Отстаивая независимость

НАПК хочет решать вопросы дисциплинарной ответственности адвокатов. Позволят ли суды?

Может ли Национальное агентство по предупреждению коррупции выдать главе апелляции предписание и обязать его отменить приговор суда первой инстанции, который даже не обжаловался? А когда судья ответит, что не имеет таких полномочий, составить на него админпротокол? Сложно даже представить... Но такое уже реально произошло с квазисудебными органами!

Або адвокат, або викривач

У 2019 році, надаючи правову допомогу клієнту у кримінальному провадженні, адвокат Василь Ринчак вирішив посприяти ораганам Служби безпеки у затриманні слідчого у справі, який начебто вимагав хабар. Захисник під наглядом правоохоронців вручив мічені купюри. У протоколі про результати контролю за вчиненням злочину було відображено, що адвокат виконував спеціальне завдання - документування факту одержання неправомірної вигоди.

Це стало приводом для подання скарги на правника. Адже як Закон про оперативно-розшукову діяльність, так і Закон про адвокатуру та адвокатську діяльність, прямо забороняють залучати адвокатів до виконання оперативно-розшукових завдань, якщо таке співробітництво буде пов`язано з або може призвести до розкриття адвокатської таємниці.

14 січня 2020 року кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області порушила справу, а 19 травня притягнула В.Ринчака до дисциплінарної відповідальності за співпрацю з правоохоронними органами та наклала стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення адвокатської діяльності.

За загальним правилом ст. 42 профільного закону, адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

В.Ринчак обрав другий шлях і подав позов до Харківського окружного адміністративного суду. Поряд із судовим процесом, колишній адвокат (а тепер уже викривач, що зазнав негативного впливу) у липні 2020 року також звернувся за захистом до Національного агентства із запобігання корупції.

15 вересня ХОАС постановив, що оскаржувані заявником рішення були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства із дотриманням процедури розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.

І лише після програшу В.Ринчака у першій інстанції НАЗК дало хід його заяві. Але в дещо незвичний спосіб.

Вимога неможливого

25 вересня Голова НАЗК Олександр Новіков вніс припис голові Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сергію Вилкову на захист адвоката-викривача - така новина з’явилася на офіційному сайті держоргану у цей же день.

Підставою для внесення припису називалося «перешкоджання професійній діяльності адвоката-викривача з боку кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області». Стверджувалося, що адвоката покарали саме через його повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення, а закон забороняє створювати перешкоди викривачу в подальшому здійсненні ним професійної діяльності.

У НАЗК дійшли висновку, що «ухвалене рішення КДКА Харківської області є порушенням Закону України «Про запобігання корупції», відтак, приписом вимагали від голови ВКДКА «скасувати рішення КДКА Харківської області, яким адвоката незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності».

Але ж надання подібних вказівок органам адвокатського самоврядування є правовим нонсеном! Адвокатура є незалежною від органів державної влади, їх посадових та службових осіб (ст. 5 Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Особливий порядок дисциплінарного провадження стосовно адвоката є однією із гарантій адвокатської діяльності (ст. 23). Таке провадження здійснюється виключно кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури (ст. 50) із дотриманням вимог розділу VI Закону, які передбачають стадії проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, порушення дисциплінарної справи, її розгляд на засадах змагальності та прийняття рішення (ст. 37).

Можливість оскаржити рішення КДКА в дисциплінарній справі до ВКДКА або до суду надається лише адвокату чи особі, яка ініціювала питання про його відповідальність. Але ніяк не посадовцям з НАЗК. Сам В.Ринчак обрав судовий шлях оскарження стягнення. Оскільки ж скарги на рішення харківських колег у будівлю на вул. Борисоглібській не надходило, то у ВКДКА були відсутні будь-які правові підстави для перегляду рішення.

Припис НАЗК та ситуацію, що склалася у зв’язку із його виконанням, було розглянуто на найближчому засіданні ВКДКА, а згодом і Радою адвокатів України. І на виконання рішення, ухваленого колегіальним органом адвокатського самоврядування, голова ВКДКА Сергій Вилков надіслав НАЗК відповідь про відсутність передбачених законом повноважень щодо виконання вимог, зазначених у приписі, а також звернувся із позовною заявою про визнання його протиправним і скасування.

Справедливість у строк

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Одним із важливих аспектів цього права є розгляд справи упродовж розумного строку. Зазвичай ми жаліємося на терміни проваджень, що вимірюються роками. Але буває і так, що місячне або тижневе запізнення суду із розглядом начебто нескладного і формального питання має наслідком завдання непоправної шкоди… Але тепер вже з вини самого суду, який, посилаючись на процесуальні вимоги, отримує законну можливість умити руки.

Позовна заява разом із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису були подані до Окружного адміністративного суду м. Києва у жовтні минулого року. Оскільки адмінпозов ішов від суб’єкта владних повноважень, було сплачено, як це передбачено законом, підвищений (важливий нюанс) судовий збір, а іншим учасникам справи були направлені копії позовної заяви та доданих до неї документів. Сам же суд, як те передбачено ч. 2 ст. 161 КАС, отримав доказ їх надсилання.

Але за дивним збігом обставин у канцелярії установи загубилася квитанція про сплату збору за подання позовної заяви. Можливо завдяки цьому казусу суддя Віталій Катющенко вирішив, що голова ВКДКА подавав позов як фізична особа, тому, враховуючи правила ч. 1 ст. 161 КАС, пакет документів для відповідача С.Вилков мав надати безпосередньо до суду, а не надсилати своєму опонентові напряму. Саме ці два приводи (відсутність квитанції та копій для відповідача) стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Але дива продовжилися і з розглядом питання забезпечення позову. Суддя виніс аж дві ухвали з одної заяви, використавши при цьому різну мотивацію. Так, ухвалою від 03.11.2020 позивачу було відмовлено на тій підставі, що він фактично просив вирішити спір по суті і при цьому не довів, що невжиття заходів ускладнить відновлення його прав. А от в ухвалі від 04.01.2021 цей же суддя вже також мотивує свою позицію тим, що голова ВКДКА не довів, що вживав дії для скликання комісії, аби розглянути оспорюваний припис з урахуванням рішення ХОАС від 15.09.2020 у справі № 520/1285/2020.

Відмова у забезпеченні позову була оскаржена в Шостому ААС, втім безуспішно. Колегія суддів відмовилася оцінювати факт дублювання ухвал і констатувала, що обраний позивачем захист… вже не ефективний. Бо НАЗК реалізувало припис: уповноважена особа склала протокол про адміністративне правопорушення, який має розглянути Подільський районний суд м. Києва. Іншими словами, через тривалість розгляду питання забезпечення позову негативні наслідки, які голова ВКДКА прагнув упередити, таки настали. Чи ускладнить це подальше відновлення прав – питання риторичне.

Тож станом на сьогодні найближча битва між ВКДКА та НАЗК відбудеться у Подільському райсуді, який має вирішити, чи вправі правоохоронний орган, керуючись благими (на його думку) намірами, вказувати органам адвокатури, які саме рішення вони мають приймати у дисциплінарних справах. Залишається сподіватися, що суд правильно оцінить засаду незалежності адвокатури та захистить повноваження квазісудового органу.

Коментар «ЗіБ»

Сергій Вилков, голова ВКДКА:

- Не хочеться вірити, що у даній справі, де порушення закону з боку НАЗК є настільки очевидними, судді їх не помічають. Але якщо вони відверто стають на захист протиправних дій колишнього прокурора, якому адвокати не так давно заважали нехтувати законом, то доведеться ініціювати питання дисциплінарної (а можливо і кримінальної) відповідальності вже самих суддів та уповноважених осіб НАЗК.

Адже явно протиправний припис НАЗК і відсутність належної реакції з боку суддів стосується не мене, як очільника одного з органів самоврядування, а всього інституту адвокатури, який кожен день має доводити свою незалежність, яка гарантована Конституцією.

Самостійне вирішення питань відповідальності адвокатів є важливим елементом забезпечення незалежності та самоврядності всього інституту, а КДКА та ВКДКА — квазісудові органи, які під час прийняття рішення в дисциплінарній справі керуються виключно нормами закону, а не вказівками чи приписами державних службовців.

Закон і Бізнес