Вместо разрешения спора по сути в КАС изменили юрисдикцию и закрыли дело
Несогласованность позиций Верховного Суда в очередной раз завела в правовой тупик. Выбрав более «удобное» постановление Большой палаты ВС, кассационная инстанция решила не исследовать управленческих решений, а самоустраниться от рассмотрения спора по существу.
Три адміністративні кола
Відразу 7 представників Касаційного адміністративного суду — Микола Гімон, Лариса Мороз, Анна Бучик, Альберт Єзеров, Сергій Чиркін, Лариса Тацій та Ігор Желєзний — стали фігурантами одного дисциплінарного провадження.
Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відреагувала на скаргу щодо затягування «верховниками» розгляду справи №826/17484/16. Скаржник стверджував, що законники не вжили жодних заходів щодо її розгляду в рамках установлених строків, а троє з них ще й порушили присягу, «заплямувавши звання судді та авторитет правосуддя».
У 2016 році позивач звернувся до КАС із позовом проти Міністерства юстиції та Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при цьому міністерстві. Третіми особами виступали державний реєстратор і Рада адвокатів м.Києва.
Річ у тім, що 5 років тому реєстратор зареєстрував позивача керівником РАК, проте такі дії були оскаржені до міністерства. Мін’юст задовольнив скаргу, скасувавши реєстраційні дії. Згодом було звернення до Окружного адміністративного суду столиці, аби визнати протиправним і скасувати висновок комісії та наказ міністерства.
ОАСК задовольнив скаргу частково, скасувавши лише наказ. Суд дійшов висновку, що наказ фактично скасував офіційне засвідчення державою факту зміни керівника ради адвокатів на позивача та змінив його статус. Тобто він безпосередньо стосується позивача, порушує його права та інтереси щодо реалізації рішення конференції адвокатів про обрання його головою РА та виконання повноважень керівника.
Апеляційний адміністративний суд погодився з першою інстанцією та залишив постанову без змін. Тоді позивач, РАК і Мін’юст звернулися до КАС. Провадження потрапило до суддів М.Гімон, Л.Мороз і А.Бучик.
До А.Єзерова, С.Чиркіна та І.Саприкіна справа потрапила у зв’язку зі зміною спеціалізації. Згодом позивач просив передати провадження до ВП ВС через порушення предметної юрисдикції попередніми інстанціями. КАС до ВП ВС справу не передав, проте й у закритті провадження відмовив.
Історія закінчилася тим, що ВС задовольнив касаційні скарги частково, скасувавши постанову ОАСК й ухвалу КААС і закривши провадження.
Таким чином, як констатувала ТДП, справа перебувала в провадженні першого складу 1 рік і 3 місяці, замість законних 60 днів, другий склад розглядав її майже 5 місяців, а третій — близько місяця. Та, як виявилося, претензії до суддів від дисциплінарного органу ґрунтувалися не тільки на порушенні ними розумних строків розгляду.
Інша юрисдикція як вихід
Судді А.Бучик і М.Гімон у письмових поясненнях виправдовувалися надмірним навантаженням, Л.Мороз зазначала, що не була суддею-доповідачем, тож не мала можливості призначати справу до розгляду, а А.Єзеров та С.Чиркін посилалися на об’єктивні причини — подані учасниками клопотання.
ТДП не зважила на такі виправдання, причини тривалого розгляду вирішили з’ясувати детальніше. Як виявилося, колегія суддів КАС у складі С.Чиркін, І.Желєзний, Л.Тацій, закриваючи провадження, у мотивувальній частині зробили висновки, що спір наближений до спорів, пов’язаних з діяльністю чи припиненням діяльності юридичної особи, а тому має розглядатися за правилами господарського судочинства.
У КАС уважали, що позивач і третя особа з’ясовували легітимність і правомірність рішення органу адвокатського самоврядування, тож участь державного реєстратора, з діями якого не згодна третя особа, та оцінка Мін’юстом його дій не змінюють характеру провадження. Мовляв, це спір про право.
Судді посилалися на позицію ВП ВС у справі №826/16500/17. У ній столична кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури позивалася з приватним нотаріусом, вимагаючи скасування реєстраційних дій, і ВП дійшла висновку, що участь державного реєстратора як відповідача не змінює характеру спору на публічно-правовий.
Однак у ВРП вирішили, що теж можуть висловлюватися щодо юрисдикції спорів, зауваживши, що державний реєстратор є суб’єктом владних повноважень. Тож захист прав і повноважень від порушень з його боку — завдання адміністративного судочинства. Спір, що стосується здійснення владних управлінських функцій, явно належить до адміністративної юрисдикції.
Тобто спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб’єкта, лежить в адміністративній площині, а не господарській, як уважала колегія суддів.
Позивач наголошував, що в позові взагалі не йшлося про внесення змін до відомостей про юридичну особу та визнання його головою РАК. Обирати керівника ради може тільки конференція адвокатів. Мовляв, він скаржився на порушення міністерством законодавчих норм і процедури розгляду скарг реєстратором. Мовляв, той не повідомив про дату та час розгляду скарги, не ознайомив з її матеріалами та змістом і позбавив права на надання пояснень по суті скарги та додаткових доказів.
За таких обставин не зрозуміло, чому законники дійшли до висновку про існування спору між позивачем і третьою особою, зазначає ДП. У справі був відсутній спір про право, а мали б досліджуватися владні, управлінські рішення та дії відповідача.
«Безуспішне звернення»
Проте, оскільки постанова КАС є остаточною та не підлягає оскарженню, судді С.Чиркін, І.Желєзний і Л.Тацій не вирішили справи по суті, а, закривши провадження, фактично не залишили позивачу жодного способу захисту його порушеного права. Скаржник навіть подавав заяву про відмову від касаційної скарги повторно, однак судді просто її не розглянули. У результаті після того, як розгляд справи тривав більш як 3 роки, змінили предмет позову й просто закрили провадження, залишивши спір невирішеним.
С.Чиркін переконаний, що позов розглянули з дотриманням усіх вимог, натомість скаржник не погоджується з висновками постанови ВП ВС, на яку спиралася колегія суддів, закриваючи справу. А самі доводи скарги щодо відсутності мотивів прийняття вказаного рішення безпідставні. Л.Тацій та І.Желєзний у поясненнях просто зазначили, що незгода із судовим рішенням — не підстава для дисциплінарної відповідальності.
Проте ТДП прирівняла закриття провадження до «безуспішного звернення» й недосягнення мети правосуддя. Мовляв, Європейський суд з прав людини вважає такі дії аналогічними відмові в здійсненні правосуддя.
Утім, цей спір між представниками ВРП і ВС теж ще не завершений, оскільки палата тільки відкрила провадження. Яким буде її висновок — покаже час. Якщо судді не погодяться з ним та не зможуть домогтися його скасування, то справа потрапить до… КАС, і коло замкнеться.
Материалы по теме
Можно ли не наказывать водителя с не очень высоким содержанием алкоголя в крови— заседание ПДП ВРП
25.03.2024
Судья не должен руководствоваться разъяснениями НАПК ради наказания коррупционеров — решение ВДП ВРП
06.03.2024
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!