Зевака и хулиган

ВСП не определился, как считать стаж помощников: с тех пор, как получили должность или диплом

Кандидаты продолжают проходить собеседования. Однако факты их биографий, которые покрылись пылью и, казалось бы, растворились во времени, воскресают в досье и препятствуют внесению представления Президенту о назначении.

Загублена справа

Претендент на посаду в Приморському районному суді м.Одеси Ілля Лонцький, виявляється, у 2012 році був звільнений з посади помічника судді за порушення присяги держслужбовця. Такий факт у його біографії не міг не зацікавити членів Вищої ради правосуддя, тож першим, про що в нього запитали під час співбесіди, були причини звільнення.

«У нашому суді помічники суддів ознайомлювали підсудних із матеріалами справи. Одного разу після того, як я ознайомив підсудного з матеріалами справи, він її виграв», — зізнався І.Лонцький. «Це був режимний об’єкт, і підсудні знайомилися з матеріалами справи під наглядом вартових. Ми безпосереднього доступу до підсудних не мали. Я передав справу через охоронця й відлучився. Коли повернувся, підсудного вже відвезли, а справи не було», — розповідав про той злощасний випадок кандидат.

Наступного дня про пропажу довідався суддя, але очільник установи ще довго не здогадувався про невдачу свого працівника. Після цього провели службове розслідування. І попри те, що дисциплінарного проступку та порушення посадових обов’язків у діях помічника не побачили, його все ж таки звільнили.

Кримінальну справу проти підсудного відновили, винесли вирок, і чоловік відбув покарання. Розслідування так і не з’ясувало, куди зникла справа. «З пояснень конвою, вони відібрали справу, коли відвозили підсудного до СІЗО, і поклали до інших справ. Але, коли ми шукали, її вже не було».

Утім, порушень у посадових обов’язках І.Лонцького не виявили тільки тому, що ознайомлення підсудних із матеріалами справи, за яке відповідали помічники, була індивідуальною для цього суду. У посадових обов’язках такого не передбачено.

Свого звільнення І.Лонцький не оскаржував у суді, оскільки пропустив строки. «Також я не оскаржував з особистих причин, щоб не постраждали інші особи, зокрема суддя та секретар судового засідання», — розповів кандидат про свої добрі наміри.

«А ви знаєте, що одна із суддів, на яку ви посилалися для рекомендації, звільнена за порушення присяги?» — поцікавився член ВРП Андрій Маловацький. І.Лонцький спробував відхреститися від знайомства, але це дуже здивувало А.Маловацького. «Дивно, а чому ж тоді вона вас рекомендує?»

Вирішення справи відклали.

Освітні проблеми

Двоє кандидатів на посади суддів не отримали рекомендацій через те, що членам ВРП не сподобалась їхня освіта. Претендент на посаду в Новоушицькому районному суді Хмельницької області Аліна Олійник здобувала вищу освіту поетапно. Спершу отримала диплом молодшого спеціаліста, через 2 роки — бакалавра, а ще через 2, у 2010-му, стала магістром.

Навчалася вона у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна», що є приватним закладом IV рівня акредитації. Принаймні такі відомості містяться на сторінці закладу в Інтернеті. Однак членам ВРП цей виш видався сумнівним, тож вони відклали рекомендацію ВККС, щоб з’ясувати, наскільки ефективною була там освіта, попри те, що жінка успішно склала всі іспити під час відбору.

Ще одна особа не отримала подання через те, що освіту здобула запізно. Наталія Танасійчук виграла конкурс на посаду в Шевченківському районному суді м.Чернівців. Помічницею судді вона стала у 2002 році, а диплом отримала у 2005-му.

Між іншим, вона не перша й, мабуть, не остання з тих, розгляд чиїх документів відклали з такої причини. Адже члени ВРП досі сперечаються, як рахувати юридичний стаж: від моменту отримання диплома чи від дня працевлаштування на посаду.

«Зараз ви працюєте на посаді керівника апарату суду. Як фахівець, як вважаєте, з якого моменту має нараховуватись юридичний стаж?» — переадресував це запитання кандидату член ВРП Павло Гречківський. І, хоча для Н.Танасійчук це було невигідно, вона чесно відповіла, що, на її думку, такий стаж слід рахувати з часу здобуття юридичної освіти. Члени Ради погодились із жінкою і дійшли висновку, що праця на посаді помічника судді до одержання диплома не рахується.

Побитий журналіст

У матеріалах досьє претендента на посаду в Путильському районному суді Чернівецької області Андрія Малетина виявився цікавий факт. Виявляється, одного разу він напав на журналіста і пригрозив розправою. І хоча зазвичай судді не надто люблять представників цієї професії та традиційно з ними воюють, але ж до зіткнень не вдаються. Тож члени ВРП зажадали від чоловіка пояснень.

На той час кандидат представляв сторону у справі. Під час перерви в судовому засіданні він «наніс удар головою в ліву частину обличчя, чим принизив громадянську, людську та професійну гідність», як сказано в скарзі журналіста. Крім того, потерпілий заявив: якщо з ним та його родиною щось станеться чи їм завдадуть якоїсь шкоди, він уважатиме винуватцем саме А.Малетина.

Репортер звернувся до поліції, принісши відео інциденту як доказ нападу. Представники ЗМІ активно підтримали колегу й написали не один матеріал на його захист, заявивши, що А.Малетин ще й руки журналістам викручує.

На вигляд то був зовсім не шалений молодик із невгамовним темпераментом, а цілком зрілий чоловік. За його словами, насправді все відбувалося не так. Вони із журналістом опинилися по різні боки барикад, адже один представляв інтереси позивача, а інший був відповідачем. По-друге, претендента спробували зняти на мобільний телефон, коли він спілкувався з клієнтом. «Я пояснив, що процес надання правової допомоги конфіденційний», — виклав свою версію подій А.Малетин.

По-третє, кримінальне провадження, яке відкрили проти захисника, не встановило фактів нападу. А по-четверте, який сенс представникові позивача нападати на відповідача? Тож дії журналіста були лише способом уникнути відповідальності в процесі.

Однак члена ВРП А.Маловацького, який, перш ніж потрапити в суддівський дисциплінарний орган, працював адвокатом, обурило, що А.Малетин послався на гарантії конфіденційності правової допомоги, ще не маючи на той час посвідчення адвоката. Документ чоловік отримав лише рік тому.

«Таємниця надання правової допомоги передбачена законом про адвокатуру, — заявив А.Маловацький. — Ви кажете, що сам факт надання правової допомоги становить таємницю. Тоді чому ви стали адвокатом?»

Зрештою подання про призначення А.Малетина поки що вирішили не вносити.