком захисники Особа 4 та Особа 8 подали апеляційні скарги з вимогою змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.2 ст.296 КК на ч.1 ст.125 КК.
За приписами стст.404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов’язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі за необхідності — і шляхом повторного дослідження доказів.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст.419 КПК цей суд зобов’язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
Під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг сторони захисту, доводи яких є аналогічними доводам касаційних скарг, зазначив, що висновки суду про винуватість засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів зібраних у кримінальному провадженні, що не відповідає матеріалам кримінального провадження. Поза увагою суду залишилось наявність особистих неприязних стосунків між засудженими та потерпілим, що було підтверджено у судовому засіданні наданими доказами. Відтак висновки апеляційного суду, що про хуліганський мотив дій обвинувачених свідчить відсутність у них до цього з потерпілим будь-яких особистих неприязних відносин, на думку колегії суддів ВС, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що безпосереднім об’єктом кримінально-правової охорони за ст.296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров’я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об’єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані законом цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст.296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об’єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Для юридичної оцінки діяння за ст.296 КК обов’язковим є поєднання ознак об’єктивної сторони цього злочину у вигляді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб’єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства. Зазначений висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 3.07.2019 у справі №288/1158/16-к.
Не врахувавши вимоги закону та встановлені фактичні обставини в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд, навівши вищенаведену усталену судову практику, звертаючи увагу виключно на те, що в ході кримінального провадження в суді першої інстанції Особа 1 та Особа 2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК, що їм інкримінується, визнали повністю, щиро покаялися у вчиненому. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, у кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними. Зазначене узгоджується з правовою позицією ВС, викладеною постанові від 20.04.2021 у справі №594/599/18. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, чого не було встановлено судом у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність у діях Особи 2 та Особи 1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК.
За таких обставин колегія суддів ВС вважає, що апеляційним судом допущено неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою постановлення у справі незаконного рішення, у зв’язку з чим ухвала апеляційного суду на підставі п.2 ч.1 ст.438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги захисників — задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, усунути допущені порушення, та з урахуванням доводів викладених у апеляційній та касаційній скаргах ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги захисників Шеремет Г.А. та Головенка Є.В. на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 11.09.2020 та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21.01.2021 щодо Особи 1 та Особи 2 задовольнити частково.
Ухвалу ВАС від 21.01.2021 щодо Особи 1 та Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!