Только лицо, обладающее техническими или другими специальными знаниями, могло определить методику установления стоимости лесоматериалов. Такое заключение сделал ВС в постановлении №512/4/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
30 вересня 2020 року м.Київ №512/4/18
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого: СТОРОЖЕНКА С.О.,
суддів: БОРОДІЯ В.М., МАЗУРА М.В. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого Особи 1 адвоката Тонкошкура І.В. на вирок Балтського районного суду Одеської області від 7.11.2018 та ухвалу Одеського апеляційного суду від 20.02.2020 у кримінальному провадженні, унесеному до ЄРДР за №12017160410000349, щодо Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця та жителя Адреса 1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
Балтський райсуд вироком від 7.11.2018 визнав винним і засудив Особу 1 за ч. 3 ст.15, ч.1 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік.
На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов’язки, передбачені в ст.76 КК.
Особу 1 визнано винним і засуджено за те, що він 9.11.2017, близько 6:30, перебуваючи на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення «Савранський ліс» Слюсарівського лісництва Державного підприємства «Савранське лісове господарство» біля с.Полянецьке Савранського району Одеської області, з метою таємного викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, маючи вільний доступ до цієї території, порізав бензопилою марки «Мотор січ» 4 вітровальних дерева породи ясен на сортимент дерева в кількості 65 штук та одне вітровальне дерево породи дуб на сортимент дерева в кількості 21 штука, а загалом 86 штук сортименту дерева, що в перерахунку на метри становить 3,79 м3. Однак свого злочинного наміру Особа 1 до кінця не довів, оскільки його дії були зупинені майстрами лісу ДП «Савранське лісове господарство». Діями засудженого зазначеному підприємству спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 1660,02 грн.
Апеляційний суд ухвалою від 20.02.2020 вирок місцевого суду щодо Особи 1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Тонкошкур І.В., посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не доведено винуватості Особи 1 у скоєнні інкримінованого йому злочину. Уважає, що дії його підзахисного необхідно кваліфікувати за ст.246 КК, оскільки відділення вітровального дерева від його кореневої системи є незаконною порубкою лісу. Стверджує також про відсутність можливості відтворення звукозапису засідань у суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги і вважав, що постановлені в кримінальному провадженні судові рішення є законними та обґрунтованими.
Засуджений Особа 1 та його захисник — адвокат Драчук Ю.П. — підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити <…>.
Мотиви Суду
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на вирок місцевого суду, крім прокурора, апеляційну скаргу подав захисник засудженого. У ній він, наводячи конкретні доводи, просив вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо Особи 1 на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу за відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК. Крім того, захисник просив повторно дослідити докази у справі, зокрема протоколи огляду місця події від 9 та 13.11.2017 та заяву Особи 1 про добровільну видачу бензопили.
За наслідками апеляційного розгляду суд визнав апеляційну скаргу захисника необґрунтованою й відмовив у її задоволенні.
Проте суд апеляційної інстанції не розглянув усіх доводів захисника, переконливо їх не спростував, а отже, і не навів достатніх мотивів прийнятого рішення.
Так, по суті, залишилися без аргументованої вичерпної відповіді твердження захисника про те, що докази, покладені в основу обвинувального вироку, у тому числі акт огляду місця вчиненого правопорушення лісового законодавства від 9.11.2017, відповідно до якого на території ДП «Савранське лісове господарство» виявлено незаконну порубку лісу у вигляді привласнення валежу породи ясен в кількості 5 дерев та дуба — одного дерева, загалом 3,79 м3; протокол огляду місця події від 9.11.2017 з фототаблицями до нього, проведеного в період з 20:00 до 21:00, відповідно до якого було оглянуто бензопилу марки «Мотор січ»; ухвала Савранського районного суду Одеської області від 13.11.2017 про накладення арешту на бензопилу марки «Мотор січ»; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, відповідно до якої ділянка площею 1458,1149 га є державною власністю та перебуває на праві постійного користування ДП «Савранське лісове господарство» для збереження та використання земель природно-заповідного фонду; довідка про реалізаційні ціни ДП «Савранське лісове господарство» на матеріали круглі (наказ по підприємству від 12.01.2017 №9). Докази лише доводять належність майна певній організації та факт існування в Особи 1 бензопили марки «Мотор січ», але не підтверджують його винуватості в скоєнні інкримінованого злочину. Захисник також зазначав, що не підтверджують цього й показання допитаних у судовому засіданні свідків.
Згідно з вироком суд установив, що 9.11.2016 Особа 1, перебуваючи на території природно-заповідного фонду біля с.Полянецьке, намагався заволодіти сортиментом дерева загальною кількістю 86 штук, що належав ДП «Савранське лісове господарство», але був викритий майстрами лісу та не зміг довести злочинного умислу до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Погоджуючись із вироком про доведеність винуватості Особи 1, апеляційний суд переважно процитував позицію місцевого суду й формально послався на доведеність стороною обвинувачення того, що Особа 1 учинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції не оцінив наведених обставин у логічному взаємозв’язку та не перевірив правового статусу деревини, чи перебувала вона на балансі ДП «Савранське лісове господарство». Також у цьому випадку має значення те, яким чином визначалася вартість майна та завдана господарству шкода, породи деревини, її кількість, чи була та яким чином вітроповалена деревина відокремлена від коріння дерев.
У ст.185 КК встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Крадіжка є злочином із матеріальним складом, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони якого є вартість викраденого майна.
Отже, для доведення поза розумним сумнівом винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК, має бути встановлено в тому числі вартість викраденого майна.
З матеріалів провадження видно, що єдиним доказом на підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих ДП «Савранське лісове господарство» засудженим Особою 1, була довідка цього підприємства про реалізаційні ціни на матеріали круглі (наказ по підприємству від 12.01.2017 №6), в якій зазначено перелік цін на різний лісоматеріал залежно від породи дерева.
Оскільки предметом викрадення були лісоматеріали, то тільки особа, яка володіє технічними або іншими спеціальними знаннями, могла визначити методику встановлення її вартості й розміру шкоди.
Таким чином, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не перевірив з використанням усіх процесуальних можливостей доводів захисника про неправильну кваліфікацію дій Особи 1, відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.1 ст.185 КК, та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Між тим, ці обставини мають юридичне значення для прийняття правильного рішення у справі.
Перевірка фактів належить до компетенції суду апеляційної інстанції, який її здійснив формально, без додержання приписів ст.2 КПК, ухваливши рішення з порушенням ст.419 цього кодексу.
Допущені порушення норм процесуального права ставлять під сумнів висновки апеляційного суду з питань юридично-правової оцінки вчиненого засудженим діяння.
Тому ухвала суду апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 438 кодексу, а кримінальне провадження — призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити провадження з додержанням положень гл.31 КПК й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст.370 кодексу.
З урахуванням викладеного подану касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу захисника засудженого Особи 1 — адвоката Тонкошкура І.В. — задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20.02.2020 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!