Определенное обстоятельство не может считаться доказанным, пока другая сторона его не опровергнет, поскольку при таком подходе принцип состязательности теряет смысл. Такое заключение сделал ВС в постановлении №2-879/13, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
27 травня 2020 року м.Київ №2-879/13
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СТУПАК О. В.,
суддів: ГУЛЕЙКОВА І. Ю., ОЛІЙНИК А. С., ПОГРІБНОГО С. О. (суддя-доповідач), ЯРЕМКА В. В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 19.11.2013.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2011 року Особа 1 звернулася до суду із позовом, у подальшому уточненим, про стягнення з відповідачів на її користь відшкодування моральної шкоди у сумі 200000,0 грн.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 17.06.2007, приблизно о 17:20, Особа 3, не маючи посвідчення водія та довіреності на право управління транспортним засобом, рухаючись у напрямку м.Луганська на автомобілі Renault Megane, д/н №1, який належить Особі 2, не впорався з його управлінням, внаслідок чого автомобіль виїхав в кювет та перекинувся. Під час зазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивач перебувала в автомобілі як пасажир та отримала тілесні ушкодження. Внаслідок зазначеної ДТП позивачу встановлена ІІІ група інвалідності довічно з протипоказаннями до праці із застосуванням обох рук.
Позивач зазначає, що під час та внаслідок ДТП вона пережила сильні фізичні та душевні страждання, пов’язані з ушкодженням її здоров’я, фізичним болем, а також зміною звичного способу життя та необхідністю вжиття додаткових зусиль до організації свого життя, втратою працездатності.
Стислий виклад заперечень відповідача
Особа 3 позов визнав частково, Особа 2 відзив не надала.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 21.05.2013 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Особи 3 та Особи 2 на користь Особи 1 відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 20000,0 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що Особа 3 повинен відповідати за завдану ним шкоду у результаті дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від його вини, оскільки керував транспортним засобом, а Особа 2 несе відповідальність за завдану моральну шкоду як власник автомобіля, оскільки її недбалість сприяла неправомірному заволодінню транспортним засобом, тому суд стягнув відшкодування моральної шкоди з обох відповідачів у солідарному порядку.
Рішенням АСЛО від 19.11.2013 скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Особи 3 на користь Особи 1 на відшкодування моральної шкоди 20000,0 грн. Стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 на відшкодування моральної шкоди 10000,0 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд керувався тим, що, оскільки сторонами не оспорюється наявність завданої шкоди позивачу, факт вчинення протиправного діяння відповідачем Особою 3, який полягав у порушенні Правил дорожнього руху, які пов’язані між собою причинним зв’язком, тому апеляційний суд зробив висновок, що шкода заподіяна позивачу саме з вини відповідача Особи 3.
Відповідач Особа 2 повинна відповідати за завдану шкоду незалежно від її вини як власник транспортного засобу, оскільки неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла її недбалість, а доказів протилежного суду не надано. Стосовно порядку відшкодування моральної шкоди суд, стягнувши суму такого відшкодування солідарно з обох відповідачів, допустив помилку, неправильно застосувавши норми матеріального права, положення ст.1190 Цивільного кодексу.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до ВС у лютому 2018 року, Особа 2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову до неї та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що відповідач Особа 3 заволодів спірним автомобілем внаслідок недбалості Особи 2. Будь-які докази з цього приводу у справі відсутні і суди першої та апеляційної інстанцій не встановлювали таких обставин, що можуть слугувати підставою для відшкодування шкоди, завданої позивачу не з її вини. Спірний автомобіль вона передала своєму синові Особі 4 на підставі довіреності, отже, право володіння від неї перейшло до нього на законній підставі <…>.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
ВС перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого дійшов таких висновків.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.06.2007, приблизно о 17:20, Особа 3, не маючи посвідчення водія та довіреності на право управління транспортним засобом, рухаючись у напрямку м.Луганська на автомобілі Renault Megane, д/н №1, який належить Особі 2, не впорався з його управлінням, внаслідок чого автомобіль виїхав у кювет та перекинувся.
Під час зазначеної ДТП позивач перебувала в автомобілі як пасажир та отримала тілесні ушкодження.
5.11.2007 згідно з висновками МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи, а з 1.02.2010 встановлена ІІІ група інвалідності довічно з протипоказаннями до праці із застосуванням обох рук.
27.07.2007 постановою органу дізнання у порушенні кримінальної справи стосовно Особи 3 відмовлено з притягненням Особи 3 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.
Постановою прокурора Слов’яносербського району від 17.10.2007 зазначена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи скасована.
2.11.2007 за фактом ДТП порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.291 Кримінального кодексу.
Згідно з постановою слідчого від 3.09.2011 досудове розслідування у зазначеній кримінальній справі зупинено у зв’язку з невстановленням особи, яка скоїла злочин.
Суди вважали встановленим відповідно до фотокопій розписок, що сестра позивача отримала від відповідача Особи 3 на відшкодування вартості лікування Особи 1: 21.06.2007 — 3000,00 грн., 1.08.2007 — 2500,00 грн., 10.08.2007 — $200,00 та 500,00 грн.
Судом досліджено фотокопії фіскальних чеків на придбання медичних препаратів та ліків, які позивач придбавала для лікування наслідків ушкодження здоров’я після ДТП, якими підтверджені витрати, відшкодовані відповідачем.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Згідно з чч.1 та 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів (ст.23 ЦК).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст.1166 ЦК).
За правилом ч.2 ст.1167, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.4 ст.1187 ЦК особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, особи, які вчинили зазначені протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об’єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що пов’язана з дією джерела підвищеної небезпеки.
Судами встановлено, що відповідач Особа 2 була власником джерела підвищеної небезпеки на час ДТП, в результаті якого позивачу завдано тілесні ушкодження. Також суди першої та апеляційної інстанцій визнали винним у завданні шкоди позивачу безпосереднього заподіювача таких збитків, який керував транспортним засобом під час ДТП. За таких обставин відповідальність власника такого транспортного засобу за правилами цивільного права настає виключно у разі доведення обставин, передбачених ч.4 ст.1187 ЦК.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ч.4 ст.1187 ЦК).
Отже, для застосування до спірних правовідносин положень ч.4 ст.1187 ЦК необхідно встановити, що особа, яка фактично користувалася транспортним засобом під час завдання шкоди, заволоділа ним неправомірно та що цьому сприяла недбалість власника транспортного засобу.
Частково задовольняючи позов у частині вимог до Особи 2, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що обставину недбалості власника нею не спростовано, тобто суди фактично встановили презумпцію недбалості дій власника транспортного засобу, яка передала управління ним іншій особі.
Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК 2004 року).
Згідно з положеннями ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК 2004 року кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог до Особи 2, оскільки нею не спростовані доводи про те, що саме внаслідок її недбалості Особи 3 протиправно заволодів автомобілем, є необґрунтованими. ВС переконаний, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.
Таким чином, в оскаржуваних судових рішеннях висновки судів ґрунтуються в оскаржуваній частині мотивів на недоведених припущеннях позивача.
Для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем, який наполягає на наявності підстав для задоволення такого позову.
Аналогічні правові висновки зробила Велика палата ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п.81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов’язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду від 2.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п.41). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. п.43 постанови КГС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18)».
За наведених обставин у судових рішеннях, що переглядаються, висновки судів ґрунтуються саме на позиції позивача та його викладі обставин справи, що не були доведені нею під час судового розгляду, тобто суди зробили висновки на підставі припущень, які суд апеляційної інстанції визнав встановленими обставинами саме в силу того, що відповідач, заявник у касаційному провадженні, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, не спростувала.
У справі, що переглядається, суди застосували концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем.
Отже, ВС не може погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову до Особи 2, оскільки вони ухвалені із порушенням вимог процесуального права та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Оскільки у справі не вимагається збирання та додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ВС дійшов висновку про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову до Особи 2 із ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Рішення у частині задоволення позову до Особи 3 не оскаржувалося, а тому у цій частині відповідно до обмежень, встановлених ст.400 ЦПК, рішення суду не переглядалися.
Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини<...>.
Розподіл судових витрат
За правилом ч.1 ст.141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що ВС зробив висновок про ухвалення нового рішення про відмову у позові, то судові витати, понесені у зв’язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача у розмірі 400,00 грн.
Керуючись стст.141, 400, 409, 413 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 21.05.2013 та рішення Апеляційного суду Луганської області від 19.11.2013 у частині задоволення вимог до Особи 2 скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.
У задоволенні позову Особи 1 до Особи 2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з Особи 1 на користь Особи 2 судові витати, понесені у зв’язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 400,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!