Судья Верховного Суда Украины Василий Гуменюк:

«Это не личный спор, а вынужденное обращение судей за защитой от произвола чиновников»

После очередной судебной реформы Украина получила новый Верховный Суд, а представители «старого» Верховного Суда Украины — неопределенность статуса. Впрочем, судьи ВСУ не сдались и добились победы в Страсбурге. «ЗиБ» поинтересовался у одного из инициаторов обращения в Европейский суд по правам человека Василия Гуменюка, доволен ли он результатом и рассчитывает ли на то, что решение в пользу судей ВСУ будет выполнено государством.

— Василю Івановичу, ви довго чекали цього рішення. Чи задоволені особисто та чи відчуваєте, що справедливість перемогла?

— Наші заяви ЄСПЛ прийняв до розгляду в червні 2019-го, а 22 липня 2021 року було оголошено рішення. Чи відчуваю я задоволення та торжество справедливості після ухвалення рішення? Можу пояснити так, що, безперечно, справедливість відіграє важливу роль у нашому житті. Проте для мене важливішим є захист принципів функціонування судової влади й особливо суддів при зміні виконавчої, законодавчої гілок влади чи обрання нового Президента.

Прочитавши рішення, ви зрозумієте, що це не особистий спір Василя Гуменюка про відшкодування шкоди, а вимушене звернення по захист конституційного ладу, професійних суддів від свавілля окремих посадових осіб. Сподіваюся, що це рішення, як і рішення від 9.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України», стане у подальшому дороговказом для проведення судової реформи та інструментом захисту прав та інтересів суддів і державних службовців, які працюють у період реформ.

— Статистика виконання рішень ЄСПЛ у нашій країні, на жаль, не на найвищому рівні. Які кроки, на вашу думку, мали б зробити парламентарі та які фактично можуть зробити?

— Щодо виконання рішень Євросуду, то підходи держави до цього питання досить мотивовані. Ми маємо закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV. У ст.2 цього нормативно-правового акта передбачено, що рішення є обов’язковим для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А от в ст.16 закону передбачено відповідальність за невиконання чи неналежне виконання рішення.

У разі ж невиконання чи неналежного виконання рішення ЄСПЛ винні службові особи, до повноважень яких належить виконання, несуть адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність, передбачену законами України.

Наприклад, у ч.4 ст.382 Кримінального кодексу передбачено: «Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України — карається позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років».

Законодавча база держави є достатньою для того, щоб рішення Євросуду виконувалося належним чином.

ЄСПЛ установив, що в результаті «остаточних та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» 2016 року заявникам фактично було заборонено виконувати свої функції, що має місце до цього часу попри те, що КС у своєму рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 підтвердив їхні повноваження. Парламент же після рішення КС створив робочу групу й напрацював законопроекти з приводу реалізації висновків конституціоналістів.

На мій погляд, так само як і моїх колег по ВСУ, проект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№5456) є найближчим до позиції рішень КС та ЄСПЛ. Тому із ситуації, яка склалася, одним з виходів є ухвалення цього проекту як закону.

Проте зареєстровано альтернативний законопроект №5456-1, який не відповідає жодному рішенню — ні страсбурзькому, ні українському. Але тим самим блокується розгляд у Верховній Раді основного проекту.

Ми говорили вже про кримінальну відповідальність за невиконання рішень Євросуду та КС. Однак після того, як останній ухвалив своє рішення, минуло більше року, а питання так і не вирішили.

— На вашу думку, €5000 — це достатня компенсація за порушення конвенційних гарантій? Якщо ні, то яка компенсація повинна бути?

— Компенсаційні витрати та розмір відшкодування моральної шкоди Євросуд установлює за власною методикою. В одних випадках, наприклад, Суд зазначає, що достатньою сатисфакцією буде сам факт ухвалення рішення на користь заявника. В інших — визначає розмір відшкодування, наприклад у кримінальному провадженні, до €100 тис., хоча існують випадки й більшої компенсації — у €300 тис. Тому оцінювати розмір компенсації за моральну шкоду нам не доводиться.

Ми, як заявники, не наводили аргументів щодо наших моральних і фізичних страждань. А Суд, з огляду на наші заяви, у п.60 рішення зазначив, що спір стосувався не винагороди, а нездатності виконувати свої повноваження судді, що безпосередньо впливало на професійний розвиток заявників, а також можливість налагоджувати стосунки з іншими.