Недопустимая допустимость

Может ли апелляционный суд давать доказательствам другую оценку, чем первая инстанция?

Когда исследуешь судебную практику признания доказательств недопустимыми, кажется, что по этому поводу судьи уже сказали все, что могли. Впрочем, такое впечатление возникает только на первый взгляд. Если присмотреться, то становится понятно: баталии по этому вопросу будут продолжаться вечно.

Одне порушення тягне за собою десятки

Ольга Булейко з Касаційного кримінального суду стала спікером чергового вебінару, який Верховний Суд провів разом з Асоціацією правників України та Асоціацією розвитку суддівського самоврядування. Цього разу йшлося про судову практику ККС щодо визнання доказів недопустимими.

О.Булейко розпочала з принципу безпосередності дослідження доказів судом. Адже, попри фундаментальність цієї засади, порушення, до того ж грубі, усе-таки трапляються. У постанові від 27.06.2019 у справі №235/6552/15-к ВС розглядав касаційну скаргу, де ставилось питання, що судом апеляційної інстанції безпосередньо не були дослідженні докази, але ухвалено рішення про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення нового.

«Верховники» скасували таке рішення апеляційного суду та направили справу на новий розгляд до апеляційної інстанції. У даному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції дослідив лише письмові докази. А от покази свідків не заслухав. Водночас дав іншу оцінку доказам, ніж суд першої інстанції.

У ВС зазначили, що недотримання засади безпосередності в дослідженні доказів приводить до порушення інших принципів кримінального провадження, наприклад принципу презумпції невинуватості, права на справедливий судовий розгляд, свободу подачі доказів тощо. Спрощення такої процедури не є допустимим.

Таким чином, виходячи із принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі був давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено при апеляційному перегляді.

Принцип диспозитивності

Доповідачка розповіла про справу, де вироком суду, який апеляційною інстанцією залишений без змін, особу, яка обвинувачувалася за ч.2 ст.286 «Порушення правил безпеки дорожнього руху…» Кримінального кодексу, виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення особою даного правопорушення.

Прокурор подав касацію, оскільки уважав, що в ході розгляду кримінального провадження сторона захисту самостійно не обстоювала своєї правової позиції, а збирала докази через заявлення клопотань суду. На думку прокурора, це є недопустимим.

ККС дійшов висновку, що в даному провадженні засаду диспозитивності було дотримано. Сторонам були забезпечені рівні можливості у здійсненні своїх процесуальних прав, зокрема щодо звернення з клопотаннями про допит свідків, витребування документів, проведення певних процесуальних дій.

Відповідно, розгляд та задоволення всіх клопотань не може вважатися порушенням порядку формування доказів і не свідчить про їх недопустимість. Адже фактичні дані на користь захисту були отримані в змагальній процедурі. Такий висновок міститься у постанові ВС від 7.07.2020 у справі №632/313/16-к.

Передоручення слідства

О.Булейко також зосередила увагу на питанні недопустимості доказів, отриманих із порушенням правил підслідності, передбачених у ст.216 Кримінального процесуального кодексу. Зокрема, вона навела як приклад постанову об’єднаної палати ККС від 24.05.2021 у справі №640/5023/19 (див. «Контрольоване викрадення», «ЗіБ». — Прим. ред.).

У цьому рішенні «верховники» зробила висновок, що в разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснити досудове розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст.216 КПК, то зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матимуть місце недотримання належної правової процедури та порушення вимог стст.214, 216 КПК. Наслідком недотримання таких гарантій є визнання доказів, одержаних у ході такого досудового розслідування, недопустимими. Адже їх можна вважати зібраними неуповноваженими особами чи органом у конкретному кримінальному провадженні з порушенням установленого законом порядку.

Суддя наголосила, що суд має здійснити перевірку постанови, ухваленої прокурором на підставі щодо зміни підслідності у разі неефективного розслідування справи органом. Тож у результаті перегляду справи рішення суддів попередніх інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Місце вирішує все

Доповідачка також розповіла про досить поширений серед правоохоронців спосіб проводити слідчу дію до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Так, у справі №236/2029/16-к ВС сказав своє слово щодо подібних зловживань.

Судом першої інстанції особа була визнана невинуватою у зберіганні наркотиків та виправдана через недоведеність наявності складу злочину в її діях. У касаційній скарзі прокурор ставив питання про безпідставність визнання судом окремих доказів обвинувачення недопустимими. Він також ратував, що суд не дав належної оцінки деяким доказам.

Утім, у ВС на його аргументи не пристали, адже обвинувачення повністю ґрунтувалось на результатах огляду місця події. Відповідно до протоколу місцем події було приміщення службового кабінету відділення поліції.

Доповідачка нагадала, що огляд, дійсно, є єдиною невідкладною оперативною дією, яка може бути проведена до внесення відомостей до ЄРДР. Утім, підставою для його проведення є інформація про скоєння злочину, зафіксована в певній процесуальній формі. Без таких даних навіть огляд не допускається.

У матеріалах даного кримінального провадження були відсутні будь-які дані, які стали б підставою для проведення огляду місця події у службовому кабінеті. А відомості до ЄРДР були внесені лише після та на підставі даних, які були отримані за його результати.

Саме тому суд першої інстанції дійшов висновку, що слідчий фактично здійснив огляд не за місцем події. Відповідну позицію підтримав і ВС. Адже здобуття доказів у результаті огляду місця події без обґрунтованої на те підстави не може свідчити про законність такої процедури.

Тож, аби зробити процес чистим, О.Булейко порадила завжди читати судову практику та пам’ятати про основоположні гарантії та принцип верховенства права.