Существенными обстоятельствами считаются те, которые могут повлиять на решение суда, вступившее в законную силу, то есть те, что вообще не были предметом рассмотрения. Такое заключение сделал ВС в постановлении №161/17770/14-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
28 жовтня 2020 року м.Київ №161/17770/14-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д.,
суддів: ВОРОБЙОВОЇ І.А., КОЛОМІЄЦЬ Г.В., ЛІДОВЦЯ Р.А. (суддя-доповідач), ЧЕРНЯК Ю.В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 7.07.2020,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2, Особи 3 про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з вересня 2009 до червня 2011 року згідно з домовленістю з відповідачами про будівництво благодійного центру він перераховував на банківські рахунки, відкриті на ім’я Особи 2 та Особи 3 в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» та через довірених осіб готівкою кошти в розмірі $289700, що станом на 5.11.2009 становило 2320497 грн.
Зазначав, що будівельні роботи щодо вказаного об’єкта відповідачі розпочали у вересні 2009 року без виготовлення проектно-кошторисної документації та спеціальних дозволів. Будівництво планувалося завершити через 8 місяців до червня 2010 року, проте фактично є незавершеним до цього часу.
Згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2013 відповідачами на будівництво використано 708261 грн.
Стверджував, що решту перерахованих ним коштів у розмірі 1612236 грн. відповідачі витратили на власні потреби.
Зазначав, що він за власні кошти добудував та відремонтував зазначене приміщення, на що ним додатково витрачено $320 тис., що станом на 31.10.2014 становило 4144000 грн.
Уважав, що внаслідок неналежного виконання відповідачами договірних зобов’язань і неповернення отриманих коштів йому завдано збитків.
Уточнивши позовні вимоги, Особа 1 просив суд: стягнути солідарно з відповідачів на його користь кошти в розмірі 8701460,26 грн., з яких: 4144000,00 грн. — завдані збитки; 3043556,79 — невикористані при будівництві та неповернуті кошти; 1186987,15 — сума інфляційних нарахувань; 126916,32 — 3% річних від неповернутої (простроченої) суми; 200000,00 грн. — за завдану моральну шкоду.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.04.2015 позов Особи 1 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Особи 2, Особи 3 на користь Особи 1 кошти в розмірі 3043556,79 грн., інфляційні витрати в розмірі 1186987,15 грн., 126916,32 грн. — 3% річних від неповернутої суми та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що з отриманих відповідачами від Особи 1 $289700, що еквівалентно 3751817,79 грн. згідно з курсом НБУ станом на 1.11.2014, на придбання земельної ділянки ними було витрачено 77 тис. грн., на незакінчене будівництво — 631261 грн., решту коштів у сумі 3043556,79 грн. привласнено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності позивачем факту понесення витрат у сумі $320 тис., що еквівалентно 4144 тис. грн. згідно з курсом НБУ станом на 1.11.2014, на ремонт та добудову вказаного будинку.
Ухвалою Луцького міськрайсуду від 24.06.2015 у задоволенні заяви представника Особи 2 — адвоката Шестеріна В.Д. — про перегляд заочного рішення Луцького міськрайсуду від 30.04.2015 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17.12.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016, заочне рішення Луцького міськрайсуду від 30.04.2015 в частині солідарного стягнення з Особи 2, Особи 3 на користь Особи 1 коштів у розмірі 1612236 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн. скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
Скасовуючи рішення міськрайонного суду та закриваючи провадження у справі в цій частині з урахуванням норм п.2 ч.1 ст.205, ч.1 ст.305 Цивільного процесуального кодексу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вироком Луцького міськрайсуду від 6.08.2014, залишеним без змін ухвалою АСВО від 19.11.2015, цивільний позов Особи 1, відповідно до якого на його користь стягнуто солідарно з відповідачів 1612236 грн. матеріальної та 25 тис. грн. моральної шкоди, завданої злочином, задоволено.
Рішенням АСВО від 17.12.2015, залишеним без змін ухвалою ВСС від 25.05.2016, апеляційну скаргу Особи 2 задоволено частково.
Заочне рішення Луцького міськрайсуду від 30.04.2015 у частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з Особи 2, Особи 3 на користь Особи 1 інфляційних втрат у розмірі 1186987,15 грн. та 3% річних у розмірі 126916,32 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову Особи 1 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1186987,15 грн. та 3% річних у розмірі 126916,32 грн. відмовлено.
Заочне рішення Луцького міськрайсуду від 30.04.2015 у частині вирішення позовних вимог щодо солідарного стягнення з Особи 2, Особи 3 на користь Особи 1 матеріальної шкоди в розмірі 1431320,79 грн., а також у частині відмови в задоволенні решти позовних вимог залишено без змін.
Скасовуючи рішення міськрайонного суду та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що індекс інфляції застосовується до грошових (договірних) зобов’язань, а не до зобов’язань з відшкодування шкоди, які випливають із деліктних правовідносин.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1431320,79 грн. матеріальної шкоди та відмови в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на день пред’явлення позову в порядку цивільного судочинства фактичний розмір спричиненої позивачу кримінальним правопорушенням шкоди становив 3043556,79 грн., оскільки вироком суду стягнено 1612236 грн., тому задоволенню підлягає шкода в розмірі 1431320,79 грн.
14.02.2020 Особа 2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення АСВО від 17.12.2015 на підставі п.3 ч.2 ст.423 ЦПК, а саме — про скасування рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Волинського АС від 7.07.2020 у задоволенні заяви Особа 2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення АСВО від 17.12.2015 відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів, Особа 1 обґрунтовував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачами договірних зобов’язань і не просив відшкодувати збитки, завдані злочином, незважаючи на те, що на момент звернення до суду вже існував вирок Луцького міськрайонного суду від 6.08.2014 у справі №161/18755/13, який на той час не набрав законної сили. Зазначений вирок не став підставою для ухвалення рішення АСВО від 17.12.2015 в цій справі, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення від 17.12.2015, оцінив наявні в цивільній справі докази й не обґрунтовував своє рішення виключно виною Особи 2 та Особи 3 в скоєнні злочину, вирок у кримінальній справі в даному випадку розцінювався як один з доказів наявності підстав для цивільно-правової відповідальності в рамках цивільної справи.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими й не можуть бути підставою для скасування рішення в порядку його перегляду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник Особи 2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та задовольнити його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення АСВО від 17.12.2015; скасувати рішення АСВО від 17.12.2015 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Особи 1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Особи 2 мотивована тим, що постановою Веховного Суду від 16.01.2020 у справі №161/18755/13 касаційну скаргу Особи 2 та Особи 3 задоволено, вирок Луцького міськрайсуду від 6.08.2014 та ухвалу АСВО від 30.08.2018 щодо Особи 2 та Особи 3 скасовано та кримінальне провадження закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину в діях останніх.
Уважає, що за таких обставин виключається вина в скоєнні злочину та факт привласнення будь-яких коштів, тому питання наявності підстав для цивільно-правової відповідальності має бути доведено позивачем при розгляді цивільної справи. Скасування вироку, який став підставою для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, є, на його думку, нововиявленою обставиною, тому рішення має бути переглянуто судом апеляційної інстанції в контексті наявності в такому випадку підстав для стягнення коштів з Особи 2 та Особи 3.
Підставою касаційного оскарження вказаного рішення заявник називає те, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення чч.1, 2 ст.423 ЦПК та відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення АСВО від 17.12.2015.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року Особа 1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що, звертаючись до суду з позовом, він обґрунтовував свої вимоги неналежним виконанням відповідачами договірних зобов’язань.
Указує, що ні на стадії розгляду справи районним судом, ні в апеляційному суді він не покликався на наявність вироку Луцького міськрайонного суду від 6.08.2014 у справі №1691/18755/13-к як на підставу звернення з позовом.
Стверджує, що рішення АСВО від 17.12.2015 не є тим рішенням, яким закінчено розгляд цивільної справи №161/17770/14-ц та таким, що підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, адже ним не було змінено чи ухвалено нового рішення. Ураховуючи наведене, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити <…>.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Мотиви, з яких виходить ВС, і застосовані норми права
Відповідно до ч.1 ст.423 ЦПК рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із ч.2 ст.423 ЦПК підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пп.1, 2 ч.2 ст.423 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених п.3 ч.2 ст.423 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, установлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Перевіряючи доводи заяви про наявність підстав для перегляду рішення АСВО від 17.12.2015 за нововиявленими обставинами, колегія суддів виходить із такого.
14.02.2020 Особа 2 звернувся до Волинського АС із заявою про перегляд рішення АСВО від 17.12.2015 за нововиявленими обставинами, посилаючись як на нововиявлену обставину на постанову ВС від 16.01.2020, відповідно до якої вирок Луцького міськрайсуду від 6.08.2014 та ухвалу АСВО від 30.08.2018 щодо Особи 2 та Особи 3, на підставі яких були ухвалені рішення судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі, скасовано та кримінальне провадження закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину в діях останніх.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами, апеляційний суд уважав, що зазначений вирок не став підставою для ухвалення рішення АСВО від 17.12.2015 у цій справі, оскільки суд не обґрунтовував свого рішення виключно виною Особи 2 та Особи 3 в скоєнні злочину.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання постанови ВС від 16.01.2020 у справі 161/18755/13-к є неправильними, отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту й обов’язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
У п.3 постанови пленуму ВСС «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 №4 роз’яснено, що нововиявлені обставини — це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду в цивільній справі.
Обставини, на які посилався Особа 2 в заяві про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, не були відомі заявнику, оскільки Касаційним кримінальним судом було ухвалено постанову 16.01.2020, тобто на момент розгляду справи та ухвалення судових рішень зазначеної постанови ВС не існувало.
Крім того, колегія суддів уважає, що, оскільки висновки судів у кримінальній справі №161/18755/13-к щодо Особи 2 та Особи 3 взяті за основу судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та ухвалення рішень, обставини, установлені в кримінальній справі, ураховані судами при оцінці всіх доказів, визначення розміру відшкодування шкоди, отже, висновки апеляційного суду про відсутність підстав для визнання постанови ВС від 16.01.2020 нововиявленими обставинами є неправильними.
З огляду на зазначене постанова ВС від 16.01.2020 у справі №161/18755/13-к є нововиявленою обставиною у справі за позовом Особи 1 до Особи 2, Особи 3 про відшкодування шкоди, а отже, є підставою для перегляду рішення АСВО від 17.12.2015 за нововиявленими обставинами.
Апеляційний суд не врахував наведеного та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції <...>.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги Особи 2 обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали з передачею справи до апеляційного суду на новий розгляд.
Керуючись стст.400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково.
Ухвалу Волинського АС від 7.07.2020 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
В САП «забыли» отстранить Князева от работы
31.01.2024
Упрощен доступ к базе правовых позиций ВС
01.11.2023
У председателя КУС появился заместитель
26.09.2023
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!